WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Предмет фінансового права - Реферат

Предмет фінансового права - Реферат

Реферат на тему:

Предмет фінансового права

На перший погляд питання предмета фiнансового права є достатньо вивчене i стосовно нього немає суттєвих розбiжностей серед провiдних теоретикiв цiєї галузi права. Однак аналiз дослiджень, присвячених цiй проблемi, свідчить про принциповi суперечки з приводу вiднесення деяких видiв суспiльних вiдносин до сфери фiнансово-правового регулювання, а деякi аспекти предмета фiнансового права i надалi залишаються малодослiдженими, а то й цілком нерозкритими.

Кардинальнi змiни, якi вiдбулися останнiми роками в економiчнiй та правовiй системi країни, визнання історично неспроможною доктрини соціалістичних фінансів, ставлять під сумнів більшість постулатів радянської фінансово-правової науки та зумовлюють необхiднiсть критичної переоцiнки наукових пiдходiв до розв'язання цiєї проблеми.

Традицiйним i загальноприйнятим не тiльки в Українi, але й на теренах усiх iнших постсоцiалiстичних держав, є визначення, сформульоване Л.К.Вороновою: фiнансове право – це самостійна галузь публічного права, що регулює суспільні відносини в сфері мобiлiзацiї, розподiлу й використання централiзованих та децентралiзованих фінансових ресурсів держави з метою забезпечення виконання нею своїх завдань i функцiй [1, с.49.].

Останніми роками поширеною стала позиція учених – дослідників фінансового права, згідно з якою об'єктом фінансових правовідносин є виключно грошові фонди, які мають державну форму власностi, i нормами фінансового права iнші економiчні вiдносини регулюватися не можуть.

Зокрема, А.I.Худяков з цього приводу зазначає: "Щодо нашої позицiї, то ми, пов'язуючи поняття фiнанси i фiнансове право (точнiше – його предмет), подiляємо думку тих авторiв, якi визнають фiнанси атрибутом держави, а державу – атрибутом фiнансiв. Тому вислів "державнi фiнанси" здається нам тавтологiєю: фiнанси не можуть бути недержавними" [2, с.16-17].

На думку П.С.Пацурківського, "ніякі інші суспільні відносини крім фінансово-економічних в процесі фінансової діяльності не виникають і не можуть виникнути в принципі". Відтак автор доходить висновку, що предметом фінансового права є саме фінансово-економічні відносини, а "система фінансового права є одягнутою в правову оболонку фінансовою системою країни" [3, c.228].

М.В.Карасєва, хоча й визнає, що в сучасних умовах предмет фінансового права утворюють відносини, які виникають у процесі фінансової діяльності держави та муніципальних утворень, однак на її думку це пов'язано з тим, що "муніципальні фінанси сьогодні – це в більшій частині державні фінанси, які виділяються муніципальному утворенню за допомогою різноманітних методів бюджетного регулювання...". В подальшому, "є ймовірність, що відносини, які виникають в процесі фінансової діяльності муніципальних утворень будуть виводитися за межі фінансового права" [4, с.33-34].

Водночас у фiнансово-правовiй науцi відома й iнша тенденцiя стосовно визначення предмета фінансового права, – введення до системи фiнансового права комплексних правових iнститутiв банкiвського права [5, с.26], страхового права [6, с.230-233], валютного права [7, с.244-250], а також спроби розширення предмета фiнансового права шляхом введення у нього вiдносин, що виникають на підставі договорiв банкiвського кредиту, банкiвського рахунку, страхування.

Найперше, не можна погодитись з самою можливiстю належностi до фiнансового права комплексних правових iнститутiв, оскiльки це презюмує можливiсть введення у його систему норм iнших галузей права. Така позицiя суперечить самому поняттю системи як цiлiсного структурного утворення, що складається з однопорядкових елементiв, і призведе до порушення цiлiсностi, системностi фiнансового права. До фiнансового права належить лише та частина комплексних правових iнститутiв, яка складається з норм фiнансового права.

Якщо ж погодитись з позицiєю вчених – прихильникiв вузького пiдходу до предмету фiнансового права, то необхiдно визнати, що Особлива частина фiнансового права складається лише з двох інститутів: iнституту державних доходiв та iнституту державних видаткiв (в т.ч. без включення в систему фiнансового права норм щодо мiсцевих податкiв і зборів та місцевих бюджетiв), бо лише в межах цих двох розділів відбувається рух державних фінансів.

Право як елемент надбудови зумовлюється існуючими в суспільстві базисними економічними відносинами, тому для вирішення поставлених питань необхідно звернутися до економічної природи фінансів.

Виникнення і розвиток фінансів пов'язується з потребами держави мати у свому розпорядженні певні грошові ресурси, які необхідні їй для виконання своїх функцій.

Фiнанси як сукупність вiдносин, що виникають у процесі утворення, розподілу і використання певної частини сукупного суспільного продукту, характеризуються такими рисами:

  1. це вiдносини базиснi, оскiльки мають економiчну природу;

  2. це вiдносини грошовi;

  3. вони не є еквiвалентними, а вiдображають однобiчний рух вартостi в грошовiй формi;

  4. вони є вілносинами розподiлу та перерозподілу сукупного суспільного продукту;

  5. вони пов'язанi з грошовим забезпеченням функцiй держави та опосередковують рух грошей в iнтересах усього суспiльства;

  6. фiнансово-економiчнi вiдносини мають преважно правову форму i iснують, як правило, у виглядi фінансових правовiдносин.

Важливою для розмуння суті фінансів є теза, висловлена Е.О.Вознесенським щодо імперативності як головної суттєвої риси фінансів: "Фінансові відносини, будучи об'єктивними економічними відносинами, мають імперативну форму прояву передусім тому, що вони є органічно пов'язаними з функціонуванням держави і поза нею не існують... Ця ознака (імперативна форма прояву) підкреслює безпосередню залежність фінансів від існування держави, а не регулювання нею економічних відносин взагалі" [8, с.34-35].

Фінанси не є єдиною економічною категорією, яка забезпечує розподіл і перерозподіл сукупного суспільного продукту. Розподільчий механізм також обслуговується такими самостійними категоріями, як кредит, ціна, прибуток, заробітна плата, амортизація та ін.

У сучасних умовах, коли держава виступає організацією, яка управляє економічним розвитком суспільства, владно-майновий вплив держави на розподільчі відносини, – це риса, іманентно властива усім економічним відносинам, а не тільки загальнодержавним фінансам.

Держава встановлює систему розподілу прибутку, порядок формування і використання децентралізованих грошових фондів підприємств (у тому числі недержавної форми власності), організовує перерозподіл амортизаційних фондів, кредитних ресурсів та ін. Очевидно, що ці об'єктивно необхідні відносини породжені саме державою, встановлюються в державно-владному порядку, характеризуються як владно-майнові відносини, і в цій частині суттєвою рисою відповідних економічних категорій стає імперативна форма вираження, яка, на перший погляд, є властивою лише одній розподільчій категорії – фінансам. Ці розподільчі економічні відносини, виникнення частини з яких зумовлене волею держави, у той же час не втрачають своїх сутнісних ознак, тобто, не стають частиною фінансів, а зберігають свою самостійність.

Зважаючи на можливість породження перерозподільчих відносин як товарним виробництвом, так і державою, иожна дійти висновку про наявність двох сфер їхнього правового регулювання – приватного (цивільного) і публічного (фінансового) економічного права. У тій частині, де економічні розподільчі відносини, такі як заробітна плата, кредит, ціна, грошові фонди підприємств усіх форм власності, породжуються державою, вони починають функціонувати не на ринкових законах товарного виробництва, і у галузі правового регулювання переходять з поля дії приватного права у сферу функціонування публічного права з притаманним йому владним, імперативним методом правового регулювання. І справа не в тому, що держава безпосередньо регулює відносини у сфері розподілу і перерозподілу суспільного продукту, а в тому, що вона є рушійною силою, яка спричиняє до їхньої появи і до розвитку.

Для порівняння розглянемо дві групи відносин, які виникають у діяльності комерційного банку: відносини, що виникають з приводу сплати податків, і відносини з приводу формування та використання обов'язкових резервів.

Loading...

 
 

Цікаве