WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Конституційний проект Теодота Галіпа Основні права і обов’язки українських громадян - Реферат

Конституційний проект Теодота Галіпа Основні права і обов’язки українських громадян - Реферат

Реферат на тему:

Конституційний проект Теодота Галіпа "Основні права і обов'язки українських громадян"

У фондах Державного історичного архіву вищих органів влади і управління (ДІАВОВУ) у Києві зберігається цікавий документ з історії національної конституційно-правової думки періоду української революції 1917-20-х років – проект закону "Основні права і обов'язки українських громадян" [1, арк.1-9]. Його автор – відомий буковинський громадсько-політичний діяч кінця ХІХ – поч. ХХ ст. д-р.Теодот Галіп. Цей документ являє собою дев'ять машинописних сторінок формату приблизно А4. Мова документа українська. Проект складається із 52 статей, об'єднаних у 8 розділів під такими назвами: "Окрема особа", "Сімейний зв'язок", "Зібрання і спілки", "Віра і церковні громади", "Наука і школи", "Мова і народність", "Праця і господарське життя", "Спільні права і обов'язки". Передує проекту невеликий вступ, в якому, зокрема, зазначено, що "спосіб викладу (проекту. – П.С.) запозичено з нової німецької Конституції 1919 року". Враховуючи останнє, а також те, що приблизно восени 1920 р. Т.Галіп відійшов від активної політичної діяльності, придбачуваною датою написання цього проекту можна вважати кінець 1919 – поч. 1920 року. Місце написання проекту невідоме.

За змістом, стилем викладу, внутрішньою будовою та іншими ознаками документ явно виходить за рамки проекту звичайного закону. Очевидно, цей законопроект задумував автор мімімум як проект конституційного закону, а, можливо, навіть і як складову майбутної Конституції УНР. Адже саме в цей приблизно час (кінець 1919 – перша половина 1920 р.) в Україні і за її межами вітчизняними вченими, політичними і громадськими діячами активно обговорюються проблеми, пов'язані з необхідністю підготовки і прийняття нової Конституції УНР, з'являються авторські проекти Конституції України д-ра Степана Барана [4, с.3-10] і проф.Отто Ейхельмана [2, с.7-90], проект "Правительственної комісії по виробленню Конституції Української держави" [3, с.126-148] та інші. Про все це частково говорить і сам Т.Галіп у передмові до свого законопроекту, а саме: ".... законопроект написаний для сучасного моменту, в якому йде відбудування українського державного життя, але тема задумана і передумана раніше. Окрім прийнятих у всіх ліберальних конституціях "прав людини" проект подає і ті категоричні вимоги соціяльної і національної справедливості, які являються закріпленими на завжди здобутками нашого віку. Взагалі ж цілість і поодинокість постанови відповідають світоглядові українського народу. Спосіб викладу запозичений з нової німецької конституції з 1919 р., котрою установлюються, я думаю, правильні межі між споконвічними змаганнями людської індивідуальності і сучасними вимогами сімейної, соціяльної і державної спільности" [1, арк.1]. Отже, йдеться як мінімум про комплексне бачення автором майбутнього конституційно-правового статусу особи в Україні.

В основу конституційно-правового положення українських громадян Т.Галіп передусім ставить принцип рівності громадян як фундаментальну засаду (ст.11, 47, 48, 49 Проекту). Ця рівність мала бути незалежною від статі, мови, національності, сповідування тої чи іншої релігії, походження тощо. Рівність українських громадян повинна виявлятись у рівності всіх перед законом, у рівних виборчих правах, у "допуску...на урядові посади", у виконанні громадянських обов'язків та ін.

Серед особистих прав і свобод в проекті значиться право на свободу та особисту недоторканість (ст.2 Проекту), право на недоторканість житла (ст.3 Проекту), свободу пересування і вільного вибору місця проживання (ст.1 Проекту), свободу світогляду і віросповідання (ст.14, 15, 16, 17 Проекту), право на таємницю листування (ст.4 Проекту) та ін. Блок політичних прав і свобод представлений виборчим правом та правом участі в "побудові держави", правом на допуск до урядових посад (ст.48 Проекту), свободою думки, вираженої "словом, чи письмом, друком або малюнком" (ст.5 Проекту), забороною цензури як такої (ст.6 Проекту), правом на скарги та звернення "в приналежні уряди і законодатні установи" (ст.7 Проекту), свободою зборів (ст.12 Проекту), правом на створення товариств та спілок (ст.13 Проекту).

Група соціально-економічних прав та свобод Проекту містить право на освіту та вільний розвиток науки (Розліл V Проекту), право на працю (ст.29 Проекту), право на підприємницьку діяльність (ст.30, 31, 32 та інші статті Проекту), право на власність, у тому числі і на інтелектуальну (ст.33, 34, 45 Проекту), заборону "лихви" ("лихварства", тобто отримання прибутку у вигляді відсотків за позичені гроші. – П.С.) (ст.32 Проекту), систему державної охорони материнства і дитинства (розділ ІІ Проекту), охорони сім'ї (ст.8, 35 Проекту), право на соціальне забезпечення робітників (ст.35 Проекту) та ін. Обмеження тих чи інших прав і свобод можливе тільки за рішенням суду ("на підставі письменного судейського наказу"). Останнє, зокрема, стосується права на особисту свободу та недоторканість, недоторканість житла, таємниці листування.

Проект дає перелік обов'язків українських громадян, а саме: обов'язок "нести в межах законів особисту службу для потреб Держави і громади", сплачувати податки, окремо – обов'язок військової служби, обов'язок "слухатися законів та законних розпоряджень державних установ" (ст.49 Проекту), обов'язок батьків виховувати своїх дітей (ст.10 Проекту), обов'язок не "проповідувати зневаги іншої віри ані ображати почуття инаковіруючих" (ст.17 Проекту), обов'язок "загальної шкільної повинності" – тобто обов'язкове навчання в народній школі (ст.21 Проекту) тощо.

Серед особливостей даного законопроекту порівняно з подібними документами того часу звертає на себе увагу підкреслене ставлення його автора до законодавчого (конституцйіно-правового) закріплення статусу сім'ї, її значення для майбутнього Української Держави, піклуванння держави про українську молодь. Так у ст.8 та 9 Проекту прямо зазначено, що сім'я, сімейне життя, материнство оберігаються державою. Мало того – законодавство повинно стати і насторожі "чистоти сімейних стосунків", бо саме здорова сім'я (очевидно – фізично, і морально), на глибоке переконання Т.Галіпа, є "підставою існування і приросту Української Нації". Цей "приріст Української Нації" не повинен характеризуватись тільки кількісними показниками, він повинен привести насамперед до змін якісного характеру – сім'я ("родителі") повинні "виховувати дітей на здорових, моральних і придатних громадян" (ст.10 Проекту). Останнє визначено як "право і обов'язок родителів". Виховну працю сім'ї мають продовжити школи, які повинні "виховувати в учнях чесність, правдомовність, точність, сумлінність і прив'язанність до народного побуту і до Держави та пошаново (ставитись.- П.С.) до людей инших народностей" (ст.24 Проекту). В той же самий час автор проекту вважає за можливе "задля охорони молодіжи від злого впливу нездорової літературної і світописної продукції" надати органами самоврядування права примусового припинення обігу на своїй території подібної "продцукції" (ст.25 Проекту). Держава повинна оберігати "підростаючу молодіж", громадяни "обох полів, поки дійдуть до повнолітности, знаходяться під особливою опікою державних законів" (ст.50 Проекту). А досягнувши повноліття, вступаючи в повноцінне життя, українські громадяни, на пропозицію Т.Галіпа, мали б складати присягу перед місцевими органами самоврядування ("волосним сходом або городською думою") про те, що будуть "твердо сповняти громадянські обов'язки, шанувати законний лад і порядок, жити чесно, служити правді і у всякому ділі поводитись яко щирі громадяне України" (ст.51 Проекту).

Цікавими є також підходи Т.Галіпа до питання конституційно-правового закріплення права українських громадян на працю та на соціальний захист. Праця українських громадян, на думку Т.Галіпа, повинна охоронятися державою, держава мала б надати всім бажаючим можливість вільно працювати, обравши при цьому "собі те ремесло або звання, до якого він (громадянин. – П.С.) себе уважає здатним", і саме праця мала б забезпечити українським громадянам можливість гідного "прожитку" та вберегти їх "від злиднів на старість або на випадок нездатності до праці" (ст.29, 30, 31). Умови праці, в тому числі й оплата праці, повинні були б, на думку Т.Галіпа, насамперед встановлюватись за взаємною згодою (домовленістю) між працівником і "хлібодавцем" (працедавцем. – П.С.) або між оргнізаціями робітників та працедавців (ст.39 Проекту). Держава повинна взяти на себе обов'язок піклування як за робітниками "всіх розрядів", так і за долю робітничих сімей. У зв'язку з цим необхідно, на думку Т.Галіпа, видати окремі "охоронні і страхові" закони, мета яких – охорона здоров'я робітників, забезпечення "робітників і робітниць на старість і на випадок слабування, каліцтва і на час нездатності до праці" (ст.35 Проекту).

Така підкреслена увага Т.Галіпа до проблем сім'ї та материнства, становища і подальшої долі молоді, становища робітників, зокрема їхнього права на працю і на соціальний захист, у випадку прийняття запропонованого законопроекту "Основні права і обов'язки українських громадян" (чи на рівні конституційного закону, чи, тим більше, на рівні положень конституції), як на наш погляд, – явно змінила б, підсилила соціальний характер майбутньої Української Держави, тим самим наблизивши її до тодішніх конституційних держав Європи.

Проект закону "Основні права і обов'язки українських громадян" Т.Галіпа безперечно є цікавим документом з історії національної конституційно-правової думки. Введення цього документа в повноцінний науковй обіг може внести свій штрих до характеристики українського конституціоналізму першої чверті нашого століття. У зв'язку з цим вважаємо за доцільне подати повний текст законопроекту Т.Галіпа в незначній науковій редакції, максимально зберігши притому мовні, орфографічні та інші особливості оригіналу документа.

* * *

Основні права і обов'язки українських громадян*

І. Окрема особа

Ст.1. Українські громадяне мають право жити по всій Україні і оселятися, прикладати працю та набувати майно в якому завгодно місці України.

Ст.2. Український громадянин в межах закону вільний; його особа незаймана. Заключеннє особи або инше омеженнє її свободи може наступити в мирний час тільки на підставі письменного судейського наказу згідно з судовими законами.

Ст.3. Житло українського громадянина незаймане. Нікому невільно без дозволу господаря або його сім'ї входити при зброї до домівки або на обійстє українця. Урядовці і слуги всіх назв державної охорони можуть в мирний час туди входити тільки на підставі письменного судейського наказу, який має бути показаний і в якому мають бути зазначені поводи і розміри урядового втручання.

Loading...

 
 

Цікаве