WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правова природа бюджету - Реферат

Правова природа бюджету - Реферат

1) спочатку приймається управомочуючий білль, яким передбачається здійснення певних проектів та їх фінансування. Цей білль має програмний характер і по ньому не можна провадити ніяких витрат.

2) для проведення таких витрат необхідно прийняти білль про асигнування, на підставі якого дається розпорядження федеральній скарбниці виділити відповідні кошти на фінансування цілей, передбачених першим біллем.

Таку відмінність між тим, що є в повному розумінні слова бюджетом, i законопроектами, спрямованими на введення його в дію, можна виявити i в Японії. Затверджуючи бюджет, дотримуються такої ж процедура, що i в процесі прийняття звичайного законопроекту, однак він не промульгується i не має сили закону. Жодна державна установа не може на законній підставі вилучати доходи або укладати контракти, які тягнуть за собою витрачання грошових засобів, якщо всі ці суми спеціально не санкціоновані законопроектом або постановою, виданою на основі закону [17, c.372].

У більшості інших країн парламент офіційно затверджує зміст бюджету у формі законопроекту. Цей законопроект, який передбачає відповідні доходи i видатки, проходить через ті ж стадії, що й будь-який інший законопроект, у тому числі також його промульгацію, i потім набуває такої ж юридичної сили, як i будь-який інший закон. Особливо показовим у цьому відношенні є приклад Франції, де навіть термін "бюджет" замінений терміном "фінансовий законопроект", причому цей законопроект охоплює як усю суму доходів, так i всю суму видатків. Єдність бюджету забезпечується прийняттям єдиного законопроекту.

В радянській економічній та юридичній літературі також склався підхід до юридичної природи радянського бюджету як закону [9, c.10; 22, c.41; 20, c.16; 2, c.9,16]. Так ще у 1929р. М.І.Мітіліно писав, що "однією з найхарактерніших особливостей господарства публічних об'єднань якраз і є те, що господарство провадиться за спеціяльним планом; план цей ухвалює нарід в особі представників, і затверджує його голова держави. Такий план являє собою тоді закон, що виконувати його зобов'язані однаковою мірою і всі громадяни і уряд, починаючи з голови уряду і кінчаючи найнижчим урядовим агентом" [16, c.272].

На думку провідного теоретика в галузі радянського фінансового права Ю.А.Ровінського, "юридична природа бюджету держави безпосередньо визначається його економічним і соціальним змістом. Форма закону і матеріальний зміст внутрішньо узгоджені" [22, c.42].

А.М.Гурвич, підкреслюючи, що "бюджет за своєю формальною природою є законом", ставив запитання: чи є радянський бюджет законом у формальному чи матеріальному розумінні слова? [9, c.10] На що В.В.Бесчерервних зауважив: "В умовах повновладдя радянських законодавчих органів, яке в сфері бюджету виражається в тому, що вони мають необмежене право вносити будь-які зміни, доповнення і уточнення в доходні і видаткові частини проекту бюджету, поданого урядом, ніяких підстав для постановки такого питання нема. Радянський бюджет і за формою, і по суті є законом у прямому розумінні цього слова" [2, c.9].

М.І.Піскотін, розкриваючи поняття бюджету, також відзначав, що після його офіційного затвердження "під бюджетом розуміють державний акт, який встановлює фінансовий план держави" [20, c.16], а таким державним актом, як відомо, був Закон про Державний бюджет СРСР, який щорічно приймала Верховна Рада СРСР. Щоправда, далі сам М.І Піскотін слушно підкреслював, що "бюджет не збігається із законом про його затвердження" [20, c.19], тобто не є законом у матеріальному розумінні. З цим погоджувався і В.В.Бесчерервних, який відзначав, що "затвердження бюджету і прийняття закону про нього – це два самостійних процесуальних моменти в діяльності Верховної Ради СРСР. Отже, – робив висновок автор, – неточно розуміти під бюджетом державний акт, який його встановлює" [2, c.16; 14, c.129-130]. І не випадково М.І.Піскотін писав, що "третє значення терміна "бюджет" не знайшло в радянській літературі відповідного визначення" [19, c.17].

Однак, зрештою, і М.І.Піскотін, і В.В.Бесчерервних, хоч і з деякими застереженнями, залишаються на позиціях визначення бюджету як закону у формальному розумінні. М.І.Піскотін, зокрема, писав: "Найвищі представницькі органи приймають бюджет у законодавчому порядку, одягаючи акт про його затвердження у форму закону. Проте найвищі представницькі органи і більшість місцевих Рад затверджують відповідний бюджет не по всіх підрозділах бюджетної класифікації, а лише по основних, зведених, узагальнених показниках. Тільки вони вводяться в акт про затвердження бюджету, набуваючи силу закону. Отже, – робить висновок автор, – "є законом" не Державний бюджет СРСР в цілому, не державні бюджети союзних і автономних республік в цілому, а тільки основні показники по них, затверджені відповідними представницькими органами" [20, c.19-20].

Ще прямолінійніше висловив свою позицію щодо визначення правової природи бюджету як закону у формальному розумінні В.В.Бесчерервних, який зробив такий висновок з цього приводу: "Видається правильним, характеризуючи бюджет як основний фінансовий план держави, вказати, що цей план затверджується Верховною Радою СРСР і в силу цього є законом" [2, c.16].

Важливо відзначити, що такий підхід до визначення правової природи бюджету у радянський період мав законодавче підґрунтя. Відповідно до ст.4 Закону СРСР "Про бюджетні права Союзу РСР і союзних республік" від 30 жовтня 1959р. "Державний бюджет СРСР затверджується Верховною Радою СРСР строком на 1 рік – з 1 січня по 31 грудня включно. Затверджений Державний бюджет є законом" [5].

Діючий в СРСР конституційний принцип бюджету-закону виражав реальне у той час співвідношення між законодавчою і виконавчо-розпорядчою діяльністю органів держави. Обов'язковість вираження державного бюджету у формі закону була зумовлена наявністю широкої компетенції представницьких органів не тільки у затвердженні, але й у формуванні бюджету, реальною і необмеженою бюджетною ініціативою депутатів і членів бюджетних комісій, активною участю громадськості у бюджетній діяльності держави.

Подібне трактування юридичної природи бюджету як закону простежується сьогодні як у новітній економічній та юридичній літературі, так і в періодичних виданнях, хоч законодавчого підґрунтя для цього давно вже немає. Ось як з цього приводу розмірковує один з авторів: "Після Конституції другим основним законом незалежної країни є Державний бюджет. Досі, за традицією минулого, бюджет розглядався у нас переважно як баланс доходів i видатків. Нині йому повертається найважливіше значення загального фінансового закону, який визначає економічні сили i можливості держави" [10].

Відомий російський фінансист Б.М.Сабанті пише: "За формою державний бюджет виступає як розпис доходів і видатків держави на певний строк, затверджуваний у законодавчому порядку. Затвердження бюджету парламентом надає бюджету силу закону" [23, c.86]. Аналогічне положення знаходимо і у російському підручнику "Фінанси": "Державний бюджет є основним фінансовим планом країни, затверджуваним Федеральними Зборами РФ як закон" [29, c.29]. Або: "Федеральний бюджет РФ є основним фінансовим планом держави, який затверджується Федеральними Зборами (приймається Державною думою і схвалюється Радою Федерації) і має статус федерального закону" [29, c.37].

Такі самі підходи до визначення правової природи бюджету мають місце і в українській фінансово-економічній літературі. Наприклад, у навчальному посібнику "Бюджет і фінансова політика України" читаємо: "Конституцією України надано виняткове право затверджувати бюджет Верховній Раді, а адміністративно-територіальні бюджети – відповідним представницьким органам. Після затвердження Державний бюджет набуває силу закону" [11, с.21].

В українській юридичній літературі проблеми співвідношення Державного бюджету і бюджетного закону торкалися у своїх працях Л.К.Воронова [7, 10-14; 8, c.56; 26, c.62; 27, c.118-119; 28, c.68], П.С. Пацурківський [18, c.59-60] та Н.В.Сидорова [24, c.89-40]. На основі однієї і тієї ж нормативної і теоретичної бази в результаті проведеного ними дослідження були зроблені неоднозначні висновки. Зокрема, у своїх працях на підставі аналізу українського національного законодавства вони також вважають, що Державний бюджет як правова категорія являє собою Закон України, прийнятий органом законодавчої влади [26, c.62; 18, c.59]. П.С.Пацурківський, наприклад, на підставі ст.1 і 5 Закону України "Про бюджетну систему України" робить висновок, що "бюджет України є основним фінансовим планом по створенню і використанню централізованого фонду коштів, який затверджується законом вищого представницього органу і внаслідок цього сам стає законом" [18, c.60]. Притім автор зазначає, що нібито "ця правова теорія є домінуючою в українській правовій думці" [18, c.60].

Loading...

 
 

Цікаве