WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Структуру фінансово-правових інститутів - Реферат

Структуру фінансово-правових інститутів - Реферат

Реферат на тему:

Структуру фінансово-правових інститутів

Фiнансово-правовий iнститут є самостiйним структурним пiдроздiлом системи фiнансового права, який має свiй склад i спосiб зв'язку елементiв. До складу фiнансово-правового iнституту як елементи входять правовi норми. Фiнансово-правовий iнститут при цьому охоплює не будь-якi правовi норми, а тiльки тi з них, якi вiдповiдають певним вимогам.

У юридичнiй лiтературi правомірно зазначено, що першою умовою, яка перетворює неорганiзовану сукупнiсть в окрему систему (або пiдсистему), є те, що норми, якi її становлять, належать до однорiдного предметного середовища, вiдображають i дiють на однi i тi ж вiдносини [2, c.57]. Така умова обов'язкова i у вирiшеннi питання про включення або невключення правових норм до складу певного iнституту фiнансового права, до складу якого можуть входити лише однопредметнi, тобто однорiднi правовi норми. Причому, як видається, про однорiднiсть норм, якi становлять змiст iнституту фiнансового права, можна говорити як у широкому, так i у вузькому розумiннi.

Однорiднiсть правових норм у широкому розумiннi в даному випадку означає, що всi вони є фiнансово-правовими i регулюють фінансові (фiнансово-економічні) та фінансово-організаційні (фінансово-процесуальні) вiдносини. Тiльки такi норми можуть бути включенi до складу iнституту фiнансового права. Галузева чистота iнститутiв фiнансового права якраз i передбачає включення до їх складу тiльки норм цiєї галузi права.

В науцi фiнансового права відомі рiзноманiтнi визначення поняття норми фiнансового права [4, c.68; 5, c.42]. Видається, що в найбiльш iнтегрованому виглядi це поняття можна визначити так: фiнансово-правова норма – це встановлене або санкціоноване Українською державою i забезпечуване заходами державного примусу формально визначене, загальнообов'язкове правило поведiнки, яке регулює суспiльні фiнансові та фінансово-організаційні вiдносини, що виникають у процесi утворення, розподiлу i органiзацiї використання державою та місцевими самоврядуваннями централізованих і децентралізованих грошових фондiв, яке надає їхнім учасникам юридичнi права i покладає на них юридичнi обов'язки.

Отже, склад iнституту фiнансового права становлять тiльки фiнансово-правовi норми. Включення до складу iнститутiв цiєї галузi права норм iнших галузей права призводить до порушення цiлiсностi і єдностi системи фiнансового права та до суперечливостей у нiй, якi неможливо усунути.

Проте, розглядаючи питання про склад iнститутiв фiнансового права, обмежитись лише цим висновком не можна. Адже виникає цiлком логiчне запитання: чи будь-якi фiнансово-правовi норми можуть бути включенi до складу iнституту фiнансового права? Зокрема, норми, якi визначають види, склад, конкретний розмiр та порядок мобiлiзацiї доходiв Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, є фiнансово-правовими нормами, але єдиного iнституту не утворюють.

Для характеристики iнституту не менш важливе значення має i поняття однорiдностi його норм у вузькому розумiннi [7, c.74]. Пiд однорiдними нормами у вузькому розумiннi ми розумiємо такi фiнансово-правовi норми, якi спецiалiзуються на регулюванннi якоїсь однiєї конкретної дiлянки фiнансових або фінансово-організаційних вiдносин, їх елементiв (сторiн), ознак тощо. Ця спецiалiзацiя в межах галузi права має досить широкий дiапазон i її слід обов'язково враховувати при включеннi фiнансово-правових норм у конкретний правовий iнститут.

Так норми, якi визначають види, склад, конкретний розмiр доходiв Державного бюджету i норми, якi регулюють порядок мобiлiзацiї цих доходiв не можна включити в один правовий iнститут фiнансового права, оскiльки вони спецiалiзуються на регулюваннi рiзних видiв фiнансових вiдносин – вiдповiдно бюджетних i податкових. Таке об'єднання призведе не тiльки до порушення системи фiнансового права, але й до порушення єдностi його змiсту. До аналогiчних наслiдкiв призвело б об'єднання в одну правову спiльнiсть, наприклад, норм про види, склад i конкретний розмiр видаткiв Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів i норм про порядок здiйснення бюджетно-кошторисного фiнансування.

З викладеного випливає, що основу змiсту фiнансово-правового iнституту повиннi становити такi фiнансово-правовi норми, якi є однопредметними, тобто спецiалiзуються на регулюваннi своєї дiлянки фiнансових чи фінансово-організаційних вiдносин.

Звичайно, норми фiнансово-правових iнститутiв спецiалiзуються на регулюваннi окремих елементiв фiнансових або фінансово-організаційних вiдносин (суб'єкти, змiст, об'єкти, пiдстави виникнення, зміни i припиненння). Така функцiональна спецiалiзацiя визначає й тiснi функцiональнi зв'язки мiж самими правовими нормами. За А.Ф.Черданцевим, цi зв'язки цементують iнститути, галузi права, надають їм якостi єдиного пiдроздiлу системи права, а норма права надає таку якiсть, як системнiсть. Вона виражається саме у функцiональних взаємозв'язках з iншими нормами права [6, c.12].

Однорiднiсть фiнансово-правових норм – це, безумовно, перша i найважливiша умова їх включення в один iнститут, однак не єдина. Зважаючи на цю ознаку фiнансово-правових норм часом важко пояснити, чому деякi, здавалося б, однопредметнi норми в галузi фiнансового права розмiщенi по рiзних iнститутах. Наприклад, фiнансово-правовi норми якi визначають види, склад, конкретний розмiр доходiв, а також регулюють порядок мобiлiзацiї цих доходiв входять не тiльки до складу iнституту "Доходiв Державного i мiсцевих бюджетiв", але й до складу iнститутів "Податкового права", "Неподаткових доходів". Норми, якi визначають види, склад i конкретний розмiр видаткiв Державного бюджету, а також регулюють порядок бюджетно-кошторисного фiнансування входять не тiльки до складу iнституту "Видаткiв Державного i мiсцевих бюджетiв", але й iнституту "Правового режиму бюджетно-кошторисного фiнансування".

Однак для такого розмiщення фiнансово-правових норм є серйознi пiдстави. Такі норми рiзнопорядковi за сферою їхньої дiї i не можуть становити змiст одного фiнансово-правового iнституту. Тому цiлком правомірним є їхнє розмiщення по рiзних фiнансово-правових iнститутах.

Iнститут – це структурний пiдроздiл однiєї з пiдсистем фiнансового права, яка своєю чергою є складовою системи вищого порядку. Тому правовi норми, якi становлять змiст iнституту фiнансового права, повиннi бути не тiльки однорiдними, але й однопорядковими за сферою дiї. Причому однопорядковiсть норм, якi становлять змiст фiнансово-правового iнституту, також слiд розглядати в декiлькох аспектах.

За словами В.М.Шерстюка, iнститут галузi права – це цiлiсне правове утворення i його нормам властивi процеси диференцiацiї та iнтеграцiї. Остання приводить до видiлення в iнституті загальних норм (або норми). Загальнi (iнтегрованi) норми є такими стосовно всіх інших, що становлять даний iнститут. Усі ж інші норми, в свою чергу, треба розглядати як спецiальні стосовно перших – загальних. Таке спiввiдношення, зазначає автор, має важливе значення не тiльки для системи права, але й для системи законодавства [7, 75]. Загальнi для всього iнституту норми мають бути видiленi в нормативно-правовому актi у самостiйну статтю. Об'єднання в однiй статтi загальних i спецiальних норм може внести певнi суперечностi в систему права i породити неправильнi уявлення про сферу дiї кожної з них.

Фiнансово-правовi норми повиннi бути однопорядковими за сферою дiї не тiльки "всерединi" iнституту, але й "ззовнi". Адже фiнансово-правовий iнститут як цiлiсне i вiдносно самостiйне правове утворення, поряд з цим є складовою системи бiльш високого порядку – роздiлу (пiдгалузі) фiнансового права. Такий рiвень системи також є цiлiсним правовим утворенням i характеризується диференцiацiєю та iнтеграцiєю правового регулювання. Iнтеграцiя приводить тут до утворення загальних iнститутiв, якi повиннi містити тiльки загальнi норми. Загальнi для всього роздiлу норми, якi становлять змiст загальних iнститутiв, не можуть бути включенi у змiст спецiальних iнститутiв цього рiвня системи i, навпаки, спецiальнi норми – у загальнi iнститути. Це призведе у першому випадку до звуження, а у другому – до необґрунтованого розширення "радiусу" дiї правових норм.

I нарештi, однопорядковiсть правових норм, якi становлять змiст фiнансово-правового iнституту, означає i недопустимiсть включення до його складу загальних i спецiальних норм, видiлених на рiзних рiвнях системи фiнансового права. Недооцiнка цiєї обставини також може призвести до порушення системи галузi фiнансового права.

Loading...

 
 

Цікаве