WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правова природа бюджету - Реферат

Правова природа бюджету - Реферат

Реферат на тему:

Правова природа бюджету

Дослідження правової природи фiнансово-правових актів показало, що між матеріальним змістом акта i його правовою формою існує тісний зв'язок. Залежно від того, яку сферу фінансової діяльності Української держави відображає той чи інший акт, яка суспільна значимість тих відносин, які ним регулюються та який обсяг компетенції того чи іншого органу влади, визначається його правова форма. Так, згідно зі ст.5 Закону України "Про бюджетну систему України", Державний бюджет України затверджується законом України. Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, селищні i сільські бюджети затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними місцевими Радами [6]. Затвердження Державного бюджету Верховною Радою України становить невід'ємну частину суверенітету Української держави, її так званий "фінансовий суверенітет".

Ще на зорі становлення теорії правової держави відомий російський фінансист М.І.Боголєпов відзначав, що зовнішніми, необхідними по суті ознаками правової держави є наявність у населення двох видів публічного права: народ має право участі в законодавстві i право регулювання державного господарства, тобто бюджетне право. Обидва ці права однаково важливі й істотні для конституційної держави; брак чи применшення одного з них спотворює весь державний лад. Якщо народ через своїх представників законодавчим шляхом визначає зміст, характер i напрям державної діяльності, якщо тим же самим шляхом визначаються взаємні відносини держави й суспільства, держави та iндивида, то за потребою обирається той же самий законодавчий шлях для визначення i того, як та чим живиться державна діяльність, тих матеріальних засобів, за допомогою яких досягаються різні державні цілі i завдання [3, c.27].

Отже, для з'ясування правової природи бюджету вихідним є положення про те, що бюджет виступає як фiнансово-плановий акт, який затверджується органом законодавчої влади, представницьким органом державної влади чи місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.

У контексті з'ясування правової природи бюджету необхідно виявити співвідношення Державного бюджету i закону про Державний бюджет.

Свого часу як у зарубіжній, так і російській, а згодом і радянській правовій i фінансовій науці бюджет тривалий час ототожнювався з правовим актом, який його затверджує, – законом.

Мабуть, найчіткіше такий погляд дістав своє вираження у відомому енциклопедичному словнику Брокгауза та Ефрона, в якому записано: "Бюджет у власному розумінні зовсім не є розпис доходів i видатків держави i, навпаки, розпис зовсім не є бюджет. Під бюджетом, з державної точки зору, розуміють загальний фінансовий закон, на якому цей розпис ґрунтується" [4, c.280].

Російський державознавець М.I.Лазаревський на початку XX ст. зазначав: "Неправильно, що бюджет містить у собі тільки цифри, а не юридичні норми, тому що сам факт введення в бюджет тієї чи іншої цифри є вже повноваженням уряду на стягнення того чи іншого видатку; бюджет є також планом, приписом i повноваженням. Тому у випадках, коли парламент відмовляє уряду в затвердженні бюджету, управління залишається без плану i без юридичної основи для всіх державних доходів i видатків" [15, c.470-471]. У російському підручнику з фінансового права професора Іловайського відзначалось: "У всіх сучасних представницьких державах, на противагу абсолютним монархіям, бюджет має, крім технiко-господарського, певне, більше або менше (за обсягом i ступенем неоднакове у всіх державах) правове значення саме завдячуючи тому, що до його встановлення застосовується законодавчий порядок. В більшій половині сучасних представницьких держав бюджет, крім того, одягається i в правову форму закону, який називається бюджетним або (періодичним) фінансовим законом i який, окрім бюджету, вміщує в собі законодавчий текст" [12, c.145].

Цей погляд склався історично разом з практикою затвердження бюджету парламентськими установами i зародженням самого терміна "бюджет". Він зберігав своє значення, поки велась боротьба між феодально-абсолютистськими i буржуазно-демократичними силами, поки останні домагались прерогатив парламенту. З досягненням цієї мети ґрунт для існування такого погляду зник. Термін "бюджет" поступово ототожнювався зі всім розписом державних доходів i видатків.

З другої половини XX ст. під впливом процесів, які посилювали економічну роль бюджетів, відбувається різка зміна компетенції законодавчої i виконавчої влади на користь останньої і, як наслідок, відбувається переоцінка юридичної природи бюджету. Розвиваються положення стосовно того, що хоча бюджет у багатьох країнах виражається у правовій формі, яка була встановлена вік тому, тобто є юридичним актом державної влади, проте традиційна форма бюджету-закону, проголошена свого часу як найважливіша прерогатива законодавчої влади, вже не відповідає новій ролі бюджету. Виходячи з концепції про підвищення ролі держави в економічному житті і як наслідок – посилення державного втручання в економіку, державний бюджет визначається як урядовий акт – акт управління. "Бюджет перетворюється, i це визначає його істотне значення, в бюджет управління, в план адмiнiстрацiї",- відзначає Г.Кольм [25, c.534]. Бюджет відображає всезростаючу роль уряду у здійсненні економічної i політичної влади нації, – стверджували інші дослідники.

Обґрунтувуючи таку різку зміну компетенції законодавчої та виконавчої влади, а відтак, – юридичну природу бюджету, висували різноманітні мотиви: історичні, економічні, технічні i формально-юридичнi. Історично еволюція парламентів виявилась у тому, що від суворого контролю за доходами та видатками держави вони перейшли до марнотратства. "Замість того, щоб здійснювати суворий контроль за скарбницею, парламент часто схильний вільно витрачати грошові засоби. Його початкові функції стосовно обмеження видатків тепер перейшли до уряду, на який покладається обов'язок складати бюджети на здоровій основі i який уникає будь-яких дій, які можуть поставити ці бюджети під загрозу" [17, c.368].

Мотиви технічного характеру зводяться до того, що складність сучасних бюджетів, їх складання i виконання стали доступними лише невеликій групі висококваліфікованих i всесторонньо поінформованих спеціалістів, які перебувають у підпорядкуванні уряду i його органів управління, покликаних виконувати бюджетні передбачення i відповідальних за це виконання. Таких спеціалістів парламенти не мають, а отже, вони не можуть бути компетентними в судженнях про джерела i напрями використання державних грошових засобів.

Як найважливіший формально-юридичниймотив визначення бюджету у формі акту управління була покладена розроблена західноєвропейськими вченими Гнейстом i Лабандом теорія закону у формальному i матеріальному розумінні. Виправдовуючи дії своїх урядів, які всіляко намагалися усунути представницькі органи від розгляду i затвердження бюджету, вони свого часу висунули теорію поняття закону про державний бюджет у матеріальному i формальному розумінні, підставою для виникнення якої послужив чотирирічний "конституційний конфлікт" 1862-1866 років у Прусiї. У 1862р. Ландтаг (нижня палата пруського парламенту), вилучивши з бюджету кредити на воєнні витрати, оголосив дії уряду антиконституційними. I в подальшому нижня палата неодноразово заперечувала кредити, яких домагався уряд для докорінної реорганізації i оснащення пруської армії. А тим часом уряд із незатвердженого бюджету вільно витрачав величезні асигнування на воєнні цілі протягом чотирьох років, розв'язав війну з Данією i Австрiєю, яка в результаті принесла перемогу пруському юнкерству. В цій обстановці Вільгельм I, виступаючи в нижній палаті, заявив, що останніми роками бюджет не міг бути встановлений за згодою народних представників, публічним видаткам не вистачає легальної основи i просив ці видатки санкціонувати. Палата задовольнила "всемилостивiше прохання" i продемонструвала таким чином ще один "класичний" приклад всепрощення, показавши, що порушення урядом конституційного закону не належить до розряду тих гріхів, за які не можна було б дістати відпущення.

Loading...

 
 

Цікаве