WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Предмет кредитного договору - Реферат

Предмет кредитного договору - Реферат

1) основні (кредитний договір у вузькому розумінні, договір позики в ломбарді та ін.);

2) такі, що є складовою частиною комплексних договорів (договір комерційного кредиту, договір банківського вкладу).

Систематичне отримання прибутку потенційним кредитором внаслідок реалізації вартості грошей у формі кредитного капіталу кваліфікує кредитний договір у вузькому розумінні, в якому цей термін і вживається в чинному законодавстві. Професійному кредитуванню притаманна значна кількість удосконалень, які сприяють лише уточненню, деталізації відповідних відносин, що зумовлюються властивим їм значним ризиком. Законодавством встановлені спеціальні вимоги щодо суб'єктного складу, предмета, форми, строків договору, забезпеченості повернення та цільового використання позичених коштів.

Законодавство України не містить поняття кредитного договору. Положення НБУ "Про кредитування", затверджене постановою Правління НБУ 28.09.95 р., визначає кредит як "позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, строковості, платності та цільового характеру використання" [13]. Звідси можна зробити висновок, що згідно з чинним законодавством предметом кредитного договору є гроші, які передаються у користування.

Затверджене у 1995 р. Положення серед інших архаїзмів правового характеру містить і такий: гроші передаються за кредитною угодою у користування. У колишньому Радянському Союзі вважалося, що за кредитною угодою право власності не може переходити як за договором позики. Подібний підхід правового врегулювання цього питання зумовлювався такими чинниками:

1) банківська позика, за деякими винятками, надавалась у безготівковій формі і відповідно право власності на конкретні грошові знаки у позичальника виникнути не могло;

2) між Держбанком і державною організацією, як і взагалі в договорах між держорганами, переходу права власності не могло бути в силу єдності суб'єкта права державної власності [3, с.46]

Але на сьогодні обидві ці умови відпали, оскільки майже всі банки є недержавними і підприємства – основні позичальники. Перехід права власності між суб'єктами цілком можливий. Крім того, щодо першого чинника, то чинне законодавство України як об'єкт права власності розглядає не лише предмети матеріального світу (речі), як раніше, але й майнові права, які можна відчужувати. Тому слід погодитись з Л.Г.Єфімовою, що об'єктом права власності можуть бути і безготівкові гроші [4, c.84]. Отже, об'єктивних перешкод можливості переходу як за договором позики права власності на грошову суму в розмірі, визначеному в договорі, немає.

Термін користування не відображає всіх повноважень, яких набуває позичальник за кредитним договором, і не можна заперечити наявності у нього права розпорядження щодо отриманих у кредит безготівкових коштів – адже банк виконує з ними операції на рахунку згідно з розпорядженнями нового власника. Врешті позичальник має право навіть відмовитись від цих коштів, повернувши їх достроково.

Отже, предметом кредитного договору можуть бути гроші у готівковій чи безготівковій формі. Грошові засоби виражаються у національній валюті, яка є законним платіжним засобом на території України.

При дотриманні вимог, встановлених валютним законодавством, іноземна валюта також може бути предметом кредитного договору.

Згідно з п.12 ч.1 ст.3 Закону України від 7 березня 1991 р. "Про банки і банківську діяльність" банки в Україні мають право залучати і розміщувати дорогоцінні метали на рахунки і вклади та вдаватись до інших операцій з цими цінностями відповідно до міжнародної банківської практики [8].

Ще у ХУІІІ ст. італійський економіст абат Фердінандо Галіані у "Трактаті про гроші" зазначав, що дорогоцінні метали за своєю природою – гроші [14, с.3]. Золото та срібло і сьогодні виконують монетарні функції. В багатьох країнах світу карбуються золоті, срібні монети, що виступають законним платіжним засобом. Така практика поширена і в Україні. Виконуючи функцію засобу платежу, гроші створюють можливість розвитку кредитних відносин. Чи можуть бути золоті (срібні) монети, а, можливо, й злитки предметом кредитної угоди?

Світовій практиці відомі операції з надання позик у дорогоцінних металах, які "здійснюються шляхом поставок у фізичній формі або зарахуванням на знеособлені рахунки в обмін на зобов'язання зворотної поставки відповідного металу в термін, вказаний у договорі" [14, c.15].

В Україні, на жаль, така практика не набула поширення. Золоті операції є прерогативою Національного банку України.

Н.Н.Захарова звертає увагу на іншу цікаву проблему, а саме, коли предметом кредитного договору є векселя банку (кредит видається векселями банку) [9, с.27]. На думку автора, такий кредит не має права на існування, оскільки векселі – індивідуально визначені речі, а гроші – родово визначені.

Вексель справді не може бути предметом кредитної угоди і не претендує на цю роль. Навіть у випадках видачі банками кредиту векселями предметом кредитного договору залишаються гроші. Вексель є документом, що посвідчує прийняте кредитором зобов'язання надати кошти. Водночас обов'язок позичальника повернути кредит випливатиме тільки з кредитної угоди.

Отже, можна зробити такі висновки:

1. Згідно з чинним законодавством предметом кредитного договору можуть бути лише гроші в національній або іноземній валюті.

2. Кредит надається у готівковій або безготівковій формі.

3. Гроші за кредитним договором, як і за договором позики, переходять у власність, а не у користування.

4. Внаслідок лібералізації ринку дорогоцінних металів в Україні є перспектива поширення міжнародної банківської практики з надання кредитів у дорогоцінних металах.

Література

  1. Гражданский кодекс Российской Федерации. –М., 1996.

  2. Гражданское право / Под ред. Сергеева А.П., Толстого Ю.К. – М., 1998. – Ч.2.

  3. Гуревич И.С. Очерки советского банкового права. – Л., 1959.

  4. Ефимова Л.Г. Понятие, правовая природа и содержание кредитных договоров, заключаемых коммерческими банками // Государство и право. – 1993. – №5.

  5. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М., 1975.

  6. Закон України від 27.03.91 "Про підприємства в Україні"// Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №24. – Ст.272.

  7. Закон України від 22.05.97 "Про оподаткування прибутку підприємств" // Урядовий кур'єр. – 1997. – 12 лип.

  8. Закон України від 07.03.91 "Про банки і банківську діяльність" // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №25. – Ст.281.

  9. Захарова Н.Н. Кредитный договор. – М., 1996.

  10. Компанеец Е.С., Полонский Э.Г. Применение законодательства о кредитовании и расчетах. – М., 1967.

  11. Костюченко О.А. Банківське право: Навч. посібник. – К., 1998.

  12. Олексієнко М., Ольшанський В., Лилак Д., Пертиков Е. Кредит і кредитні правовідносини: економічна природа і практика законодавчого регулювання. – К., 1996.

  13. Положення НБУ "Про кредитування", затверджене постановою Правління НБУ 28.09.95 // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 1996. – №2.

  14. Ринок золота України. Спеціальний випуск // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. – Вип.9. – К., 1998.

  15. Трахтенберг И.А. Денежное обращение и кредит при капитализме. – М., 1962.

Loading...

 
 

Цікаве