WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Предмет кредитного договору - Реферат

Предмет кредитного договору - Реферат

Реферат на тему:

Предмет кредитного договору

Предмет є істотною умовою кредитного договору. Його вичерпне та повне дослідження впливає на правильне окреслення сфери застосування цієї угоди і є необхідною передумовою її достатнього об'єктивного аналізу. Трактуючи ключові аспекти цієї проблеми, юристи зобов'язані враховувати соціально-економічну характеристику явища кредиту. Проте і в економічній науці навіть саме поняття кредиту протягом усієї історії його існування не мало загальновизнаного єдиного визначення.

З цього приводу слушно зауважив Й.А.Трахтенберг, що саме стосовно кредиту повсякденне слововживання надало справді "ведмежу послугу" [15, с.363].

Є.С.Компанієць і Е.Г.Полонський пропонують розуміти під кредитними відносинами всі правові відносини, які виникають у випадку надання (передачі, використання і повернення) грошових засобів або інших речей, визначених родовими ознаками на умовах повернення [10, с.72-73].

Припускаючи можливим визнання кредитних угод у широкому розумінні, видається неточним не розмежовувати їх з усіма позиковими угодами. Останні можна класифікувати, розділивши на дві великі групи. Кредитні угоди в широкому розумінні слід асоціювати лише з договорами позики, предметом яких є гроші, а саме кредитний капітал у грошовій формі. Кредитна ознака цього капіталу означає, що за його допомогою відбувається перерозподіл тимчасово вільних коштів. Кредитному капіталу притаманна саме грошова форма, оскільки в процесі реалізації споживчої вартості грошей, на відміну від інших речей, визначених родовими ознаками, вона не знищується, а постійно відтворюється. Крім того, таке відтворення супроводжується присвоєнням додаткової вартості. Функції грошей, особливі властивості виділяють їх серед інших речей. Будь-яка спроба передати в кредит, крім грошей, інші речі, визначені родовими ознаками, супроводжуватиметься їх оцінкою в грошовому виразі. Інакше неможливим є визначення розміру процентів, вартості забезпечення. Проблемним є також вирішення питання, що слід повертати: таку ж кількість речей того ж роду і якості, як при позиці, чи речі того ж роду і якості на еквівалентну позиченій їх кількості грошову суму.

Стаття 822 Цивільного кодексу Російської Федерації називається "Товарний кредит" і містить таке його визначення: "Сторонами може бути укладений договір, який передбачає обов'язок однієї сторони надати іншій стороні речі, визначені родовими ознаками (договір товарного кредиту)" [1]. Очевидним є дублювання в наведеній нормі класичного договору позики з єдиним уточненням – цей договір не реальний як позика, а консенсуальний. Ця обставина надає право позичальнику вимагати передачі йому речей. Виділення такої конструкції договору кредиту не є обґрунтованим лише для підкреслення його консенсуальності. Надати позичальнику повноваження вимагати передачі речі можна було б шляхом доповнення до статті, яка регулює порядок укладення договору позики. Зокрема, треба зазначити, що за бажанням сторін у даний договір може бути введена умова про його консенсуальність. Сферою застосування договору товарного кредиту, очевидно, визначено взаємовідносини між юридичними особами, зокрема, суб'єктами підприємницької діяльності. Але правове регулювання відносин, що виникають на підставі договору позики, завжди поширювалось і на цих учасників цивільних відносин, що не заперечувалось і в юридичній літературі. "У тому вигляді, в якому договір позики безпосередньо регулюється Цивільним кодексом, його застосовують лише громадяни... У відносинах між самими організаціями норми ЦК про договір позики використовуються лише у випадках натуральної допомоги (насінням, кормами і т.ін.)" [5, c.653]. Отже, введення лише єдиного повноваження позичальника і зміна таким чином правової природи звичайного договору позики та своєрідне "коректування" цих відносин у русло кредитної сфери є не лише недоцільним, але й позбавленим практичної необхідності. Крім того, зважаючи на пряму вказівку у ст.819 Цивільного кодексу Російської Федерації на те, що предметом кредитного договору можуть бути лише грошові засоби, договір товарного кредиту не можна назвати різновидом кредитного договору із згідно ст.819 в силу відмінності в предметі. Виникнення такого "сурогату" договору позики і кредитного договору є перехідним етапом в історії становлення комерційного кредиту.

Цей своєрідний вид кредиту після реформи 1930-1932 рр. був заборонений у колишньому Радянському Союзі і повернений в українську економіку у зв'язку з прийняттям 21 березня 1991 р. Закону України "Про підприємства в Україні" [6]. Тривалий час під товарною формою кредиту розуміли комерційний кредит.

Зокрема, Л.Г.Єфімова вважає: "Надання кредиту в товарній формі означає, що виконання робіт, надання послуг, передача продукції одним підприємством іншому здійснюється з наданням споживачу відстрочки або розстрочки платежу" [4, c.81].

М.Олексієнко у співавторстві з іншими науковцями зазначають: "У товарній формі кредиту виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстроченням платежу – комерційний кредит" [12, c.12].

О.А.Костюченко пропонує такі визначення: "Товарний кредит – це товари, що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений термін та під відсоток.

... Формою кредиту є комерційний кредит, який надається одним суб'єктом господарської діяльності іншому у вигляді продажу товарів з відстроченням платежу" [11, c.76, 78].

Отже, і ці автори розглядають комерційний кредит як товарний.

Аналогічне тлумачення, на жаль, подане і у Положенні НБУ "Про кредитування": "...комерціний кредит – це товарна форма кредиту" [13].

Закон України від 22 травня 1995 р. "Про оподаткування прибутку підприємств" тлумачить товарний кредит як операцію, що передбачає відстрочення платежу [7].

Належне визначення комерційного кредиту подане авторами підручника "Гражданское право", що базується на новому Цивільному кодексі Російської Федерації: "При комерційному кредиті в договір включається умова, в силу якої одна сторона надає іншій стороні відстрочку або розстрочку виконання якого-небудь обов'язку (сплатити гроші або передати майно, виконати роботи і послуги)... комерційним кредитуванням буде не лише відстрочка або розстрочка оплати переданого майна, але й будь-яке авансування, попередня оплата і т.ін." [2, c.438].

У запропонованому визначенні слід було б уточнити єдину деталь – якщо передача майна, виконання робіт чи послуг відстрочені, то обов'язковою мала бути їх попередня оплата, інакше не можна говорити про кредитування.

Договір комерційного кредиту аж ніяк не підтверджує наявність товарної форми кредиту. Цей договір має комплексний характер і вміщує договір купівлі-продажу (про надання послуг, виконання робіт) і договір кредиту. Договір кредиту як складова комплексного договору комерційного кредиту має предметом гроші, що повинні бути сплачені як еквівалент отриманого у власність товару, проте надані продавцем у кредит покупцю. В разі надання відстрочки оплати реалізованого товару продавець стає кредитором, а покупець – позичальником. Якщо ж відбувається попередня оплата, то кредитором виступає сам покупець, який позичає відповідну суму грошей продавцеві.

Отже, товарної форми кредиту бути не може. Товарна і грошова форми притаманні позиці як більш узагальненому явищу.

Кредитні угоди в широкому розумінні можна класифікувати на види:

Loading...

 
 

Цікаве