WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Принципи управлінської діяльності - Реферат

Принципи управлінської діяльності - Реферат

Загалом управлінська діяльність за своєю сутністю є дуже складною та багатоликою, і навіть орієнтація в практичній діяльності органів державної виконавчої влади на обидва проаналізовані принципи потребує їх умілого поєднання на практиці. Як зазначає автор одного з останніх посібників з європейського адміністративного права Й. Шварц, у державному управлінні виникає постійна потреба балансувати між вимогами ефективності та задоволенням потреб громадян [7, с.457].

Діяльність кожного органу державної виконавчої влади повинна відбуватися також з дотриманням компетенційності – принципу, що передбачає юридичну здатність управлінського органу вирішувати адміністративні справи відповідно до встановленої компетенції [9, с.20] і суворо дотримуючись її меж. Проте принцип компетенційності є дещо ширшим за вказані характеристики і охоплює такі моменти:

  • повноваження певного органу чи посадової особи не повинні перевищуватись, але, що головне, – реально реалізовуватись у практичних діяннях; нікому не потрібен орган з владою, яка ніколи не застосовується;

  • реальне, швидке і якісне виконання своїх обов'язків та дотримання прав як реалізація наданої компетенції;

  • самостійність і незалежність органів державної виконавчої влади, їх посадових осіб та службовців у межах своїх повноважень.

Близьким за звучанням до компетенційності, проте відмінним за змістом є принцип компетентності осіб, що здійснюють управлінську діяльність, зміст якого полягає у професіоналізмі державних службовців. Саме через грубе порушення цього принципу та некомпетентність посадових осіб були дискредитовані не лише винні службовці, але й органи, якими вони керували. Справді, у перші роки після ліквідації однопартійної системи влади у бюрократичні крісла часто сідали люди без відповідної освіти, знань та навичок праці в управлінських структурах, що й призвело до багатьох втрат як політичного, так і економічного плану в різних регіонах держави.

Ще одним демократичним принципом, яким повинні керуватись посадові особи та службовці, котрі здійснюють управлінську діяльність, слід назвати рівність громадян перед суб'єктом керуючого впливу. В найзагальнішому вигляді цей принцип звучить як рівність громадян перед законом, але попередньо названий є вужчим і придатнішим для дослідження управлінської діяльності, бо рівність перед законом є таки невід'ємним правом людини згідно з міжнародно-правовими актами та Конституцією України. Під рівністю в державному управлінні розуміємо однакове ставлення державних службовців різного рангу до громадян, незалежно від соціального статусу, котрі звертаються в органи державної виконавчої влади. Політичний нейтралітет осіб, які здійснюють управлінську діяльність, є вагомою запорукою реалізації цього принципу, проте навіть у країнах розвинутої демократії немає прямої заборони на участь державних службовців у політичному житті своїх країн. Однак наголошується, що погляди та переконання управлінця не повинні перешкоджати йому ставитись до всіх громадян однаково, без будь-якої дискримінації [1, с.88]. Винятком тут є, наприклад, Великобританія, де службовцям вищих рангів заборонено займатись загальнонаціональною політикою, а брати участь у місцевій політичній діяльності можна лише з дозволу керівництва відповідного міністерства чи відомства [1, c.61]. Реалії на противагу декларації принципу рівності громадян перед адміністрацією є дещо іншими не лише у нас, але й, зокрема, на батьківщині адміністративного права Франції, де ставлення до іноземців органів влади навряд чи можна назвати еквівалентним ставленню до корінних мешканців цієї країни.

Виняткової ваги набуває сьогодні принцип відповідальності осіб, що здійснюють управлінську діяльність. Зміст цієї відповідальності не заперечує моральних елементів, зокрема громадського осуду, проте визначальними є моменти правові. Юридична відповідальність управлінського персоналу передбачає:

1) можливість визнання рішення, дії чи бездіяльності державних органів та їх посадових осіб у сфері управлінської діяльності неправомірними і подальшого поновлення порушених суб'єктивних прав чи обов'язків (досі ця процедура врегульовується нормами Цивільного процесуального кодексу України, а саме гл. 31-А);

2) відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб у процесі здійснення ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України);

3) персональну юридичну відповідальність державних службовців – дисциплінарну, матеріальну, адміністративну чи кримінальну.

З перелічених напрямів відповідальності адміністрації для громадян, не применшуючи ролі обох інших, найважливішим, на нашу думку, є забезпечення швидкої та ефективної реалізації другого із вказаних видів відповідальності.

Серед принципів управлінської діяльності не слід відкидати принцип планомірності, який передбачає, що функціонування органів державної виконавчої влади та праця їх персоналу мають відбуватись на основі та згідно з раніше розробленими планами перетворення. Планомірність забезпечує своєчасний вибір шляхів розвитку та змісту діяльності різних соціальних систем і елементів, встановлює послідовність реалізації висунутих цілей, визначає необхідні для цього матеріальні та організаційні засоби, терміни вирішення поставлених завдань [3, с.20].

Проаналізовані принципи управлінської діяльності не є вичерпними, цей перелік можна продовжувати і звужувати, але було обрано для розкриття змісту цієї діяльності принципи визначальні, розгляд яких допоміг глибше осягнути мету та зміст державного управління. Український вчений В.Н.Самсонов стверджує, що саме принципи протистоять свавіллю і вседозволеності в державному управлінні і практично відповідно впливають на всі його сторони [12, с.16]. Ця теза є орієнтиром для широкого загалу управлінських кадрів держави – адже лише розуміючи принципи управлінської діяльності можна досягнути позитивних результатів у практичній управлінській діяльності.

Література

  1. Административное право зарубежных стран / Под ред. А.Н.Козырина – М.: Спарк, 1996.

  2. Англійсько-український словник термінів і понять з державного управління. – К.: Основи, 1996.

  3. Атаманчук Г.В. Государственное управление: проблеми методологии правового исследования. – М.: Юрид. л-ра, 1975.

  4. Бахрах Д.Н. Административная власть как вид государственной власти // Государство и право. – 1992. – №3.

  5. Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №52. – Ст. 490.

  6. Відомості Верховної Ради України. – 1994. -№15. – Ст. 84.

  7. Dawn Oliver. Annotation for J.Schwarz "European Administrative Law"/ Public administration.– London, 1995. – V. 71.

  8. Євтіхієв О.Ф. Основи радянського адміністративного права. – К., 1928.

  9. Goralchyk Wojciech. Zasada kompetencyjnosci w prawie adminictracyjnym. – Warszawa, 1986.

  10. Кормич Л.И., Кормич А.И. Эффективность управления и легитимность политической власти: проблема взаимозависимости // Актуальные проблемы государства и права. – Одесса, 1995.

  11. Марчук В.М. Административно-правовой аспект научной организации государственного управления: Автореф. дис... д-ра юрид. наук. – К., 1977.

  12. Самсонов В.Н. Административное законодательство: понятие, содержание, реформа. – Харьков: Основа, 1991.

Loading...

 
 

Цікаве