WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Договір купівлі-продажу в умовах формування ринкових відносин - Реферат

Договір купівлі-продажу в умовах формування ринкових відносин - Реферат

Так само чітко регламентуються в проекті наслідки порушення істотної умови договору купівлі-продажу щодо асортименту. Стаття 680 надає покупцеві право, у разі передачі йому товарів в асортименті, що не відповідає договору, відмовитись від їх прийняття та оплати, а якщо вони вже оплачені, – вимагати повернення сплаченої за них грошової суми, окрім того вимагати заміни товарів, що не відповідають умовам договору, тощо. Якщо ж покупець не відмовився від товарів, асортимент яких не відповідає договору, він зобов'язаний оплатити їх за ціною, погодженою з продавцем (п.5 ст.680 проекту Цивільного Кодексу). Що ж до наслідків передачі некомплектних товарів, то на відміну від чинного законодавства проект Цивільного Кодексу передбачає право покупця вимагати від продавця домірного зменшення купівельної ціни, докомплектування товарів у прийнятний строк, а якщо ці вимоги не виконані продавцем у вказаний строк, то покупець в свою чергу має право або вимагати заміни некомплектних товарів на комплектні, або відмовитись від виконання договору і вимагати повернення сплаченої за них суми.

Договір повинен містити вказівку на ціну чи на спосіб її визначення. Так, відповідно до ст.228 Цивільного Кодексу, "продаж майна проводиться за цінами, встановленими за погодженням сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами". Сам термін "ціна" може розглядатися у договорі купівлі-продажу у двох аспектах: по-перше, це виражена в грошовій сумі вартість придбаного за договором майна ("ціна договору"), по-друге, це – грошовий вираз вартості відповідної одиниці майна.

Отже, покупець зобов'язаний оплатити товари за ціною, передбаченою договором. Іноді ціна визначається залежно від ваги, зокрема у випадку продажу сільськогосподарської продукції на ринках за вагою нетто. Якщо ціну неможливо визначити в момент укладення договору або якщо ціна підлягає можливій зміні (у зв'язку зі зміною собівартості, а також при вираженні ціни товару в СКВ), то у договорі в обов'язковому порядку зазначається порядок визначення ціни.

Наприклад, у разі вираження вартості товару в ВКВ остаточна ціна на цей товар визначається в момент котирування (це, звичайно, збігається з моментом виконання договору). Якщо ж договором не визначено способу перегляду ціни, яку неможливо встановити під час укладення договору, то ціна, згідно з п.3 ст.699 проекту Цивільного Кодексу, визначається, виходячи із співвідношення цих показників на момент укладання договору і на момент виконання обов'язку щодо передачі товару (на сьогодні в Україні не існує жодної норми, яка б регулювала такі випадки). Оплата товару є основним обов'язком покупця за договором купівлі-продажу. Строк оплати встановлюється договором або законом і, звичайно оплата здійснюється не пізніше як покупець отримає товар. Якщо покупець не оплачує товар, переданий відповідно до умов договору, то продавець має право вимагати від покупця оплати штрафу за час прострочення у розмірі 0,5 % за кожен день прострочки, коли договором не встановлений інший розмір, або має також право витребувати оплату відсотків за користування чужими коштами. Слід зауважити, що існує кілька особливих видів оплати: попередня оплата товарів, оплата товарів, переданих у кредит, оплата товару з розстроченням платежу.

Ціна і предмет – це основні елементи договору, сам же обсяг істотних умов договору купівлі-продажу, за яким під час укладення повинна бути досягнута згода, за бажанням будь-якої із сторін може розширитися.

Теорія цивільного права розрізняє такі істотні умови: які визнані такими за законом; які необхідні для договорів даного виду; щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін необхідно досягнути згоди, звичайні умови; що пропонуються і узгоджуються сторонами поза обов'язковими істотними умовами. Так, згідно з п.27 Правил торговельного обслуговування населення [2, c.9], придбані великогабаритні товари покупець має право залишити на зберігання, але не більше як на одну добу, причому до залишеного на зберігання купленого товару додається копія касового чека або квитанція, де зазначається термін зберігання. У цьому випадку зберігання товару протягом указаного строку і є істотною умовою договору купівлі-продажу, а продавець, відповідно до ст.230 Цивільного Кодексу, зобов'язаний зберегти річ, не оберігати її від псування.

Право продажу майна належить власникові. Однак з цього правила є винятки, наприклад комісійний магазин, який продає річ комітента, не виступає її власником, проте виконуючи доручення комітента, він уповноважений передати майно покупцеві в його власність. До числа "невласників" також можна віднести судового виконавця, фінансовий орган, що продає майно з публічних торгів, тощо (примусовий продаж) [3, c.8].

Проект Цивільного Кодексу (ст.665) передбачає: якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише в тих випадках, коли власник не вправі витребувати від нього товар.

Право власності виникає у покупця, як правило, в момент передачі йому речі, якщо інше не передбачене договором чи законом (ст.128 Цивільного Кодексу). Іноді договором може передбачитись, що право власності на уже переданий товар залишається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. Отже, покупець до моменту переходу до нього права власності не вправі відчужувати товар або розпоряджатись ним іншим чином, якщо, звичайно, інше не передбачено законом або іншими нормативними актами чи договором, або не випливає з призначення та властивостей товару. Передачею майна визначається його вручення покупцю, а також передача транспортній організації для відвантаження покупцю і передача на пошту для пересилки покупцю речей, проданих без зобов'язання доставки [3, c.9].

Якщо договір купівлі-продажу підлягає реєстрації (наприклад, у разі купівлі-продажу будинку), то право власності виникає у покупця в момент реєстрації договору (ст.227 Цивільного Кодексу). Визначення моменту права власності від продавця до покупця має важливе значення і для сторін, і для третіх осіб, зокрема кредиторів продавця чи покупця. З переходом права власності виникають певні наслідки:

  • покупець набуває право на розпорядження річчю за своєю волею;

  • на покупця переходить ризик випадкової загибелі або псування речі;

  • у випадку оголошення продавця банкрутом покупець і його кредитори вправі вимагати вилучення речі з конкурсної маси;

  • плоди речі належать його власникові;

  • власник відповідає за шкоду, заподіяну річчю.

Відзначимо, що з моменту виникнення права власності до покупця переходить ризик випадкової загибелі речі, тобто її втрати чи пошкодження без вини сторін чи третіх осіб, наприклад в результаті дії непереборної сили (ст.130 Цивільного Кодексу). Цілком по-новому вирішується це питання в проекті Цивільного Кодексу: тут ризик випадковості загибелі, на відміну від діючої норми, переходить до покупця з моменту виконання продавцем свого обов'язку щодо передачі речі (ст.676 проекту Цивільного Кодексу).

Ризик випадкової загибелі товару щодо покупців у роздрібній торгівлі переходить з моменту вручення речі.

Література

  1. Боброва Д.В., Дзера О.В., Кузнєцов Н.С., Підопригора О.А. Цивільне право. – К., 1997. – Ч.2.

  2. Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення. Затверджений Постановою Кабінету Міністрів від 08.02.95. №108/91 // Правила торгівлі та інші нормативні документи торговельної діяльності. – Львів, 1995.

  3. Степаненко Г.М. Договор купли-продажи по советскому гражданскому праву. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1965.

  4. Язев В.А., Власова А.Г., Зинчук Э.А., Гришин А.А. Договор розничной купли-продажи товаров. – М., 1974.

Loading...

 
 

Цікаве