WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Статут територіальної громади – як джерело муніципального права - Реферат

Статут територіальної громади – як джерело муніципального права - Реферат

"Товариство науковців по сприянню муніципальній реформі" запропонувало структуру Модельного статуту міста:

Преамбула;

Розділ 1. Загальні положення;

Розділ 2. Система міського самоврядування;

Розділ 3. Органи і посадові особи міського самоврядування;

Розділ 4. Органи самоорганізації населення;

Розділ 5. Матеріальні і фінансові основи міського самоврядування;

Розділ 6. Гарантії міського самоврядування;

Розділ 7. Прикінцеві положення.

Очевидним є те, що названі розділи Модельного статуту мають бути у статуті конкретного міста, однак, чи достатньо такої структури статуту, щоб врахувати історичні, національно-культурні, соціально-економічні та інші особливості здійснення місцевого самоврядування у конкретному місті.

Крім того, самоврядні громадські відносини, що повинні регулюватися такими розділами статуту, певною мірою регулюються законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Отже, подібний статут буде повторювати закон.

Автори пропонованого проекту нічого не говорять про величину міста та кількість його населеня. На наш погляд, такий Модельний статут може бути корисним лише для невеликих міських громад.

Можливо, асоціації міст варто було б підготувати не один Модельний статут, а декілька, враховуючи специфіку міст. Наприклад, врахувати різні типології міст, розроблені науковцями.

"Типологія, – вважає професор В.Кучерявий, – це вищий рівень узагальнення, який дає змогу дати комплексну, синтетичну характеристику міст і їх систем і на цій підставі обгрунтувати стратегію їхнього розвитку ..." [5, с.114].

1. Класифікація міст за кількістю населення:

Розрізняють такі групи міст: малі – до 20 тис.чол.; середні – 20-100; великі – 100-500; дуже великі – 500 і понад; і нарешті міста мільйонери.

2. Типологія міст за їхнім економіко-географічним становищем:

Міста розташовані у великих гірничодобувних районах – Донецьк, Макіївка, Кривий ріг та ін.;

Міста розташовані в районах інтенсивного сільського господарства – Херсон, Миколаїв, Вінниця та ін.;

Міста розташовані в районах великої металообробної промисловості – Дніпродзержинськ, Маріуполь та ін.

3. Класифікація і типологія міст за народногосподарськими функціями:

а) багатофункціональні, які поєднують адміністративно-політичну, культурну і економічну функції (Київ, Харків, Львів та ін.);

б) з перевагою промислових і транспортних функцій;

в) з перевагою інших функцій (крім промислових і транспортних), наприклад, невеликі поселення міського типу;

г) міста-курорти;

д) міста-наукові центри.

4. Типологія міст за ступенем їхньої участі в територіальному розподілі суспільної праці.

Одні міста обслуговують невеликі території і є місцевими центрами, інші – великий район чи регіон і беруть участь у міжрайонному розподілі праці. Значення третіх виходить за межі країни, і вони обслуговують міжнародні економічні, політичні та культурні зв'язки.

5. Типологія міст за генетичними ознаками.

Для визначення шляхів економічного розвитку міст важливо знати генезис їх народногосподарських функцій та їхнє якісне перетворення. Наприклад, Миколаїв здавна є містом корабелів, Лисичанськ – місто хіміків. Крім того, для вирішення проблем планування міста, необхідно добре вивчити еволюцію планувальної структури і форми розселення.

6. Типологія міст за типами перспективного розвитку.

Ці типи визначаються під час розробки районного планування на підставі головних чинників росту міста [5, с.114].

Для розробки Модельних статутів можна взяти й іншу типологію міст. Проте навіть зазначена типологія розкриває специфіку й особливості міських громад і орієнтує розробників Модельних статутів на необхідну структуру та головні напрями необхідності регулювання життя і діяльності міських громад.

Враховуючи вищевказане, статут міської громади великого міста буде складним документом, до розробки якого необхідно залучати широке коло спеціалістів тих галузей, які є головними і визначальними для кожного окремого міста. Статутні норми повинні враховувати минуле, сучасне і майбутнє в еволюції міської громади, вони повинні регулювати весь спектр суспільних відносин у всіх сферах і галузях життєдіяльності територіальної громади.

Не менш різноманітними є села і селища в Україні. Вони різняться своїми регіональними, історичними, національно-культурними, соціально-економічними та іншими особливостями. Мають свої особливості села та селища в Галичині, Закарпатті, Буковині, у центральних, східних і південих регіонах України. Село гуцульське відрізняється від села бойківського, поліське від подільського, слобожанське від причорноморського. Мають свої особливості населені пункти, де проживають компактно представники національних меншин.

Усі ці особливості необхідно враховувати під час підготовки статутів сільських і селищних громад. Зрозуміло, що в цих громадах недостатня кількість спеціалістів з питань місцевого самоврядування, муніципального права, тому методичну сторону цієї справи повинні взяти на себе керівники, депутати, відповідальні працівники обласних і районних рад, які відповідно до Конституції України "представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст" [2, с.67].

Щодо процедури прийняття статуту територіальної громади то Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що статут територіальної громади приймається відповідною радою в звичайному порядку, тобто так як будь-яке інше рішення ради. У літературі з цього приводу В.Кравченко і Н.Линник вже висловили свою думку, яка варта уваги. Такий підхід до прийняття статуту "принижує роль територіальної громади в регламентації питань місцевого життя і не відповідає значенню статуту як найважливішого акту місцевого самоврядування" [4, с.70].

На нашу думку, більш доцільним видається прийняття статуту шляхом місцевого референдуму або на зборах територіальних громад за поданням міської, селищної, сільської рад. З цього приводу асоціації міст України варто було б внести пропозиції щодо внесення відповідних змін до ст.19 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Такий метод прийняття статуту територіальної громади був би кроком до консолідації територіальної громади, яка б під час обговорення статуту глибше пройнялася питаннями статутного регулювання і кожен член громади брав би участь не тільки у прийнятті, але й у реалізації статуту.

З метою удосконалення Статуту територіальної громади міська рада повинна затвердити склад комісії з питань вивчення та удосконалення статутного регулювання діяльності територіальної громади і один раз у чотири роки вносити пропозиції щодо змін Статуту територіальної громади, як це можна бачити в ряді штатів США.

Саме статути дають можливість різним територіальним громадам підібрати найоптимальнішу для себе модель муніципальної влади, а сам статут як документ, розроблений і прийнятий за участю членів громади, буде авторитетним документом, якого дотримуються не тільки через можливі санкції в разі його порушення, а передусім тому, що це є добровільний договір громади і муніципальної влади, де права та інтереси кожного враховані.

Література
  1. Статут територіальної громади: проблеми розробки, прийняття та впровадження в практику місцевого самоврядування. Навчальний посібник. – К.: Книга почтой, 1999.

  2. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К.: Просвіта, Київ 1996.

  3. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні". ВВРУ. – 1997. – №24. – Ст.170.

  4. Супровідна записка до проекту Закону України "Про затвердження Примірного Статуту територіальної громади", підписана народними депутатами України Р.Безсмертним, Л.Супрун, М.Сиротою, К.Жевого від 30.07.98 р.

  5. Кучерявий В.П. Урбоекологія. – Львів: Світ, 1999.

Loading...

 
 

Цікаве