WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правова природа бюджету - Реферат

Правова природа бюджету - Реферат

Цей "конституційний конфлікт" i послужив підставою для розробки німецькими вченими Гнейстом i Лабандом теорії закону про державний бюджет у формальному i матеріальному розумінні. Захищаючи дії уряду, вони оголосили бюджет формальним законом, оскільки неприйняття його парламентом не знімає з уряду обов'язків вести управління на підставі постійно діючих законів. Вони вважали, що бюджет не містить ніяких правоположень i не створює правовідносин. Метою обговорення й затвердження закону про бюджет, на їхній погляд, є встановлення згоди між урядом та парламентом з приводу необхідності i доцільності видатків та їх розміру.

Не вдаючись у деталі історії виникнення цієї теорії, варто зупинитись на її головних положеннях. Гнейст i Лабанд стверджували, що бюджет за своїм матеріальним змістом є не що інше, як звичайний акт управління, i тому встановлення обсягу видатків i доходів у щорічному бюджеті є прерогативою виконавчої влади, яка, визначаючи бюджетний розпис, керується в своїх обчисленнях не правовими нормами, а фактами. Законодавча влада може тільки формально санкціонувати бюджетні обчислення уряду. Та оскільки таке санкціонування є неминучим злом, то процедура затвердження парламентом бюджету має суто формальний характер, а сам закон належить до юридичних актів, яким надається формальний смисл. Притому Лабанд, наприклад, вважав, що у затвердженні парламентом бюджету i звіту про його виконання виявляється участь парламенту не в діях законодавчого характеру, а в діях виконавчої влади [7, c.13; 21, c.20-21; 30, c.18-19].

Теорії про визначення бюджету у матеріальному і формальному розумінні пропагувались і в новітню епоху. Причому більшість зарубіжних учених не вважають бюджет законом (тобто актом представницького органу) у прямому розумінні цього слова, а називають його законом у формальному розумінні (тобто представницьким актом по суті, але одягнутим у форму закону), а то й просто актом уряду [1, c.7-9].

Ось як викладають поняття бюджету сучасні дослідники: "У матеріальному розумінні бюджет являє собою кошторис усіх фінансових потреб держави і всіх фінансових ресурсів, необхідних для покриття цих потреб. Це свого роду зведена таблиця очікуваних державних видатків і доходів на певний відрізок часу, звичайно на рік" [17, c.369]. Під бюджетом у формальному смислі розуміють законодавчий акт, яким затверджується бюджет.

В сучасних історичних умовах ця теорія набула нового імпульсу у своєму розвитку з метою правового обґрунтування різкого обмеження компетенції парламентів i зростання ролі повноважень урядів у галузі бюджету. Вона послужила висхідним пунктом для докорінного перегляду конституційних основ бюджетного права, його основних принципів у цілому і бюджетного процесу зокрема. Тому не випадково у зарубіжній правовій науці ще й на сьогодні дебатується питання про правову природу державного бюджету.

Передусім з практичного (прагматичного) погляду деякі автори піддають сумніву правильність прирівнювання бюджету до закону [17, c.370-371]. Закон, на їхню думку, – це загальне, таке, що не торкається конкретних осіб, установлення тих чи інших прав та обов'язків. Однак простий підрахунок державних доходів, як правило, не має юридичної сили. Тому, хоч у всіх країнах бюджет вміщує всі податкові надходження, фінансові ресурси i всі види державних доходів, обов'язки, що звідси випливають, визначаються тією мірою, в якій вони торкаються рядового громадянина не самим бюджетом, а постійно діючими законами, що встановлюють систему оподаткування i існують цілком незалежно від цієї системи.

Аналогічно кошториси видатків, введені в бюджет, у більшості країн не мають юридичної сили. Санкціонування парламентом витрачання грошових засобів ще не створює само по собі яких-небудь суб'єктивних прав або обов'язків – ці права i обов'язки випливають з фінансового законодавства, безпосередньо не пов'язаного з бюджетом; дані ж бюджету відображають лише його застосування упродовж одного року. Тільки в цьому розумінні можна стверджувати, що бюджет обов'язковий до виконання всіма державними відомствами.

Враховуючи такі міркування, в деяких країнах вважають, що бюджет як такий не має характеру закону, його розглядають як суто адміністративний захід (акт) [17, c.370-371].

У Швейцарії, наприклад, бюджету надається не форма законопроекту, а форма урядового декрета, в якому дається приблизний кошторис доходів i видатків на наступний рік. Як доходи, так i видатки обгрунтовані іншими положеннями, ніж ті, що вказані в бюджеті. Затвердження бюджету парламентом являє собою самостійний акт, який не зачіпає характеру документа, стосовно якого він виражає своє схвалення [17, c.371].

В Ісландії, Норвегії i Фінляндії, де проводиться таке ж розмежування, ця обставина ще більше підкреслюється процедурою, яка істотно відрізняється від традиційної практики законотворчості. В багатьох країнах затвердження бюджету проводиться в рамках законодавчої процедури, але в деяких (наприклад, в тих же Ісландії, Норвегії, Фінляндії) – шляхом прийняття спеціальної резолюції. Порядок проходження її відрізняється від законодавчого порядку. В Ісландії i Норвегії бюджет розглядається на спільному засіданні обох палат, тобто Альтiнга в Ісландії i Стортiнга в Норвегії. Бюджет містить лише кошториси доходів i видатків, а спільне засідання обох палат не може змінити існуюче законодавство. Якщо для прийняття бюджету необхідно внести поправки до існуючого закону, то повинні бути внесені спеціальні законопроекти. Те ж саме торкається Фінляндії, де, крім того, в параламентi проходить тільки одне читання замість трьох, необхідних для прийняття звичайного законопроекту [17, c.372].

Аналогічно у Великобританiї проект бюджету подається i розглядається не у формі законопроекту щодо державних доходів i видатків. Він являє собою лише фінансову програму, яка пропонується урядом для обґрунтування тих грошових сум, які вони намагаються отримати згідно з біллями про асигнування. Цю фінансову програму викладають в офіційній заяві канцлера казначейства, тобто міністра, відповідального головно за державні фінанси. Вона складається з низки пропозицій, метою яких є приведення у відповідність доходів i видатків. Розділи бюджету, які здебільшого стосуються розподілу податкових доходів, становлять основу фінансового законопроекту. Сам бюджет не являє собою законодавчого акта, тому пропозиції, які стосуються застосування його положень, повинні висуватись у формі законопроекту. Така процедура, яка є наслідком прагматичного підходу до бюджету, означає, що законопроекти про асигнування i фінансові законопроекти, які стосуються оподаткування i доходів загалом, обговорюються i приймаються окремо. Аналогічна відмінність між бюджетом як розписом доходів i видатків держави строком на один рік i законами, які надають цьому розпису юридичної сили, існує i в інших країнах. Такий же підхід до бюджету i зумовлену ним процедуру прийняття лише з незначними відмінностями в деталях простежується в Австралiї, Iндiї, Канадi, Сполучених Штатах Америки, Японії i інших країнах [17, c.372].

У Сполучених Штатах Америки бюджет приймається Конгресом приблизно в такому ж порядку. Щорічно в січні, відразу ж після направлення Конгресу свого послання про положення в країні, Президент звертається до Конгресу з посланням про бюджет, i в цьому єдиному документі він викладає всі фінансові прогнози (розпис доходів i видатків) на наступний рік.

У США бюджет має особливу природу. Він приймається у формі спеціальної резолюції і не має обов'язкової сили. Бюджет являє собою лише основу для обговорення, проте на його основі приймають основні фінансові біллі: в зв'язку з ним Конгрес повинен прийняти цілу низку законопроектів про асигнування i, якщо необхідно, законопроекти про державні доходи. Такі біллі приймаються в двох формах:

Loading...

 
 

Цікаве