WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Основні риси касації в світлі нового кримінально-процесуального законодавства України - Реферат

Основні риси касації в світлі нового кримінально-процесуального законодавства України - Реферат

  • скасувати обвинувальний вирок у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжкий злочин або посилити покарання за відсутності касаційного подання прокурора, скарги потерпілого чи його представника;

  • безпосередньо посилити покарання або застосувати закон про більш тяжкий злочин, навіть якщо справа розглядається за касаційним поданням прокурора, скаргою потерпілого чи його представника, що принесені з цих підстав;

  • скасувати виправдувальний вирок, ухвалу чи постанову про закриття справи за відсутності касаційного подання прокурора, скарги потерпілого чи його представника, а також скарги виправданої особи з підстав і мотивів виправдання;

  • скасувати вирок у зв'язку із необхідністю застосувати закон про більш тяжкий злочин або за м'якістю покарання, якщо в касаційному поданні прокурора, скарзі потерпілого чи його представника вказані інші касаційні підстави;

  • скасувати вирок у зв'язку із необхідністю застосувати закон про більш тяжкий злочин, якщо в касаційній скарзі потерпілого чи касаційному поданні прокурора ставилося питання про скасування вироку за м'якістю покарання і навпаки;

  • ухвалити рішення, яке погіршує становище засудженого (виправданого), щодо якого касаційна скарга чи подання не приносилися.

Касаційний суд вправі скасувати обвинувальний вирок, постановлений апеляційним чи місцевим судом, ухвалу апеляційного суду щодо вироку місцевого суду у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжкий злочин або більш суворе покарання лише у тому разі, коли з цих підстав вніс подання прокурор або подав скаргу потерпілий чи його представник (ч.2 ст.397 КПК України). Скарги інших учасників процесу на м'якість покарання або необґрунтоване застосування закону про менш тяжкий злочин не можуть служити підставою для скасування вироку.

Єдине, коли можливий "поворот на гірше" за скаргою засудженого, це якщо при новому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин або коли збільшився обсяг обвинувачення (ч.2 ст.400 КПК України).

Зазначимо, що в юридичній літературі спірним до цього часу залишається питання про місце інституту заборони "повороту на гірше" в системі кримінально-процесуального законодавства. Одні вчені-процесуалісти вважають заборону "повороту на гірше" принципом кримінального процесу (Л.І. Лазарєва, Т.М. Мірошниченко, І.Д. Пєрлов, Р.Д. Рахунов А.Л. Рівлін, А.Л. Ципкін та ін.), інші – процесуальною гарантією (Н.Я. Калашникова, Є.Ф. Куцова, П.Ф. Пашкєвіч). Так, на думку доцента Т.М. Мірошниченко, заборону "повороту на гірше" слід віднести до принципів кримінального процесу на тій підставі, що в кожній стадії кримінального процесу обвинувачений не може бути визнаний винним у більш тяжкому обвинуваченні або такому, що суттєво відрізняється за змістом, ніж те, яке йому ставилося у вину на попередній стадії [5, с.153].

На наш погляд, заборону "повороту на гірше" слід вважати процесуальною гарантією, а не принципом кримінального процесу, виходячи з таких міркувань.

По-перше, заборона "повороту на гірше" не виключає того, що з метою успішного виконання завдань правосуддя становище підсудного (засудженого), за наявності передбачених законом підстав та умов, може бути змінено не тільки в кращий, але й гірший для нього бік (ст.277, 378 КПК України). А це не відповідає одній з вимог, якій повинен відповідати принцип – таке правило повинно бути загальним, категоричним, імперативним положенням і виступати характерною, типовою рисою кримінального процесу.

По-друге, характерною властивістю принципу кримінального процесу є те, що його порушення означає незаконність рішення у справі та обов'язкове його скасування. Заборона "повороту на гірше" не відповідає і цій вимозі, оскільки порушення такої заборони не у всіх випадках тягне за собою обов'язкове скасування рішення. Так, якщо органи досудового слідства кваліфікували дії обвинуваченого за статтею закону про більш тяжкий злочин, ніж фактично був ним вчинений, то суд першої, апеляційної чи касаційної інстанції має право перекваліфікувати його дії на закон про менш тяжкий злочин та постановити законне і справедливе рішення. Це стосується і тих випадків, коли суд першої чи апеляційної інстанції, розглянувши кримінальну справу, неправильно застосував до підсудного статтю закону про більш тяжкий злочин і у зв'язку з цим призначив йому несправедливе покарання. В цьому випадку суд касаційної інстанції за скаргою засудженого чи його захисника або ж в ревізійному порядку має право без скасування вироку змінити кваліфікацію злочину на закон про менш тяжкий злочин і призначити покарання, яке відповідає тяжкості вчиненого злочину і особі винного (ст.395, 397 КПК України).

По-третє, заборона "повороту на гірше" не може вважатися принципом кримінального процесу, оскільки вона є похідною від принципу забезпечення обвинуваченому, підсудному права на захист, прямим наслідком цього принципу. Це зумовлено тим, що вимога не порушувати право обвинуваченого, підсудного на захист є більш загальною, оскільки охоплює не тільки випадки погіршення становища обвинуваченого, підсудного в частині кримінально-правових наслідків злочину, але й інші випадки, коли в результаті зміни обвинувачення становище цих осіб не стає гіршим порівняно з тим, яке визначене попереднім рішенням, проте порушується їхнє право на захист. Це стосується, зокрема, тих випадків, коли в результаті зміни обвинувачення істотно змінюються фактичні обставини злочину, що вимагає від обвинуваченого нової організації захисту і, відповідно, зумовлює необхідність повернення справи для проведення додаткового розслідування і пред'явлення нового обвинувачення (ст.231 КПК України).

Отже, заборона "повороту на гірше" є лише конкретним елементом, одним із засобів реалізації принципу забезпечення права обвинуваченого на захист, а тому не може виступати загальним, керівним положенням, що є характерною ознакою будь-якого принципу кримінального процесу.

Ще однією важливою рисою касації є одночасна перевірка касаційним судом судових рішень як з питань факту, так і з питань права, тобто одночасна перевірка і законності, і обґрунтованості судових рішень. Касаційна інстанція повинна перевірити не тільки законність вироку та інших судових рішень, тобто правильність застосування норм права, але і його обґрунтованість, тобто відповідність висновків суду, викладених у вироку, ухвалі, постанові фактичним обставинам справи і наявність доказів, що підтверджують висновки суду першої чи апеляційної інстанції. Касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними у справі та додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене. Однак він має право вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого чи виправданого (ч.1 ст.395 КПК України). Доводи, які викладені в касаційних скаргах і поданнях, повинні бути ретельно вивчені, проаналізовані касаційним судом і зіставлені з додатково поданими матеріалами з тим, щоби вони (доводи) не залишилися в ухвалі без відповіді. Перевірка законності та обґрунтованості судових рішень здійснюється судом касаційної інстанції методом вивчення письмових матеріалів справи. На підставі цих матеріалів він не може і не повинен визначати факти, не встановлені вироком або відхилені ним, не може і не повинен підміняти собою суд першої інстанції і заново перевирішувати справу, вирішувати її по суті.

Отже, основні риси касації розкривають сутність цієї форми перевірки законності та обґрунтованості судових рішень, як ефективного засобу забезпечення правильного здійснення правосуддя та охорони прав і законних інтересів учасників процесу, що зумовлює необхідність їхнього подальшого дослідження і вдосконалення.

Література

  1. Уголовный процесс. Учебник для вузов / Под ред. И.Л. Петрухина. – М.: Проспект, 2001.

  2. Рыжаков А.П. Уголовный процесс. – М.: Норма, 2002.

  3. Уголовный процесс. Учебник для студентов юридических вузов и факультетов / Под ред. К.Ф. Гуценко. – М.: Зерцало, 2000.

  4. Ворожцов С. Принципы кассации по новому УПК // Российская юстиция. – 2002. – №12.

  5. Мірошниченко Т.М. Поняття принципів і проблеми реалізації прав особи у кримінальному процесі // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні. До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод (Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.): У 2 ч. / За ред. проф. М.І. Панова. – Харків: Нац. юрид. академія України, 2000. – Ч. 2.

Loading...

 
 

Цікаве