3. Отримані результати застосування науково-технічних засобів в оперативно-розшуковій діяльності у подальшому можуть бути використані для доказування у кримінальному процесі.
4. Дані, здобуті за допомогою використання науково-технічних засобів в оперативно-розшуковій діяльності, можна вводити в кримінальний процес у вигляді документів.
5. Процедура введення цих даних у кримінальне судочинство має складатися з двох основних етапів: подання і прийняття, кожен з яких повинен бути оформлений спеціальним відомчим та процесуальним актами.
6. Дані, які є результатом застосування науково-технічних засобів, під час здійснення гласних оперативних заходів повинні допускатися в кримінальний процес на загальних підставах.
7. Дані, отримані в результаті використання науково-технічних засобів під час проведення негласних оперативно-розшукових заходів, можуть визнаватись допустимими і вводитись у кримінальне судочинство у випадках:
а) якщо неможливо надати інформацію стосовно технічних характеристик і параметрів дії науково-технічних засобів – шляхом посилання на визначену в законодавстві правову категорію "спеціального науково-технічного засобу";
б) якщо неможливо дістати інформацію стосовно умов, способів та суб'єкта зйомки і якщо такі обставини не мають значення для оцінки достовірності змісту таких даних;
в) якщо неможливо дістати інформацію тільки стосовно суб'єкта отримання даних – посиланням на те, що застосування науково-технічних засобів здійснювалось працівником оперативно-розшукового підрозділу, який виступає як правоспроможний суб'єкт застосування таких засобів.
Отже, вирішення цієї проблеми пов'язано з вимогами чіткого окреслення у кримінально-процесуальному законі визначених положень та встановлення правової регламентації зазначених процедур. Це, в свою чергу, дасть змогу за умови суворого дотримання принципів кримінального судочинства та теорії доказування більш точно використовувати дані, одержані в результаті використання науково-технічних засобів під час проведення оперативно-розшукових заходів для доказування у кримінальному процесі.
З метою найповнішого відображення системи правових положень, які можна запропонувати для досягнення ефективного рівня регулювання відносин у цій сфері, видається доцільним сформулювати деякі правові норми, що могли б знайти своє відображення у відомчих нормативно-процесуальних актах або у вигляді норми закону.
По-перше, стосовно розв'язання питання, пов'язаного з введенням у кримінальний процес даних застосування науково-технічних засобів фіксації інформації, одержаних в результаті проведення негласних оперативно-розшукових заходів. Формулювання правової норми, яка була б спрямована на регулювання цього проблемного питання, можна запропонувати у такому варіанті: "Введення у кримінальний процес даних, одержаних у результаті застосування науково-технічних засобів фіксації інформації під час проведення негласних оперативно-розшукових заходів.
Якщо неможливо дістати інформацію стосовно технічних характеристик, використаних у процесі проведення негласних оперативно-розшукових заходів науково-технічних засобів фіксації або інформації стосовно умов, способів та суб'єктів використання науково-технічних засобів фіксації, введення цих матеріалів у кримінальне судочинство здійснюється у випадках:
1. Коли ці обставини не мають значення для оцінки достовірності змісту матеріалів застосування науково-технічних засобів фіксації;
2. Коли було використано спеціальний науково-технічний засіб фіксації інформації, технічні характеристики якого з метою захисту державної таємниці не можуть бути піддані розголошенню. Перевірка інформації може бути здійснена шляхом призначення експертиз, провадження слідчих та судових дій".
По-друге, визначення у законодавчому акті положень, які б регулювали відносини, пов'язані з використанням результатів застосування науково-технічних засобів фіксації інформації у доказуванні. Можлива така редакція цієї правової норми: "Використання результатів застосування науково-технічних засобів у доказуванні в кримінальному судочинстві.
У випадках оперативно-розшукового застосування науково-технічних засобів здобуті дані використовують у доказуванні в кримінальній справі відповідно до положень кримінально-процесуального законодавства України, регламентуючими збір, перевірку і оцінку доказів.
Подання результатів застосування науково-технічних засобів фіксації органу дізнання, слідчому або суду здійснюється на підставі постанови керівника органу, що проводить оперативно-розшукову діяльність, у порядку, передбаченому відомчими нормативнимиактами."
Як зазначалося, наведені пропозиції побудови правових норм відносяться до сфери правового регулювання відносин, пов'язаних із здійсненням оперативно-розшукової діяльності. Однак їх формулювання необхідне для обгрунтування визначення місця даних, одержаних у результаті застосування науково-технічних засобів фіксації під час проведення оперативно-розшукових заходів для доказування у кримінальному процесі і, як наслідок, для встановлення досить повною мірою місця цих даних застосування науково-технічних засобів фіксації у доказуванні.
Додатково зазначимо, що результати застосування науково-технічних засобів у процесі проведення оперативно-розшукових заходів з погляду теорії втілюються у вигляді похідних речових доказів та документів, однак у наведених вище правових нормах пропонується залишити за ними місце лише документів. Це пояснюється оптимізацією побудови положень правових норм.
Як висновок зазначимо, що дані, одержані в результаті застосування науково-технічних засобів фіксації інформації під час проведення оперативно-розшукових заходів виступають органічним елементом поняття засобів доказування. Їх треба віднести до джерел доказової інформації і разом з даними такого характеру, поданими учасниками процесу та отриманими в результаті слідчих або судових дій, втілюючись у вигляді документів у кримінальному судочинстві, впливають на реалізацію завдань кримінально-процесуальної діяльності, спрямованої на повне, об'єктивне, всебічне дослідження обставин справи та розкриття злочинів.
Сподіваємось, що викладені пропозиції допоможуть більш вміло і ефективно використовувати дані, одержані в результаті застосування науково-технічних засобів фіксації інформації для доказування у кримінальному процесі, а отже, і сприятимуть підвищенню ефективності реалізації завдань кримінального судочинства відповідно до вимог сьогодення.
Література
Безлепкин Б.Т. Уголовный процесс России. – М.: Международный Университет бизнеса и управления, 1998.
Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. – К.:Либідь, 1992.
Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. – М.: Наука, 1968. – Т.1.
Герасимов В.П. Доказательственное значение воспроизведения фонограммы в суде // Советская юстиция. – 1971. – №9.
Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубінський А.Я. Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України. – К.: Юрінком, 1995.
Уголовный процесс /Алексеева Л.Б., Давыдов В.А., Дьяченко М.С., Лупинская П.А. и др. – М.: Юрист, 1995.
Салтєвський М. Використання криміналістичної техніки в боротьбі з корупцією // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – №4(15).
Бандурка А.М., Горбачев А.В. Оперативно-розыскная деятельность: правовой анализ. – К.: Ред.-изд отдел МВД Украины, 1994.
Шейфер С.А. Использование непроцессуальных мероприятий в доказывании по уголовному делу // Государство и право. – 1997. – №9.