WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Підвідомчість справ за скаргами громадян у сфері управлінської діяльності - Реферат

Підвідомчість справ за скаргами громадян у сфері управлінської діяльності - Реферат

Реферат на тему:

Підвідомчість справ за скаргами громадян у сфері управлінської діяльності

Становлення України як демократичної правової держави передбачає реалізацію принципів правової держави. Про це, зокрема, свідчить функціонування в Україні автономної системи судової влади з наданням їй можливості розглядати справи, що виникають не тільки з цивільних (приватних) правовідносин, а й з адміністративних (публічних) правовідносин, і тим самим здійснювати захист прав та інтересів їхніх суб'єктів.

Одним із шляхів конституювання незалежної судової влади є максимальне розширення судової підвідомчості справ, де предметом оскарження є управлінська діяльність. На сьогодні теорія цивільного процесуального права ще не виробила чіткого науково-обґрунтованого критерію підвідомчості і розмежування її між правозастосовуючими органами. Законодавець визначає підвідомчість апріорі, з посиланням на доцільність і життєві потреби (відповідно до ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі). Відтак на практиці немає чіткого законодавства, яке регулює підвідомчість, виникає чимало помилок у юрисдикційній діяльності. Науково обгрунтоване визначення критеріїв підвідомчості справ, що виникають з адміністративно-правових відносин, судам, чітке розмежування компетенції суду з іншими правозастосовуючими органами можуть значно підвищити результативність діяльності кожного з них і в цілому підвищити ефективність правого захисту особи в державі.

Аналіз справ, підвідомчих судовим і адміністративним органам, свідчить, що в основу розмежування їх підвідомчості покладений спосіб виникнення правовідносин у спірній справі – якщо спірні правовідносини виникли на диспозитивній основі (на цивільному, трудовому договорі тощо), то такі спори розглядає суд; якщо вони виникли внаслідок виконання владних функцій (на імперативній основі), то такі спори розглядаються адміністративним органом.

Найближчою до досліджуваної категорії справ є альтернативна підвідомчість, під якою розуміють підвідомчість справи як суду, так і іншому визначеному в законі юрисдикційному органу. Наявність рішення юрисдикційного органу, що прийняте в межах його компетенції, унеможливлює звернення до суду за розглядом спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. У справах по скаргах громадян у публічно-управлінській діяльності в "чистому вигляді" ця альтернативна підвідомчість не справджується, оскільки навіть управлінський орган вищестоящого рівня не може прийняти остаточного рішення; адміністративно-правовий спір може вирішуватись як в адміністративному, так і в судовому порядку, і якщо громадянин не задоволений результатом вирішення спору вищестоящою уповноваженою інстанцією, то він може звернутись за вирішенням спору до суду.

Загалом усі справи, які віднесені до компетенції судових органів і становлять судову підвідомчість, можна поділити на деякі підвиди судової підвідомчості (спеціалізована судова підвідомчість у порядку окремих глав чи розділів ЦПК України). Такою ж специфічною підвідомчістю є підвідомчість суду в порядку глави 31-А ЦПК України.

Так ст.248-3 ЦПК України викладає загальний перелік справ, які непідвідомчі суду в порядку розглядуваної глави ЦПК України. Отже, суду непідвідомчі скарги на акти органів державної і виконавчої влади, що підлягають розгляду щодо їхньої конституційності. При цьому, як випливає зі змісту ст.150 Конституції України і Закону України від 16 жовтня 1996 року "Про Конституційний Суд України" [1] судам загальної юрисдикції надаються повноваження щодо розгляду скарг на нормативні акти та акти індивідуального (правозастосовчого) характеру, крім актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, законність яких може визначатися лише Конституційним Судом України.

З цього можна зробити висновок, що новою редакцією глави 31-А ЦПК України передбачена можливість оскаржувати не тільки рішення ненормативного (індивідуального) характеру, але й нормативних актів.

Згідно з правилами глави 31-А ЦПК України суду непідвідомчі скарги на акти, що стосуються забезпечення обороноздатності держави, державної безпеки, зовнішньополітичної діяльності держави, збереження державної, військової та службової таємниці. Правила цієї норми дещо обмежують права громадян на оскарження дій саме цієї категорії, насамперед, це стосується військовослужбовців. Адже всі рішення, дії органів військового управління торкаються забезпечення обороноздатності держави, державної безпеки тощо. Аналогічна проблема виникла у 1993 році, коли в Російській Федерації був прийнятий закон "Про оскарження до суду дій та рішень, що порушують права і свободи громадян" від 27 квітня і на вимогу парламентарів цю норму вилучили з проекту закону. В Україні ж, зважаючи на норму ст.55 Конституції, яка надає право на оскарження до суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності будь-яких державних органів, цю норму ст.248-3 ЦПК України слід вважати такою, що втратила чинність, оскільки вона суперечить нормам Основного закону нашої держави.

Кримінально-процесуальним, цивільним процесуальним та іншим законодавством встановлено інший порядок оскарження актів і дій службових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури й суду, а тому оскарження їх в порядку глави 31-А ЦПК України не допускається.

Суду непідвідомчі справи за скаргами на акти і дії об'єднань громадян, які відповідно до закону, статуту належать до їхньої внутрішньої компетенції (наприклад, прийняття статуту громадської організації, внесення до нього змін та доповнень).

Суду непідвідомчі справи, що стосуються порушення прав юридичних осіб, оскільки, відповідно до ст.24 ЦПК України суду підвідомчі справи, в яких хоча б одна із сторін є громадянин (фізична особа), а в таких правовідносинах такий суб'єкт відсутній – адже існує адміністративно-правовий спір між юридичною особою та органом управління. В судовій практиці був випадок, коли у 1992 році Яремчанська туристична база "Гуцульщина" звернулася до суду зі скаргою на рішення Державної податкової інспекції по м.Яремче від 03.01.1992 року, посилаючись на те, що цим рішенням з них неправомірно стягнуто податок на трудові ресурси, на різницю в цінах, яка утворилась при реалізації автошин та грошовий штраф. Рішенням Надвірнянського районного суду, залишеним без змін ухвалою судової колегії в цивільних справах Івано-Франківського обласного суду, скаргу задоволено частково. Постановою Президії Івано-Франківського обласного суду протест голови обласного суду залишено без задоволення, а судові постанови – без змін. І лише за протестом заступника Голови Верховного Суду України про скасування зазначених судових постанов судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України всі постановлені по справі рішення скасувала і провадження по справі закрила у зв'язку з непідвідомчістю[2, c.12].

Висновок грунтувався на правилах, встановлених ст.24 ЦПК України, оскільки в даному випадку справа може розглядатися лише арбітражним, а не загальним судом.

З усіх інших правових спорів, в яких однією із сторін виступає управлінський орган, слід згадати ті, які вирішуються в позовному провадженні, тобто спори про право цивільне. Отож ці спори можуть розглядатися за правилами згаданої глави. Також непідвідомчі суду в порядку глави 31-А ЦПК України справи що торкаються: неправильності в списках виборців та в списках громадян, які мають право брати участь в референдумі (глава 30 ЦПК України); скарг на рішення і дії територіальної, окружної виборчої комісії по виборах депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних в містах Рад; заяв про скасування рішення виборчої комісії (глава 30 А ЦПК України); скарг на рішення і дії Центральної та окружної виборчої комісії по виборах Президента України; заяв про скасування рішення Центральної виборчої комісії (глава 30-Б ЦПК України); заяв про скасування рішення окружної виборчої комісії по виборах народного депутата України; реєстрації кандидата в народні депутати (глава 30-Г ЦПК України); рішень адміністративних органів по накладенню адміністративних стягнень (глава 31 ЦПК України); рішень, прийнятих стосовно релігійних організацій (глава 31-Б ЦПК України). Їх співвідношення із главою 31-А ЦПК України можна визначити як конкуренцію загальної та спеціальної статей.

У практиці судів України виникали й виникають деякі труднощі при застосуванні правових норм, викладених у главі 31-А ЦПК України стосовно деяких правовідносин, зокрема житлових, земельних, справ з приводу прописки, та деяких інших. Зокрема, трапляються випадки розгляду за цими правилами скарг на рішення комісій з питань поновлення прав реабілітованих щодо повернення майна або відшкодування його вартості, в тому числі і застосування встановлених законом строків звернення до суду. Приміром, Іллічівський районний суд м.Одеси рішенням за скаргою Г. визнав неправомірним рішення Одеської обласної комісії з питань поновлення прав реабілітованих щодо передачі частини будинку спадкоємцям реабілітованого і зобов'язав цю комісію скасувати своє рішення і привести його у відповідність з чинним законодавством [3].

Loading...

 
 

Цікаве