WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Основні риси касації в світлі нового кримінально-процесуального законодавства України - Реферат

Основні риси касації в світлі нового кримінально-процесуального законодавства України - Реферат

Отже, законодавець відступив від панівного в недалекому минулому у касаційному провадженні так званого ревізійного начала, коли будь-яка касаційна скарга чи протест тягли за собою перегляд всієї справи і щодо всіх засуджених, у тому числі й тих, від яких не надійшли скарги або щодо яких не приносився протест. Такі законодавчі новели спрямовані на відведення суду його істинного призначення як органу правосуддя, який зобов'язаний вирішити спір рівноправних сторін лише тією мірою, в якій його ініціюють самі сторони. Якщо ж у зв'язку з цим надати касаційному суду право витребовувати з власної ініціативи нові (додаткові) матеріали для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли клопотання або щодо яких не вносилося подання, то реалізація такого права розцінювалася б як перекладення на себе повноважень сторони з боку суду, свідчила б про заінтересованість суду, прояв виправдувального ухилу у його діяльності. В цьому разі суд виступав би прихильником сторони захисту, що суперечило б його призначенню як органу правосуддя. Крім того, це суперечило б і принципу змагальності, який повною мірою реалізується і на цій стадії процесу.

На підтвердження цього висновку вказує і закріплене у ч.1 ст.395 КПК України положення, згідно з яким касаційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення за наявними у справі та додатково поданими (підкреслено мною. – В.Б.) матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене. Вживаючи термін "додатково подані матеріали", законодавець мав на меті підкреслити, що ініціатива в одержанні цих матеріалів і приєднанні їх до справи повинна виходити від заінтересованих в цьому осіб, а не від суду. З іншого боку, кримінально-процесуальний закон створює найсприятливіші умови для активної реалізації заінтересованими особами своїх прав та законних інтересів у суді касаційної інстанції (подання скарг, заявлення клопотань тощо).

Так, на підставі ч.5 ст.384 КПК України, особам, які вправі подати касаційну скаргу, касаційне подання, надається можливість ознайомитися в суді з матеріалами справи для вирішення питання про внесення касаційної скарги чи подання. При цьому закон покладає на осіб, які внесли скаргу чи подання обов'язок долучити стільки їхніх копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких вона стосується (ч.1 ст.387 КПК України). Крім того, відповідно до ч.4 ст.389 КПК України, про призначення справи до розгляду касаційний суд повідомляє прокурора, а також заінтересованих осіб, коло яких визначене у ст.384 КПК України, і роз'яснює їм, що вони вправі подати заперечення на подання чи скаргу, або ж подати власні подання, скарги про перегляд справи у касаційному порядку.

Важливою гарантією свободи оскарження судових рішень є надання прокурору та іншим учасникам судового розгляду права доповнити, змінити і відкликати касаційні скарги і подання. Так, на підставі ст.390 КПК України, прокурор і особа, яка подала скаргу, мають право доповнити, змінити або відкликати їх, а також подати свої заперечення на скаргу, подання іншого учасника судового розгляду.

Метою таких змін і доповнень є розширення обсягу змісту основної скарги чи подання, а також подання нових доводів та міркувань із зазначенням нових підстав для скасування або зміни вироку. Важливо при цьому, щоби нові зміни та доповнення не тягли за собою погіршення становища засудженого чи виправданого. На підставі ч.2 ст.355 КПК України внесення таких змін допускається лише в межах строків на подання касаційної скарги чи внесення касаційного подання прокурором.

Як уже зазначалося, доповнення і зміна касаційних скарг та подання можливі до початку розгляду справи в касаційному суді (ст.390 КПК України). Однак ці положення закону викликали певні зауваження з боку окремих вчених-юристів. Так, на думку кандидата юридичних наук, судді Верховного Суду Російської Федерації С. Ворожцова, норма закону, що надає учасникам судового розгляду право вносити доповнення і зміни до касаційних скарг і подання до початку розгляду справи в касаційному суді, може призвести до затягування строків розгляду справи касаційним судом, що, своєю чергою, негативно позначиться на ефективності захисту прав і законних інтересів учасників судового розгляду [4, с.14-15]. Підставою для такого висновку, на думку автора є те, що в додаткових скаргах, які подаються безпосередньо до суду касаційної інстанції до початку судового засідання, містяться доводи, які прямо зачіпають інтереси другої сторони, а також інших засуджених у справі, які вирок не оскаржували і в судовому засіданні касаційного суду не перебувають. Це зобов'язує суд касаційної інстанції відкласти розгляд справи, надати заінтересованим особам можливість ознайомитися із змістом додаткових скарг, надати їм час на принесення заперечень і тільки після цього розпочати розгляд справи по суті. Як зазначає С. Ворожцов, згодом хто-небудь з учасників процесу знову може подати додаткову скаргу до початку судового засідання, в якій можуть міститися доводи, що істотно зачіпатимуть інтереси інших заінтересованих осіб, і це знову ж покладатиме на суд касаційної інстанції обов'язок вчиняти вказані вище дії. Така ситуація може тривати безконечно. Відтак автор пропонує в законі встановити строк для принесення додаткових скарг і подання не до початку розгляду справи в касаційному суді, а не пізніше, ніж за 14 діб до початку судового засідання [4, с.15].

З такою пропозицією навряд чи можна погодитися з таких міркувань. Встановлення в законі такого строку призвело б до істотного обмеження права заінтересованих осіб на судовий захист їхніх законних інтересів, оскільки підстави для принесення додаткових скарг і подань можуть виникнути в цих осіб і після закінчення запропонованого автором строку (14 діб), в тому числі і на підставі нових матеріалів, що можуть бути одержані особами, які подали касаційну скаргу чи внесли касаційне подання як до, так і після закінчення цього строку і аж до початку розгляду справи в касаційному суді включно. Якщо ж дотримуватись позиції С. Ворожцова, то після спливу 14 діб до початку судового засідання особи, які подали скаргу чи внесли подання були б позбавлені можливості внести зміни до них або доповнити їх новими аргументами навіть за наявності для цього підстав, що істотно обмежувало б не тільки право цих осіб на судовий захист, але й зашкодило б ефективному виконанню покладених на суд касаційної інстанції завдань.

Те, що в додаткових скаргах, які подаються в суд касаційної інстанції до початку судового засідання містяться доводи, які безпосередньо зачіпають інтереси другої сторони, а також інших засуджених у справі, котрі вирок не оскаржували і в судовому засіданні касаційного суду не знаходяться, також не може бути підставою для встановлення в законі запропонованого С. Ворожцовим строку. Адже доводи, які містяться в таких додаткових скаргах, можуть істотно зачіпати передусім інтереси засудженого чи виправданого у справі, оскільки проти них було спрямоване обвинувачення.

Відтак у ч.2 ст.355 КПК України спеціально зазначено, що внесення до апеляції (касаційної скарги чи подання) змін, які тягнуть за собою погіршення становища засудженого або виправданого, допускається тільки в межах строків на апеляційне оскарження або на внесення касаційної скарги чи подання, що виступає важливою гарантією права цих осіб на захист і включає в себе необхідність встановлення в законі достатнього строку для підготовки засудженою чи виправданою особою до захисту не тільки від доводів, які містяться в основній скарзі чи поданні, але й від нових доводів, що містяться в додатковій скарзі чи поданні, якщо в них ставиться питання про погіршення їхнього становища. Якщо у додатковій скарзі чи поданні містяться доводи, які не тягнуть за собою погіршення становища засудженого чи виправданого, то вони можуть бути подані заінтересованими особами і після закінчення касаційного строку, але до початку розгляду справи в касаційному суді.

Ще однією рисою касації є недопустимість погіршення становища засудженого чи виправданого. Заборона "повороту на гірше" виступає істотною гарантією права засудженого (виправданого) на захист, свободи оскарження ними вироку і водночас – гарантією правосуддя, оскільки є засобом виявлення і виправлення порушень закону в діяльності слідчих органів та судів. В силу цієї заборони касаційний суд, здійснюючи перевірку законності та обґрунтованості винесених по справі рішень, має право пом'якшити призначене судом першої чи апеляційної інстанції покарання або застосувати закон про менш тяжкий злочин, проте не вправі:

Loading...

 
 

Цікаве