WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Договір купівлі-продажу в умовах формування ринкових відносин - Реферат

Договір купівлі-продажу в умовах формування ринкових відносин - Реферат

Реферат на тему:

Договір купівлі-продажу в умовах формування ринкових відносин

Стан сучасної економіки України та перспективи її майбутнього розвитку вкрай потребують виведення на гідне місце малого і середнього бізнесу, створення відповідних умов, які б стимулювали підприємницьку активность, усували адміністративні та організаційні перешкоди на її шляху.

У цьому зв'язку зростає роль цивільно-правових засобів, до яких відноситься договір взагалі і, зокрема, купівлі-продажу, який є визначальним у групі цивільно-правових договорів, що характеризуються передачею майна у власність. Це пов'язано також із зміною відносин власності, їх активізацією разом із розвитком підприємництва. Купівля-продаж стає широко застосовуваною підставою набуття власності і формування власника, який на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Поняття договору купівлі-продажу розкрите в ст.224 Цивільного Кодексу України. За цим договором, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За своєю юридичною природою договір купівлі-продажу є двосторонньою угодою, оскільки при її укладанні та здійсненні виявляється воля двох сторін, які беруть у ній участь. Зазначимо, що законодавство встановлює певні вимоги щодо учасників (сторін) договору купівлі-продажу. Так з огляду на те, що угода є вольовим актом, спрямованим на досягнення правового результату, укладати її вправі лише ті особи, які володіють у тому чи іншому обсязі дієздатністю та правоздатністю. Зокрема, коли в купівлі-продажу беруть участь юридичні особи як суб'єкти договору, то не повинен бути порушений принцип їх спеціальної правосуб'єктності. Якщо ж стороною в договорі є фізична особа, то необхідне дотримання загальних вимог, що стосуються її дієздатності (ст.9, 11, 13, 14, 15 Цивільного Кодексу).

Договір купівлі-продажу – це угода взаємна, оскільки обидві сторони беруть на себе відповідні обов'язки: продавець – передає майно, покупець – приймає його і оплачує. Угода купівлі-продажу є оплатною, оскільки за передане майно покупець сплачує продавцеві певну суму грошей.

У правовій літературі, звичайно, характеризують договір купівлі-продажу як консенсуальний, тобто такий, що вважається укладеним з моменту досягнення згоди сторонами незалежно від передачі речі. Так договір роздрібної купівлі-продажу вважається укладеним, коли, наприклад, покупець вибрав товар у магазині, попросив його упакувати, відкласти, а при продажу товарів з випискою товарного чека – отримав чек. Виникає деяка невідповідність – отже, як відзначає професор В.АЯзєв, "існує ряд випадків, коли лише факт передачі товару свідчить про укладення договору купівлі-продажу. Наприклад, у магазині самообслуговування з наступною оплатою товару договір купівлі-продажу вважається укладеним, коли сторони виразили свою волю на здійснення купівлі-продажу і товар фактично передано покупцеві, тобто взято ним з прилавка, стелажа. До передачі товару при цій формі торгівлі договір не можна вважати укладеним, тому що лише факт передачі товару покупцеві виявляє його волю на укладення договору" [4, c.5-6]. Таким чином, договір купівлі-продажу може бути і консенсуальним, і реальним.

Зміст договору купівлі-продажу полягає в тому, що разом з майном до покупця переходить право власності на нього; договір завжди оплатний і набуває сили з моменту укладання угоди між сторонами (між сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами) [1, c.47].

Істотними умовами договору купівлі-продажу пердусім є його предмет і ціна. Предметом договору купівлі-продажу може бути як рухоме, так і нерухоме майно, будь-які речі (майно, товар), які не вилучені з цивільного обороту або щодо яких не встановлено особливого порядку купівлі-продажу (це стосується зброї, особливо токсичних ядів тощо). Рухоме майно – це як матеріальні предмети, так і нематеріальне майно. Відзначимо, що як нематеріальне майно вже досить давно у праві континентальних держав розглядається право вимоги, до цього часу не визнане і не закріплене як предмет купівлі-продажу в законодавстві України. Так лише в проекті нового Цивільного Кодексу України серед нематеріальних об'єктів зазначене право вимоги як предмет договору купівлі-продажу, причому предметом купівлі-продажу може бути право вимоги з умовою, якщо воно не має суто особистого характеру (п.4 ст.664 проекту Цивільного Кодексу). Крім того, при його продажу застосовують правила про уступлення вимоги.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майбутня річ, проте це не лише річ, яка в момент укладання договору купівлі-продажу ще не існує і підлягає виготовленню, але й така, що вже існує, але під час укладання договору не належить ще на праві власності продавцю. Природа предмета купівлі-продажу істотно впливає на регулювання відносин за договором купівлі-продажу. Саме тому особливе значення має поділ речей на рухоме і нерухоме майно, поділ рухомого майна на речі, визначені родовими ознаками, і речі, визначені індивідуальними ознаками, на речі змінні й незамінні та ін.

Предмет договору купівлі-продажу визначається також за якісними і кількісними показниками. Так, враховуючи важливість цих чинників, вони безпосередньо зазначаються в договорі. Є кілька різних способів визначення якості товарів: за зразком, описом, загальною формулою, класифікаційними стандартами, інколи за їх комбінацією. Стаття 233 Цивільного Кодексу зазначає, що якість проданої речі повинна відповідати умовам договору, а за браком вказівок у договорі – вимогам, що звичайно висуваються. Ця загальна норма містить у собі вимогу щодо продажу товару належної якості (відповідного стандартам, технічним умовам, зразкам тощо), придатного для мети, для якої товар такого роду звичайно використовують, а також щодо реалізації товару в межах строку його придатності. Таке тлумачення поняття якості лише останнім часом знайшло своє відображення в Порядку заняття торговельною діяльністю і правилах торговельного обслуговування та інших нормативних актах [2, c.3]. Та все ж цього недостатньо – адже законодавче закріплення поняття якості у всіх його аспектах, чітка його регламентація в новому Цивільному Кодексі створить необхідні умови для забезпечення належного виконання договору купівлі-продажу. Зазначимо, що це питання якнайкраще висвітлює проект Цивільного Кодексу – йому тут присвячено близько п'яти статей (ст.18-22 проекту Цивільного Кодексу), а також тут чіткіше, порівнюючи з діючим Цивільним Кодексом, висвітлено наслідки невиконання вимог щодо якості проданої речі.

Поняття кількості, асортименту та комплектності як одних з визначників предмета договору купівлі-продажу зовсім не згадується у чинному Цивільному Кодексі. Ці питання у разі міжнародної торгівлі регулюється іншими підзаконними актами – нормами міжнародного приватного права. Тому на практиці кількість товарів, що підлягають передачі покупцеві, визначаються у відповідних одиницях виміру або грошовому виразі. Спосіб та порядок визначення кількості товару може також зазначатися у договорі. Що ж до недотримання продавцем умови договору стосовно кількості, то до нього застосовуються загальні норми відповідальності за порушення зобов'язань (гл.18 Цивільного Кодексу) у вигляді відшкодування збитків чи неустойки. Розмір неустойки у разі порушення умови договору щодо кількості зазначається, звичайно, в самому договорі.

Згідно з проектом нового Цивільного Кодексу, покупець має право, якщо продавець, порушуючи умови договору, передає покупцеві меншу кількість товарів, ніж визначено договором, або вимагати передачі недоданої кількості товарів, або відмовитись від переданих товарів та їх оплати, а якщо вони оплачені, то вимагати повернення сплаченої за них грошової суми (п.1 ст.678). Тут (у проекті Цивільного Кодексу) міститься норма, якої також бракує у чинному законодавстві: якщо продавець передає покупцеві товари у більшій кількості, ніж передбачено договором купівлі-продажу, проектом накладається на покупця обов'язок сповістити про це продавцеві. Якщо після одержання такого повідомлення продавець у прийнятний строк не розпорядиться відповідними товарами, то покупець має право, оскільки інше не передбачено договором, прийняти всю кількість товарів (п.2 ст.720 проекту Цивільного Кодексу). Причому в цьому випадку відповідні товари оплачуються за ціною, обумовленою договором, якщо інша ціна не визначена угодою сторін.

Loading...

 
 

Цікаве