WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Посадова особа як суб’єкт адміністративного права - Реферат

Посадова особа як суб’єкт адміністративного права - Реферат

"Посадова особа – це поняття, яке охоплює представників влади, співробітників органів державного управління, збройних сил, правоохоронних органів, осіб, які виконують завдання адміністрацій державних підприємств, установ, працівників колгоспів, інших кооперативних і громадських організацій, в силу заміщуваної посади чи за спеціальним повноваженням (приписом) виконуючих організаційно-господарські функції, пов'язані з реалізацією юридично-владних повноважень, а також осіб, які відповідають за рух грошових, товарних та інших матеріальних цінностей (водії-експедитори, заготівельники, касири, продавці, кухарі, вантажники)". Такий підхід створює підстави відносити до кола посадових осіб навіть робітників, які не перебувають у службових відносинах, а це не дає змоги чітко визначити їх правовий статус.

У широкому аспекті трактує поняття "посадової особи" і кримінальне законодавство. В ст.164 чинного Кримінального Кодексу України зазначено: "Під посадовими осбами розуміються особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також займають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальними повноваженнями" [3]. На підставі цього можна виділити такі ознаки, які визначають учасника правовідносин як посадову особу:

1) виконання функцій представника влади;

2) виконання організаційно-розпорядчих функцій;

3) виконання адміністративно-господарських обов'язків;

4) виконання вище названих функцій та обов'язків за спеціальним адміністративним актом.

Аналізуючи ці ознаки, зазначимо, що до представників влади належать ті особи, які здійснюють у межах своєї компетенції державно-владні повноваження і правоспроможні вчиняти дії, які мають юридичне значення і встановлюють, змінюють чи припиняють права і обов'язки інших осіб[12, c.83]. Однак не можна погодитися, що обсяг повноважень усіх представників влади є однаковим, наприклад народного депутата і судді або начальника райвідділу внутрішніх справ і рядового міліціонера. Кримінальне законодавство не проводить такого розмежування і не визначає особливостей функцій, якими наділені представники кожної гілки влади. Службово-правовий статус керівних осіб є відмінним від статусу інших службовців у межах одного органу.

Виконання організаційно-розпорядчих функцій однозначно дає підстави відносити службовців до категорії посадових осіб. Щодо виконання адміністративно-господарських обов'язків, то Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 жовтня 1994 року №12 "Про судову практику в справах про хабарництво" роз'яснює, що до них відносяться повноваження "по управлінню чи розпорядженню державним колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо) [4], тобто здійснення управління майном. З цього приводу вже було зазначено, що такі обов'язки можуть покладатися на робітників, тому цю ознаку не можна назвати визначальною у статусі посадової особи.

Підхід, який передбачений в Кодексах про адміністративну і кримінальну відповідальність, не може бути основою для прийняття уніфікованого поняття посадової особи і визначення її службово-правового статусу. З метою вирішення цієї проблеми можна чітко виділити такі важливі моменти:

по-перше, посадова особа є обов'язковим суб'єктом управління;

по-друге, для здійснення координації, керівництва і контролю за діяльністю відповідної структури вона наділена владними повноваженнями, які виявляються через організаційно-розпорядчі функції;

по-третє, спеціальне коло службових повноважень зумовлює підвищений ступінь юридичної відповідальності посадових осіб;

по-четверте, повноваження посадових осіб здійснюється на оплатній основі і оплату проводить роботодавець.

Узагальнюючи викладене, можна так сформулювати поняття посадової особи: посадова особа – це службовець, який в силу охоплюваної ним посади наділений владними повноваженнями з метою здійснення організаційно-розпорядчих функцій і забезпечення узгодженості в діяльності інших учасників службових відносин.

І.Л.Бачило, Г.Є.Петухов, Ю.О.Петров та інші адміністративісти висловлюють слушну думку про необхідність уніфікованого поняття посадової особи для всіх галузей права. Прийняття нового закону про державну службу повинно усунути колізію між галузевими підходами щодо цього питання і визначити основи службово-правового статусу даної категорії службовців.

Література

  1. Закон України "Про державну службу" // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №52. – Ст.490.

  2. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Науково-практичний коментар. – К.: Україна, 1991.

  3. Кримінальний Кодекс України. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – Т.3.

  4. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про хабарництво" // Бюлетень законодавства і юридичної практики україни. – 1995. – №1.

  5. Афансьев В.Г. Человек в управлении обществом. – М., 1977.

  6. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР: Учебное пособие. – Свердловск: Урал. ун-т, 1989.

  7. Бахрах Д.Н. Государственная служба: основные понятия, ее составляющие, содержание, принципы // Государство и право. – 1996. – №12.

  8. Бельский К.С. Административная власть государственного служащего // Служба в государственных и общественных организациях: Сб. научн. тр. – Свердловск, 1988.

  9. Горшенев В.М., Петришин А.В. Природа статуса должностного лица // Проблемы социалистической законности. – М., 1988. – Вып.22.

  10. Державне управління: теорія і практика /За заг. ред. проф. В.Б.Авер'янова. – К.: Юрінком Інтер, 1998.

  11. Пахомов І.М. Адміністративно-правові питання державної служби в СРСР. – К., 1971.

  12. Петришин А.В. Государственная служба. Историко-теоретические предпосылки. сравнительно-правовой и логико-понятийный анализ. – Харьков: Факт, 1998.

  13. Петришин О.В. Статус должностного лица: природа, структура, специализация. -К.: УМК ВО, 1990.

Loading...

 
 

Цікаве