WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Участь негромадських суб’єктів у здійсненні конституційних завдань держави (на прикладі вищого шкільництва) - Реферат

Участь негромадських суб’єктів у здійсненні конституційних завдань держави (на прикладі вищого шкільництва) - Реферат

Із статті 70 Конституції випливає, крім того, що "... громадяни та установи мають право відкривати школи (...) вищі. Умови відкриття та діяльності негромадських шкіл та участі громадських властей у їхньому фінансуванні, а також принципи педагогічного нагляду над школами й закладами визначає закон". Це означає, що Конституція дала дозвіл на участь недержавних вищих шкіл у процесі виконання завдань держави під назвою "вище шкільництво".

12 вересня 1990 року прийнято закон про вище шкільництво [15], який регулював виникнення і функціонування недержавних навчальних закладів. Закон цей у ст.2 містив генеральне застереження, що ці положення застосовуються для недержавних вузів.

На практиці виявилось, що цей приклад не лише ілюструє участь негромадських суб'єктів у виконанні завдань держави, але є модельним його розв'язанням, що виявляє переваги цього явища. Починаючи з 1991 року в Польщі спостерігається процес стихійного виникнення недержавних вузів, які, між іншим, зумовлюють планомірний ріст рівня соляризації польського суспільства і робить реальним конституційний принцип загального доступу до освіти. Важливо підкреслити, що в Польщі функціонує понад 150 недержавних вузів, у яких навчається 25% усіх студентів.

На думку автора статті, недержавні вузи по дев'яти роках існування в Польщі виконують уже тривкі функції в інтересах держави і громадян, цим самим обґрунтовуючи потребу введення участі негромадських суб'єктів у виконання завдань держави. Можна спокуситись на захист тези, що недержавні вузи виконують компліментарну роль порівняно з державним шкільництвом, здійснюючи мету, яку не завжди можна осягнути у державних структурах. Тому немає потреби доводити, що державні вузи за своєю природою більш бюрократизовані.

Отже, можна визначити такі уже сформульовані функції недержавних вузів:

  • компенсаційну – доповнювання дидактичної діяльності, науково-дослідної, видавничої та інших державних вузів;

  • ринкову – гнучке реагування на потреби ринку робочої сили;

  • новаторську – розрізнення програм, кадрів і організації;

  • суспільну – збудження суспільної активності і підприємництва на користь вищих шкіл, не повністю використаних у державних структурах;

  • егалітарну – створення доступу до вузів більшій кількості осіб, шляхом організації недержавних вищих шкіл у невеликих місцевостях, що не мають університетського статусу;

  • економічну – безінвестиційний, з погляду бюджету держави, розвиток вищого шкільництва.

Дивлячись ширше, можна не боячись узагальнити наведені функції на ціле явище участі негромадських суб'єктів у виконанні завдань держави.

Наслідком віднесення вищого шкільництва до конституційних завдань держави є конкретні юридичні рішення, що стосуються утворення недержавних вищих шкіл під наглядом державних органів. Отож ст.15 абз.1 наведеного закону про вищу освіту проголошує, що недержавний вуз засновують на підставі дозволу Міністра народної освіти. Дозвіл має адміністративний характер, він підлягає оскарженню до Верховного Адміністративного Суду. Міністр народної освіти наділений також визначеними засобами нагляду, зокрема: затверджує статут недержавного вузу та будь-які його зміни; вправі вимагати інформацію про діяльність недержавного вузу; може припинити діяльність недержавного вузу або наказати його ліквідувати у випадку, якщо вуз веде діяльність, не згідну з положеннями закону, статутом вузу або дозволом.

Приклад вищого шкільництва підтверджує раніше прийняті вихідні теоретично-правові передумови про необхідність наділення державних органів регламентаційними та контрольними компетенціями. По-перше, ми маємо справу з конституційним завданням держави, тобто повною відповідальністю держави за його виконання. По-друге, це завдання потребує ведення однорідної у масштабі держави освітньої політики, яку розуміють передусім як установлення визначених освітніх стандартів у програмному, кадровому, матеріальному обсязі. Основна мета тут – уніфікація дипломів про закінчення вузу, які "авторизує" держава.

Тематичні та об'ємні рамки статті не дають змоги для ширших висновків щодо недержавних вищих шкіл. Наша головна мета –проілюструвати теоретичні тези, щодо участі недержавних суб'єктів у виконанні конституційних завдань держави, а не розмірковувати на тему системи вищих шкіл.

Виходячи з цього, презентовану статтю завершимо узагальненим висновком, пов'язаним з виконанням завдань держави. Отже, підкреслимо, в Європі і в Польщі зокрема з великими труднощами встановлювався принцип територіального самоврядування. Однак сьогодні ніхто уже не бере під сумнів переваг самоврядування, яке відіграє вагому роль у виконанні завдань держави. Порівнюючи установу територіального самоврядування і установу участі негромадських суб'єктів у виконанні завдань держави, може скластися враження, що тут виступають навіть далекосяжні подібності. Їхнім спільним знаменником є виконання завдань держави під наглядом і за допомогою державних органів. Як видається, установа участі негромадських суб'єктів у виконанні завдань держави проходить подібний шлях як і територіальне самоврядування. Постає нове явище, яке може і повинне відіграти суттєву роль у розвитку держав і суспільств, особливо в ділянці підвищення ефективності надання суспільних послуг, а також функціонування громадської адміністрації. Негромадські суб'єкти виконують уже важливі суспільні функції в рамках інших конституційних завдань держави. Згадаємо, зокрема, охорону здоров'я, соціальне забезпечення, культуру, охорону навколишнього середовища і навіть внутрішню безпеку.

Досліджуване явище містить дуже важливий фінансовий аспект, якого автор не торкається у цій статті, оскільки хоча б скорочене його обговорення потребувало б спеціального опрацювання. Участь негромадських суб'єктів у виконанні конституційних завдань держави асоціюється звичайно з відплатністю за послуги, надавані цими суб'єктами. Наприклад, навчання у всіх недержавних вузах у Польщі є відплатне. Тимчасом, як видається, це небезпечна дорога для явища участі негромадських суб'єктів у виконанні завдань держави. Не добачається той факт, що тут маємо справу не лише з виконанням конституційних завдань держави. А це означає, що на державу має покладатись обов'язок брати участь у коштах надавання послуг. Сучасні фінансові системи створили широке коло інструментів субсидіарного характеру (зокрема, урядове замовлення, дотації, субвенції, договори про надання послуг), які можна використовувати у процесі виконання завдань держави негромадськими суб'єктами. Щоправда, польське законодавство передбачає можливість субсидіювання діяльності негромадських суб'єктів, проте це лише несміливі спроби, а не обов'язковий принцип. Наприклад, закон про вищу освіту у ст.25 Міністрові народної освіти надає право виділяти дотації на діяльність недержавних вузів. Треба, однак, підкреслити, що це правило є мертве, оскільки не було випадку такої дотації. Приклад цей засвідчує, що успіх явища негромадських суб'єктів у виконанні завдань держави, принаймні тих, що мають конституційний характер, залежить від створення юридичної системи і гарантії субсидіювання з боку держави.

Література
  1. De Laubadere. Traite elementaire de droit administratif. – Париж, 1963.

  2. Forsthoff. lembuch des Verwaltungsrecht: Мюнхен / Берлін, 1961.

  3. Завадзький . Держава добробуту. Доктрина і практика. – Варшава, 1961.

  4. Пор. Т.Скочни . Область і форми редукції та раціоналізації завдань адміністрації // Організація – Методи – Техніка. – 1989. – 4. – С. 2.

  5. Пор. м. ін. у польській літ: З.Кендзя. Громадянські права і обов'язки в Польщі та світі. – Варшава, 1974; Б. Завадзка. Розвиток конституційних суспільних прав громадян. – Юридичні студії. – 1993. – №2-3.

  6. Пор. Б. Завадзка. Економічні, соціальні та культурні права. – Варшава, 1996. – С. 15.

  7. Пор. З.Кендзя, Й. Лентовський. Суспільно-економічні права громадян і державна адміністрація // Громадянські права і державна адміністрація – Польща; Австрія: , Оссолінеум, 1983. – С. 80.

  8. Див. М.Єловіцький. Основи організації громадської адміністрації: Теоретичні питання. – Варшава, 1998.

  9. Пор. Г.Іздебський. Сучасні моделі громадської адміністрації. – Варшава, 1993.– С. 62.

  10. 3. Невядомскиий. Територіальне самоуправління в умовах сучасної капіталістичної держави. – Варшава, 1988. – С. 70.

  11. Е.Р. Губер. Wrtschaftsverwaltungsrecht. – Tubigen, 1953. – T. 1. – S. 533.

  12. В. Кльоновєцький. Громадський заклад у польському праві. Юридично-адміністративне студіям. – Люблін, 1933. – С. 18.

  13. С. Кашніца. Польське адміністративне право. Поняття та принципові установи. 2-ге вид. – Познань, 1946. – С.86.

  14. У випадку охорони середовища владодавець вибрав інший спосіб регулювання, установлюючи в ст.74, що "охорона середовища є обов'язок громадських влад".

  15. З.В. №65, поз. 385 (з подальшими змінами).

Loading...

 
 

Цікаве