WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правові засади та особливості управління державним боргом України - Реферат

Правові засади та особливості управління державним боргом України - Реферат

У контексті встановлення порядку і змісту управління державним боргом вважається за доцільне визначити перелік державних органів та їх компетенцію в сфері управління державним боргом.

Найважливіші питання випуску й погашення державних позик вирішують вищі органи державної законодавчої і виконавчої влади.

Конституція України визначає, що до повноважень Верховної Ради України належить, зокрема, затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього. Приміром, надходження від позик входять у доходну частину державного бюджету, тому, коли Верховна Рада України затверджує Державний бюджет України, вона враховує в загальній сумі доходів і плановані на даний рік надходження з позики. Асигнування на погашення заборгованості держави за позиками, на виплату виграшів, погашення облігацій теж передбачаються Верховною Радою України у відповідних статтях закону, які затверджують загальну суму видатків державного бюджету.

Крім того, Конституція уповноважує Верховну Раду України затверджувати рішення щодо надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також щодо одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Держбюджетом України, а також здійснювати контроль за їх використанням. Згідно з Конституцією України, порядок утворення і погашення державного боргу, порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи встановлюються винятково законами України [1].

Згідно з Основним Законом, Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової та інвестиційної політики. Крім того, на Уряд України покладається розробка проекту закону про Державний бюджет України і забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, а також подання Верховній Раді України звіту про його виконання. Можливо, у майбутньому законодавчий акт про Кабінет Міністрів докладніше визначить повноваження Уряду в сфері державного боргу, проте, враховуючи повноваження Уряду в сфері бюджету, закономірно постає проблема визначення джерел фінансування дефіциту держбюджету, а це, власне, ті внутрішні та зовнішні джерела фінансування, що у подальшому формують і утворюють державний борг. Крім того, саме за відповідною Постановою Уряду відбувається емісія державних цінних паперів, визначаються учасники ринку державних цінних паперів, умови їх обігу та погашення. Згідно з цими постановами Уряд бере на себе зобов'язання бути гарантом погашення облігацій державних позик.

Закон України "Про державний внутрішній борг України" визначає, що обслуговування державного внутрішнього боргу України здійснюється Міністерством Фінансів України через банківську систему шляхом проведення операцій з розміщення облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їх погашенню і виплаті доходу відповідно до них у вигляді відсотків та в іншій формі [3, ст.6].

Отже, Міністерство Фінансів України виступає як емітент та гарант своєчасного погашення облігацій, що діє від імені Уряду і одержує грошові кошти, необхідні для фінансування бюджетного дефіциту. Однак, ще раз зауважимо, що ці кошти позичаються на ринкових умовах.

Положення про Міністерство Фінансів закріплює за Мінфіном ряд повноважень у сфері управління державним боргом, зокрема здійснення за дорученням Кабінету Міністрів України в установленому порядку випуску державних цінних паперів, визначення обсягів емісії облігацій внутрішньої державної позики за строками погашення у межах загального обсягу емісії.

Згідно з Положенням, Міністерство Фінансів виступає від імені Кабінету Міністрів України гарантом своєчасного погашення облігацій, що випускаються; співпрацює відповідно до визначених повноважень з міжнародними фінансовими організаціями та за дорученням Кабінету Міністрів України проводить з ними переговори і консультації з питань фінансової політики та укладення кредитних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; розробляє за дорученням Кабінету Міністрів України програми державних зовнішніх запозичень, бере участь в організації роботи, пов'язаної із залученням в економіку України іноземних кредитів, відповідно до законодавства; розробляє стратегію щодо внутрішніх та зовнішніх запозичань держави і погашення та обслуговування державного боргу. Представляє Кабінет Міністрів України, за його дорученням, під час розгляду питань про надання кредитів під гарантію Уряду України, у межах розміру державного боргу, затвердженого законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Національний Банк України виконує обов'язки генерального агента з обслуговування випуску та погашення державних облігацій, забезпечує "організаційну" сторону функціонування ринку державних цінних паперів: проводить аукціони, погашення, підготовку відповідних документів та інше.

Закон України "Про Національний банк України" передбачає, що одним із засобів та методів грошово-кредитної політики, що проводить НБУ і є однією з його функцій – це операції з цінними паперами на відкритому ринку. НБУ виконує операції з обслуговування державного боргу, пов'язані із розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу відповідно до них; купує та продає на вторинному ринку цінні папери у порядку, передбаченому законодавством; приймає на зберігання і в управління державні цінні папери та інші цінності [7]. Відтак НБУ бере активну участь у роботі ринку як ділер. Ця функція дає йому змогу, по-перше, проводити операції купівлі-продажу облігацій від свого імені й за свій рахунок з метою здійснення грошово-кредитної політики і, по-друге, концентрувати попит та пропозицію інвесторів по всій Україні через свої територіальні установи.

Як контролер ринку, Національний банк має прямий доступ до всієї інформації, що стосується угод будь-якого учасника ринку, забезпечуючи дотримання чинного законодавства, принципів справедливості і рівноправності торгівлі, а також стосовно усунення недобросовісних учасників ринку. Разом з тим треба зазначити, що контрольна функція НБУ реалізується тільки тією мірою, в якій це необхідно для стабільного, безперебійного функціонування і розвитку ринку державних цінних паперів. У цілому всі ці функції дають можливість Національному банку цілеспрямовано впливати на ринок залежно від подій, що відбуваються на ньому чи довкола нього.

Визначаючи роль держави, компетенцію органів державної влади в процесі управління державним боргом, очевидною є роль держави як учасника фінансових правовідносин, який в односторонньому порядку визначає умови позики, а відтак і порядок формування, обслуговування та погашення державного боргу.

Управління державним боргом у вузькому розумінні – це сукупність дій, пов'язаних з підготовкою до випуску і розміщенням боргових зобов'язань держави, регулюванням ринку державних цінних паперів, наданням позик і гарантій.

Специфіка категорії державного боргу визначає також і особливості оперативного управління ним. Відповідно до перелічених повноважень органів державної виконавчої влади спеціальної компетенції, бачимо, що воно очолюється і здійснюється Міністерством Фінансів і Національним банком України. Зокрема, згідно з українським законодавством, обслуговування державного внутрішнього боргу України здійснюється Міністерством фінансів України через банківську систему України шляхом проведення операцій з розміщення облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їх погашення і виплати доходу по них у вигляді відсотків та в іншій формі.

Надзвичайно важливим у сфері управління державним боргом є діяльність з приводу визначення умов випуску нових позик. Визначаючи умови емісії, головними з них є рівень прибутковості цінних паперів для кредиторів, термін дії позик, спосіб виплати доходу. Притім Уряд повинен керуватися інтересами досягнення максимальної фінансової ефективності позик і одночасно враховувати реальну кон'юнктуру на фінансовому ринку. Успіх нових позик може бути забезпечений лише у випадку правильного аналізу стану грошового обігу, рівня доходності і строків позик, що перебувають в обігу, а також визначення переліку існуючих пільг кредиторам та інші фактори.

Loading...

 
 

Цікаве