WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття та особливості неподаткових доходів, що стягуються у вигляді плати за послуги, які надаються державою - Реферат

Поняття та особливості неподаткових доходів, що стягуються у вигляді плати за послуги, які надаються державою - Реферат

Платник, що сплачує митний платіж, ніяким обмеженням відносно свободи розпорядження своїм майном не піддається і фінансові органи не втручаються у сферу його господарської діяльності.

Значно складніші ті правові відносини, які виникають між державою, з одногу боку, і платниками податків – з іншого.

Обов'язок сплати податку (за рідкими винятками) не є обов'язком одночасним, таким що припиняється, не повторюється періодично – це обов'язок тривалий і залежить від того, чи продовжує існувати об'єкт оподаткування, встановлений законом. Податковий обов'язок триває завжди, періодично відновлюючись, поки наявний той факт, який служить підставою для стягнення податку згідно із законом.

Податковий обов'язок не є наслідком звернення до держави чи її органів за якою-небудь послугою. Він існує на підставі закону і його вимог, звернених до платників, які за встановленими в законі ознаками визнаються такими, що підлягають оподаткуванню.

За сплату податку держава не вчиняє будь-якої дії в інтересах того, хто його заплатив.

Оскільки підставою для стягнення податку служить певний факт, то для засвідчення його наявності (одержання прибутку, доходу, виробництво певних товарів, їх ввезення тощо) держава вдається до дій, які можуть вельми відчутно втрутитися у сферу приватної господарської діяльності та життя. З метою попередження заподіяння збитків державі неумисно чи умисно недобросовісним виконанням податкових обов'язків влада піддає зобов'язаних до сплати податку осіб нагляду, обмежує свободу торгівлі та господарської діяльності, покладає на них обов'язок повідомляти про настання фактів, які можуть стати приводом для стягнення податків або до зміни їх розміру [1, c.246].

Закон визначає випадки стягненння митних платежів. Їх розмір встановлюється або в певній сумі для різноманітних актів безвідносно до їхньої матеріальної цінності, або розмір митного платежу залежить від матеріальної цінності акту. У разі встановлення митного платежу для державних органів і посадових осіб виникає обов'язок його стягнення у зазначених законом випадках. Нестягнення його є порушенням службових обов'язків, що тягне за собою стосовно того, хто допустив чи вчинив це порушення встановлену законодавством відповідальність.

Для платників встановлення митних платежів законом тягне за собою обов'язок його внесення у передбачених ним випадках. Якщо митний платіж не внесено, то це зупиняє рух справи і може призвести до того, що прохання чи заява залишаться без наслідків. Наприклад, згідно зі ст.139 Цивільного процесуального кодексу України, "суддя, встановивши, що позовну заяву ... не оплачено державним митом, постановляє ухвалу про залишення заяви без руху..." [10, с.53]. Проте за невнесення митного платежу штраф не накладається, адже було б необґрунтовано його стягувати за невиконання зобов'язань, якими зумовлені дії на користь платника.

Встановлюючи митні платежі (як і випадку встановлення податків), держава нерідко ставить не тільки одну фіскальну мету, але у певних випадках також і політичну. Зокрема, згідно з п.14 Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 1996 року №442, корабельний збір за ставкою національного режиму справляється із суден закордонного плавання, що плавають під прапором України, а ставки корабельного збору для суден каботажного плавання застосовуються тільки для суден, що здійснюють рейси у каботажному плаванні під Державним прапором України (найнижчими ставками корабельного збору є ставка національного режиму і ставка для суден у каботажному плаванні) [7]. У цьому випадку зазначене Положення має політичну мету: підтримку українського судноплавства у суперництві з іноземним.

Хоча неважко було б усі доходи, отримувані у формі митних платежів, замінити доходами від податків, відповідно їх підвищивши, але фінансова практика стоїть за збереження митних платежів, тому що цей спосіб одержання доходу державою має відомі переваги фінансового або економічного характеру. Е.Н.Берендтс, зокрема, називає у своїй книзі такі переваги: "1) витрати, пов'язані зі стягненням митних платежів, нікчемні, бо вони стягуються, звичайно, установами, які повинні були б існувати незалежно від будь-яких фіскальних інтересів; 2) контроль за точністю сплати митних платежів вкрай простий і легкий, а зловживання і ухилення дуже утруднені; 3) сплата митних платежів, звичайно, буває мало відчутною, оскільки супроводжується отриманням певних послуг від держави. Остання перевага властива митному платежу лише в тому разі, якщо він невисокий, якщо він стягується не за умовні, даремні чи зайві послуги, про які платники не просять і яких вони не потребують" [1, c.246].

Отже, можна виділити головні ознаки (риси) неподаткових доходів, що надходять у вигляді плати за послуги, які надаються державою:

1) вони надходять як у бюджети (Державний і місцеві), так і на рахунки державних організацій, які вчиняють певні дії на користь платників;

2) мають відплатний характер;

3) не залежать від доходу (прибутку) платника;

4) нерегулярність, непостійність сплати;

5) коло платників вужче;

6) фактом виникнення правовідносин щодо сплати платежу служить волевиявлення платника;

7) стороною у правовідносинах з приводу сплати платежу може виступати неспеціалізований фінансовий орган.

До рис зазначених неподаткових доходів умовно можна віднести також ту особливість, що більша їх частина не визначена Законом України "Про систему оподаткування".

Зокрема, Законом України від 18 лютого 1997 р. "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" (з наступними змінами та доповненнями) передбачені лише такі митні платежі, як державне мито, збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, гербовий збір, а також місцеві збори [4]. Адже Законом України від 4 червня 1997 р. "Про внесення змін до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" встановлено, що "дія цього Закону не поширюється на надходження коштів зі сплати платежів за послуги та інших неподаткових платежів до Державного бюджету України (в тому числі до Фонду соціального захисту інвалідів), які визначаються Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік" [5].

Література

  1. Берендтс Э.Н. Русское финансовое право. – С.Пб., 1913.

  2. Воронова Л.К.Радянське фінансове право. – К., 1973.

  3. Годме П.М. Финансовое право. – М.: Прогресс, 1978.

  4. Закон України від 18 лютого 1997 р. "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №16. – Ст. 119.

  5. Закон України від 4 червня 1997 р. "Про внесення змін до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №29. – Ст. 190.

  6. Иванов Б.Н. О системе советского финансового права // ВЮЗИ: Труды. – М., 1967. – Т.9.

  7. Положення про портові збори, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 1996 року №442 // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. – №10. – Ст.302.

  8. Фінансове право: Навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1995.

  9. Финансовое право / Под ред. доцентов В.В.Бесчерервных и С.Д.Цыпкина. – М.: Юрид. лит., 1967.

  10. Цивільний процесуальний кодекс України // Кодекси України. – 1996. – №3.

  11. Цыпкин С.Д. Доходы государственного бюджета СССР. – М., 1973.

Loading...

 
 

Цікаве