WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Свобода вибору контрагента за цивільно-правовим договором - Реферат

Свобода вибору контрагента за цивільно-правовим договором - Реферат

У ст.213 проекту визначаються правові наслідки вчинення правочину особою віком від 14 до 18 років (неповнолітніми) за межами її дієздатності. Правочин, який неповнолітній учинив без згоди батьків (усиновителів) або піклувальника, може бути згодом схвалений ними (п.1 ст.212 цього Кодексу). Якщо такого схвалення немає, то суд за позовом самого неповнолітнього або іншої сторони може визнати правочин дійсним, за умови, якщо буде встановлено, що він не суперечить інтересам цього неповнолітнього. І далі, за позовом осіб, які названі у п.1 цієї статті (батьки, усиновителі, піклувальник), суд може визнати правочин недійсним, якщо буде встановлено, що він суперечить інтересам цього неповнолітнього.

Проте правила, викладені в пунктах 1 і 2 ст.212 та пунктах 1 і 2 ст.213 проекту ЦК, не можна в цілому визнати прийнятними. По-перше, не можна однаковою мірою визначати недійсність правочинів, укладених особою віком до 14 років (малолітнім) і особою віком від 14 до 18 років (неповнолітнім). Оскільки закон не надає юридичного значення волі малолітнього на укладення правочинів (за винятком дрібних побутових і щодо внесення вкладів у кредитні установи), то укладений ним правочин є абсолютно недійсним (нікчемним). Правочин, укладений неповнолітнім віком від 15 до 18 років без згоди батьків (усиновителів) або піклувальника, є відносно дійсним, але це припущення можна спростувати за заявою цих осіб, якщо суд визнає такий правочин недійсним (оспорюваним). Це вихідні положення чинного цивільного законодавства.

Від цих положень пропонується відступ уже в пункті 1 ст.212 проекту: правочин, який вчинено малолітнім за межами його дієздатності (вчинення дрібних побутових правочинів, внесення коштів у кредитні установи та розпорядження ними – ст.33 проекту ЦК), може бути схвалений його батьками, усиновлювачами, або одним із них, з ким він проживає, або опікуном. Правочин вважається схвалений, якщо ці особи, дізнавшись про вчинення правочину, протягом трьох місяців не заявили претензій іншій стороні. За браком такого схвалення правочин є недійсним.

Виходячи із змісту зазначених новел, можна припустити, що схвалення батьками (усиновлювачами) або опікуном правочину, укладеного малолітнім, можливе як у формі прямо вираженої згоди, так і мовчазної поведінки (не заявили претензій іншій стороні протягом трьох місяців з моменту, коли дізнались про вчинення такого правочину малолітнім). Про брак такого схвалення свідчатиме поведінка батьків (усиновителя) або опікуна, які або заявляють претензії до іншої сторони, або в разі відхилення звертаються в суд про визнання правочину недійсним, а відтак, виходить, нікчемний правочин перетворюється в оспорюваний.

Відповідно до п.2 ст.212 проекту, за позовом заінтересованої особи суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він не суперечить інтересам малолітнього. Не зрозуміло, про яких заінтересованих осіб тут йдеться: про батьків (усиновителя, опікуна) чи другої сторони правочину? Якщо маються на увазі батьки (усиновителі) або опікун, то їм не потрібно звертатись у суд про визнання правочину недійсним, оскільки він, як зазначено в п.1 ст.212, може бути схвалений цими особами шляхом ясно вираженої згоди або пасивної (мовчазної) поведінки. Якщо ж друга сторона зацікавлена у збереженні чинності (дійсності) правочину, то в разі звернення її з відповідною вимогою в суд останній в оцінці інтересів малолітнього схилятиметься, очевидно, до думки його законних представників – батьків (усиновлювачів) або опікуна. Внутрішньою суперечливістю, непослідовністю характеризуються й правила ст.213 проекту щодо дійсності правочинів, укладених особами віком від 14 до 18 років (неповнолітніми) за межами їхньої дієздатності. В п.1 ст.213 сформульовано правило, аналогічне закріпленому в п.1 ст.212 проекту: правочин, який неповнолітній вчинив без згоди батьків (усиновлювачів) чи піклувальника, згодом може бути схвалений ними. У п.2 ст.213 зазначається, що за позовом зазначених осіб суд може визнати правочин недійсним, якщо буде встановлено, що він суперечить інтересам неповнолітнього. Однак, слідуючи нормі п.1 ст.212, батькам (усиновлювачам, піклувальнику) не потрібно звертатись у суд з позовом про визнання правочину недійсним, оскільки при відсутності несхвалений ними правочин вже є недійсним. Отже, відповідні правила, зазначені у п.п.1 і 2 ст.212 і п.п.1 і 2 ст.213 з проекту нового Цивільного кодексу слід вилучити.

Відповідно до ст.78 та 145 Кодексу про шлюб і сім'ю України, якщо у неповнолітніх є належне їм майно, батьки управляють ним як опікуни і пуклувальники без спеціального на те призначення, але з додержанням відповідних правил про опіку та піклування. Піклувальники (а отже, і батьки чи усиновлювачі) не мають права без дозволу органу опіки і піклування давати згоду на укладення підопічними угод, що виходять за межі побутових. Такими угодами, зокрема, є договори, що потребують нотаріального посвідчення і спеціальної реєстрації, відмова від належних підопічному майнових прав, поділ майна, поділ або обмін жилої площі, видача письмових зобов'язань тощо. Отже, для дійсності договорів, що укладаються неповнолітнім віком від 15 до 18 років і виходять за межі побутових, крім згоди батьків (усиновлювачів) чи піклувальника, потрібен дозвіл органу опіки чи піклування. Це ж, очевидно, стосується й подібних договорів, що укладаються особами, обмеженими у дієздатності наслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами.

Даючи згоду на укладення договору неповнолітнім або особою, обмеженою у дієздатності, батьки (усиновлювачі) чи, відповідно, – піклувальник не стають учасниками (співучасниками) такого договору і не несуть цивільно-правової відповідальності за його порушення (на відміну від деліктної відповідальності цих осіб за шкоду, заподіяну неповнолітнім, за наявності умов, передбачених ст.447 ЦК). Згода батьків (усиновителів) або піклувальника, а у відповідних випадках і дозвіл органу опіки та піклування на укладення договору підопічним є юридичними фактами або умовами дійсності договору. Але якщо згода батьків (піклувальника) на укладення договору має характер односторонньої угоди (правочину), то дозвіл органу опіки і піклування у вигляді відповідного рішення цього органу є адміністративно – правовим актом, що у сукупності з іншими юридичними фактами (згода батьків, договір) породжує цивільні правовідносини.

Література
  1. Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 1999.

  2. Сборник постановлений СССР. – 1988. – №24-25. – Ст.70.

  3. Пункт 3 Інструкції №7 "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України", затвержденої постановою НБУ від 2 серпня 1996 р. (в редакції постанови НБУ від 19 лютого 1998 р.).-Закон і бізнес. – 1998. – №14 (193). – С. 28.

  4. Закон і бізнес. – 1997. – 17 груд.

  5. Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1991. – №49. – Ст. 682.

  6. ВВР. – 1992. – №24. – Ст. 348.

  7. Там же. –Ст. 350.

  8. ВВР. – 1994. – №13. – Ст. 64.

  9. Цивільний кодекс України. Проект від 25 серпня 1996 р. – Українське право. – 1996. – Ч. 2.

Loading...

 
 

Цікаве