WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Статут територіальної громади – як джерело муніципального права - Реферат

Статут територіальної громади – як джерело муніципального права - Реферат

Реферат на тему:

Статут територіальної громади – як джерело муніципального права

Територіальні громади в Україні є надзвичайно різноманітними. Про це передусім свідчить їхня кількісна характеристика. Станом на 1 квітня 1999 року в Україні налічувалося 444 міських громади (з них 2 – загальнодержавного, 165 – обласного, 277 – районного значення), 897 селищних і 10198 сільських громад (що об'єднують 28775 сіл) [1, с.63].

Ще різноманітнішими є суспільні відносини, що виникають у процесі їхньої життєдіяльності як первинні суб'єкти місцевого самоврядування. Складна система суспільних відносин, що виникає в процесі здійснення місцевого самоврядування, регулюється правовими актами різних рівнів, зокрема Конституцією України, Законом "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими законами України, які регулюють діяльність органів місцевого самоврядування в різних сферах і галузях, а також статутами територіальних громад.

На сьогодні в Україні ще немає необхідного досвіду щодо розробки, прийняття і застосування статутів територіальних громад у сфері місцевого самоврядування. Територіальні громади як первинні суб'єкти місцевого самоврядування вперше були закріплені Конституцією України, прийнятою на п'ятій сесії Верховної Ради 28 червня 1996 року [2] і Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року [3].

Брак досвіду розробки і прийняття статутів територіальних громад потребують створення примірного статуту, який має узагальнити традиції давнього минулого України, позитивні сучасні теоретичні і практичні напрацювання у сфері місцевого самоврядування.

Заслуговують на увагу перші кроки в цьому напрямку, зокрема проект Примірного статуту територіальної громади, внесений на розгляд Верховної Ради України 4 вересня 1997 року народними депутатами України Р.Безсмертним, М.Сиротою, І.Шаровим. На думку авторів, статут, відповідно до Конституції України, Закону "Про місцеве самоврядування", інших законів України, повинен визначати правові засади, форми, порядок здійснення місцевого самоврядування територіальною громадою, її органами і посадовими особами, зумовлені історичними, географічними, національно-культурними, соціально-економічними та іншими особливостями [4]. З певних причин цей проект не був розглянутий Верховною Радою України.

У липні 1998 року народні депутати України Р.Безсмертний, Л.Супрун, М.Сирота, К.Жеваго вносять більш досконалий проект Примірного статуту територіальної громади до Верховної Ради України [4].

Проект Примірного статуту територіальної громади складається з невеликої преамбули та понад 60 самостійних пунктів, які об'єднані в 11 розділах: 1. Територіальна громада; 2. Територіальна основа місцевого самоврядування та її склад; 3. Матеріально-фінансова основа територіальної громади та її склад; 4. Система органів місцевого самоврядування територіальної громади; 5. Система органів самоврядування міста з районним поділом; 6. Органи самоорганізації населення; 7. Форми безпосереднього здійснення місцевого самоврядування територіальною громадою та її членами; 8. Виборні та посадові особи місцевого самоврядування; 9. Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальною громадою; 10. Прикінцеві та перехідні положення; 11. Заключні положення.

Автори проекту зазначають, що "за своїм змістом перелічені розділи не повторюють зміст чинного Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", інших актів законодавства, а спрямовані на конкретизацію та розвиток основних положень чинного законодавства відповідно до конкретних умов тієї чи іншої територіальної громади села, селища, міста, сільської чи міської округи, на врегулювання тих питань, які згідно з цим законодавством мають регулюватися саме статутами територіальних громад" [4].

Вони звертають увагу на такі поняття, як "межі адміністративно-територіальних одиниць" і "сільські, селищні, міські округи". Це має суттєве значення щодо статутного регулювання діяльності територіальної громади. На нашу думку, запровадження меж населених пунктів як адміністративно-територіальних одиниць є важливим кроком, спрямованим на упорядкування і конкретне визначення функцій і повноважень органів місцевого самоврядування щодо вилучення та відведення земель.

Щодо "сільських, селищних, міських округів", то законодавство України не забороняє таких утворень, а практика підтверджує необхідність їх існування. Адже на сьогодні в Україні 907 населених пунктів – сіл, селищ, міст районного значення – приєднано до міст обласного і республіканського (Автономної Республіки Крим) значення зі збереженням їх як самостійних адміністративно-територіальних одиниць. Прикладом може служити Львівський міський округ, де в межах Львова знаходяться місто Винники, селища міського типу Брюховичі та Рудно. Очевидним є той факт, що Статут територіальної громади Львова повинен регулювати взаємовідносини територіальної громади Львова з територіальними громадами міста Винники, с.м.т. Брюховичі й Рудно.

Важливе значення в цьому напрямку мають теоритичні праці наших науковців і практиків. Без наукової концепції статуту територіальної громади неможливо розробити досконалий статут конкретної територіальної громади.

Серед наукових праць заслуговує на увагу навчальний посібник виданий науковцями, що займаються муніципальною реформою [1]. У своїх дослідженнях вони зосереджують увагу на проблемах розробки, прийняття та впровадження в практику місцевого самоврядування статуту територіальної громади, показують його роль і значення.

Зокрема, В.Кравченко і Н.Линник підкреслюють, що "статут сприятиме процесу формування територіальної громади (комунікації), тобто спільноти (а не просто сукупності, як це фактично є сьогодні) людей-жителів населеного пункту, об'єднаних необхідністю вирішення спільних питань" [1, с.63]. Нині ця проблема особливо актуальна, тому що більшість громад, щоб забезпечити собі соціальний і економічний розвиток, належне місце в суспільстві й державі, повинні консолідуватися, стати громадською спільнотою, яка може вирішувати всі питання відповідно до правового статусу.

Названі автори акцентують увагу ще на одному важливому моменті, – вони пропонують розробку проектів статутів територіальних громад проводити на основі Модельного (Типового) статуту, який був би схвалений відповідним актом. У Верховній Раді є відповідні законопроекти. Однак такий підхід, на їхню думку, не враховує всіх моментів локальної правотворчості. З одного боку, наявність Модельного статуту значно полегшує роботу у підготовці проектів статутів конкретних територіальних громад. Це має суттєве позитивне значення, особливо з огляду на те, що статут є досить складним юридичним документом і далеко не в кожному населеному пункті існує достатній інтелектуальний потенціал для його розробки. З іншого боку, підкреслюють В.Кравченко і Н.Линник, "питання організації і функціонування місцевого самоврядування в Україні і так вже занадто зарегульовані на найвищому – законодавчому рівні. Тому надання Модельному статуту сили закону призведе до практично повної уніфікації при регулюванні питань, що становлять предмет статуту. Це призведе до вихолощення самої сутності місцевого самоврядування і аж ніяк не сприятиме розвитку місцевої ініціативи – на практиці органи Міністерства юстиції України не будуть реєструвати статути територіальних громад, які хоча б в якісь мірі не відповідатимуть положенням Модельного статуту. Таким чином, ми отримаємо щось подібне до Примірного статуту колгоспу за радянських часів" [1, с.69].

На думку цих авторів, Модельний статут потрібний, проте він має бути документом не обов'язкового, а методичного характеру.

За таких умов схвалення Модельного статуту Верховною Радою України (або будь-яким іншим органом державної влади) видається недоцільним. З ініціативою розробки та запровадження Модельних статутів мають виступати асоціації та інші об'єднання органів місцевого самоврядування [1, с.69].

Очевидно, що з такою думкою не можна не погодитися, тим більше, що у світовій практиці подібні приклади простежуються. Наприклад, у США питаннями Модельного статуту займається Національна громадянська ліга, яка за 75 років підготувала і запропонувала сім редакцій Модельного статуту, а її послугами скористалося близько двох тисяч міст [1, с.14].

Loading...

 
 

Цікаве