WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правовий статус виконавчих органів міських рад - Реферат

Правовий статус виконавчих органів міських рад - Реферат

Реферат на тему:

Правовий статус виконавчих органів міських рад

З прийняттям 28 червня 1996 року Конституції України створено необхідні передумови для становлення та подальшого розвитку місцевого самоврядування як одного з визначальних складників демократичного ладу держави.

Основні контури місцевого самоврядування як правового інституту сформувались в його нинішньому вигляді після того, як 21 травня 1997 року набрав сили закон "Про місцеве самоврядування в Україні". З того часу не припиняються суперечки як щодо доцільності цього правового інституту, так і правильності самого шляху, по якому пішла його побудова в Україні.

Наявність спеціалізованого апарату в органах місцевого самоврядування знайшло своє відображення у ст. 140 Конституції України, де встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи [1]. Про виконавчі органи міських рад і йтиме мова у пропонованій статті.

Суть місцевого самоврядування – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції й законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами як безпосередньо, так і через відповідні ради та їх органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст [2].

Утворення виконавчих органів є вихідною засадою у здійсненні міськими радами власних та делегованих повноважень. Той факт, що саме міські ради здійснюють конституювання відділів, управлінь та інших виконавчих органів як підрозділів своєї системи, порівнюючи з виконавчими комітетами, встановлює їхню особливу, головуючу роль. Лише на сесіях міських рад вирішуються питання утворення відділів, управлінь, інших виконавчих органів, відбувається затвердження структури і штатів відділів та управлінь, вирішуються питання затвердження й звільнення з посади їхніх керівників.

Міські ради у своєму складі мають виконавчий комітет, як орган загальної компетенції та органи галузевої і спеціальної компетенції, а саметакі відділи: фінансовий, охорони здоров'я, освіти, відділ (деколи управління) культури, соціального захисту, головне управління архітектури міста, комунальний відділ. У виконкомах міських рад створюються також відділи: загальний, організаційно-інструкторський (або організаційно-кадрової роботи та юридичного забезпечення) [3], відділ (інколи управління) торгівлі. У містах з широко розвинутим комунальним господарством, як правило, є управління комунального майна (ресурсів), житлового господарства, управління водопроводу та каналізації, транспорту, побутового обслуговування (подекуди – відділ торгівлі та побутового обслуговування населення), зі справ будівництва. Створюються також відділи (управління) охорони навколишнього середовища та промислової екології та ін. З розвитком міжнародного співробітництва актуальним є створення в міських радах однойменних відділів [4].

Діяльність кожного з відділів та управлінь має свої особливості, але між ними є багато спільного. Як відомо, міськвиконкоми розглядають лише найважливіші питання місцевого господарського та соціально-культурного будівництва, які входять до їх компетенції. Основна ж маса питань вирішується відділами, управліннями, комісіями міських органів місцевого самоврядування.

Закон про місцеве самоврядування вказує, що органи місцевого самоврядування діють на принципах правової, організаційної та фінансової автономії [5]. Теоретично для виконання завдань та здійснення власних повноважень міська рада наділена свободою дій. Однак втручання державної виконавчої влади шляхом визначення структури та чисельності апарату рад усіх рівнів з обов'язковим погодженням штатних розписів та кошторисних витрат на утримання рад та їхніх органів з Міністерством фінансів і його підрозділами на місцях є ні чим іншим як втручанням у організаційну автономію місцевого самоврядування. Це в той час, коли утворення виконавчого комітету, визначення його чисельності, затвердження персонального складу, внесення змін до персонального складу виконкому та його розпуск, утворення інших виконавчих органів ради і затвердження їхньої структури в цілому, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їхнє утримання віднесено до виключної компетенції рад. Зазначені питання вирішуються ними за поданням міського голови, тому від адекватного визначення статусу голів залежить не тільки оптимізація діяльності органів міських територіальних громад, а й сам принцип взаємовідносин у системі місцевого самоврядування. Відповідно до Конституції, виконавчі органи рад не є самостійними утвореннями, оскільки вони очолюються міським головою, підзвітні відповідним радам і виступає їхніми складовими.

Згідно з Законом про місцеве самоврядування, до системи місцевого самоврядування входять виконавчі органи міських рад – виконкоми, відділи, управління, комісії та ін.

Вдосконалення організаційної структури апарату міських рад – суттєве питання. Розгалуження, множинність органів апарату міських рад, особливо в містах обласного підпорядкування, – не нова, а, можна сказати, багаторічна проблема. Багато органів міської ради відзначаються ускладненою структурою, існуванням, нерідко, паралельних підрозділів, таких що дублюють один одного. Певну роботу в напрямку удосконалення структури апарату на міському рівні вже проводять в деяких містах України.

Важливе значення для визначення статусу виконавчих органів міських рад мають Положення про структурні підрозділи (відділи, управління та ін.), що покликані визначати місце цих органів як в системі міської ради, так і серед її виконавчих органів, їхні взаємовідносини з виконкомами та вищестоящими галузевими органами, у тому числі міністерствами та відомствами. У м. Львові затверджені Положення про районні в місті органи – районної адміністрації. Крім органів, які здійснюють виконавчо-розпорядчу та контролюючу діяльність на основі єдиноначальності, діють органи зі статусом колегіальних – комісії виконкомів.

Від них відрізняються органи з дорадчими функціями, що створюються при головах рад – служби, науково-методичні, науково-технічні, експертні та інші ради.

Передбачено також органи допоміжного апарату: контрольно-організаційно-правовий відділ, прес-центр, відділ роботи з населенням, листами та зверненнями громадян і ін.

З переходом до нових форм господарювання ця система органів міської ради потребує вдосконалення. Можливим можуть бути такі варіанти, як злиття відділів цін з плановим комісіями. Оптимальність існування таких органів та підрозділів апарату залежить від чіткого визначення завдань, функцій, структури, вдосконалення його форм і методів діяльності.

Здійснення виконавчими органами міських рад організаційного зв'язку з громадою передусім сприятиме більш повному врахуванню місцевих умов при здійсненні заходів загальнодержавного значення, по-друге, успішному втіленню в життя локальних актів, по-третє, посиленню впливу міської територіальної громади на діяльність ради в цілому, що дуже важливо для розвитку відповідної території.

В результаті ліквідації деяких відділів міськвиконкомів з покладенням відповідних функцій на керівників відповідних організацій та установ постає питання: чи підлягають їхні керівники затвердженню на сесії ради? Наприклад, внаслідок ліквідації відділів охорони здоров'я їхні функції покладено на головних лікарів. Практика пішла тут двома діаметрально протилежни ми напрямами. Деякі ради вважають, що затвердженню на сесії підлягають лише завідувачі відділами та начальники управлінь, а оскільки той чи інший відділ ліквідований, то, немає, відсутня й посадової особи, яку потрібно затверджувати на сесії. Поряд з тим, інші ради на своїх сесіях затверджують кандидатури згаданих керівників.

Такий варіант вирішення даного питання видається більш правомірним. Важливо мати на увазі що при ліквідації того чи іншого відділу з покладенням його функцій на керівника відповідною організацією останній починає виконувати функції безпосереднього керівника організації і функції керівника відповідної галузі управління на своїй території.

Якщо для виконання функцій першого виду вказана посадова особа не потребує затвердження радою, то для виконання функцій другого виду таке затвердження є обов'язковим.

Оскільки відділи та управління виконкомів створюються для того, щоб реалізовувати функції та повноваження місцевого самоврядування, їх компетенція, природно, має похідний характер від компетенції ради та її виконкому.

Для тієї частини виконавчих органів міських рад, що перебувають у подвійному підпорядкуванні, в першу чергу важливою є їхня скоординованість. Зокрема, це відділи освіти, відділи охорони здоров'я, відділи торгівлі. В таких обставинах, умовно, можна говорити про два головні напрями скоординованості: зовнішній, тобто узгодження дій органів, що становлять виконавчий апарат міської ради, та внутрішній – узгодженість всередині кожного органу, що в результаті забезпечує загальну скоординованість роботи всіх виконавчих органів, що входять до виконавчих апаратів рад.

В той час, коли Конституція України та Закон про місцеве самоврядування визначають лише систему і гарантії місцевого самоврядування в Україні, основи правового статусу, принципи організації та діяльності, відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, виникає необхідність більш конкретного регулювання таких питань. Положення про виконавчі органи визначатимуть правові засади, форми, порядок здійснення місцевого самоврядування його органами й посадовими особами. Це сприятиме ефективному вирішенню низки завдань місцевого самоврядування: виділенню і юридичному закріпленню становища виконавчих органів міських рад як однієї з найважливіших форм їх організації, обмежить втручання органів державної влади в діяльність місцевого самоврядування та дасть змогу розширити права міських рад у пошуку нових джерел прибутків.

Отже, можна виділити види координації, які з делегованих повноважень здійснює облдержадміністрація, і з власних – міська рада.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними та фізичними особами [6].

Аналіз законодавства та практики свідчить, що ради, виконавчі комітети скасовують акти відділів та управлінь, якщо вони суперечать законам, указам, постановам та ін., а також у випадках їньої недоцільності в конкретній ситуації.

Юридична відповідальність виконавчих органів міських громад як елемент їх правового статусу є гарантією реалізації ними своїх завдань та функцій, основою контролю за їхньою діяльністю. Цьому відповідають положення про права місцевих рад застосовувати у встановлених випадках визначені санкції (скасовувати акти керівників виконавчих органів міськрад). Поряд з такими видами відповідальності виконавчі органи несуть також цивільно-правову, що прямо випливає з положень Конституції, тому правильніше виділяти норми положень, що регулюють питання їхньої відповідальності в самостійний структурний підрозділ.

Враховуючи значні зрушення, що відбулися в суспільстві після прийняття Конституції України, Закону про місцеве самоврядування у Положеннях про виконавчі органи міських територіальних громад було б доцільно ввести спеціальний розділ, у якому б визначався порядок їхнього утворення та здійснення діяльності, вказувалися шляхи й засоби виконання прийнятих ними рішень, регулювання питань щодо персональної відповідальності керівників і працівників цих органів, а також, відповідно визначалися шляхи їньої взаємодії з громадами для досягнення суті місцевого самоврядування.

Література
  1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії ВРУ 28 червня 1996р. – К.: Агентство "Книга Пам'яті України", 1996.

  2. Закон "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року, із змінами, внесеними Законами України №163-14 від 06.10.1998/ВВР, 1998, №48, ст.292, №997-14 від 16.07.1999/ВВР, 1999, №41, ст.372, №1366-14 від 11.01.2000 / ВВР, 2000 та рішенням Конституційного Суду України від 09.02.2000 р.

  3. Поточний архів Самбірської міської ради.

  4. Поточний архів Рівненської міської ради.

  5. Закон "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року, із змінами, внесеними Законами України №163-14 від 06.10.1998 / ВВР, 1998, №48, ст.292, №997-14 від 16.07.1999 / ВВР, 1999, №41, ст.372, №1366-14 від 11.01.2000 / ВВР, 2000 та рішенням Конституційного Суду України від 09.02.2000 р. – Ст.4.

  6. Там же. – Ст.74-77.

Loading...

 
 

Цікаве