WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Соціальне поняття права в правовій концепції С. Дністрянського - Реферат

Соціальне поняття права в правовій концепції С. Дністрянського - Реферат

Щодо різниці між соціально-етичними та правовими нормами, то, на думку С.Дністрянського, всі правові норми є також соціально-етичними, однак не всі соціально-етичні норми є правовими нормами.

Дністрянський С. зазначає: "Коли з усього загалу соціально-етичних норм, які існують у соціальному житті, вибрано такі норми, які є необхідні для існування певного суспільного відношення з його визначеними цілями, та такі, що є крайньо необхідними для мирного співжиття суб'єктів відносин між собою і для збереження спільної мети, то такі норми є правом. Коли ці тільки що вибрані соціально-етичні норми є правовими нормами, то хтось мусить бути покликаний у суспільстві вибирати з загалу норм ті, що мають бути правом. Той, хто має право обирати має мати авторитетну владу у суспільному зв'язку. Саме те, що влада суспільного зв'язку визнала як обов'язкову норму зв'язку, і це без огляду на те, у якій формі вона це зробила – є правом. Отже, поки влада суспільного зв'язку не підтвердить своїм авторитетом якоїсь соціально-етичної норми, доти вона ще не є правом, навіть якщо вона і була вже у загальному використанні поодиноких членів. Правда, поняття права не можна обмежувати лише державною владою, бо воно існує в усіх суспільних зв'язках"[2, с.47]. Тут С.Дністрянський обґрунтовує виникнення та реалізацію позитивного права.

Отже, на думку С.Дністрянського, в родині, роді, племені, народі та ін. спочатку на певних етичних засадах виникають звичаї. Згодом вони перетворюються в органічну потребу, яка надає цим звичаям авторитетного характеру. Авторитетна влада повинна спиратись на її зовнішнє, а не на внутрішнє визнання з боку інших. Якщо владу визнає суспільство, то й накази такої влади буде легко виконувати. Така авторитетна влада може створювати правові норми. Досить часто люди віддавали своїм представникам право вирішення справ, наприклад такі права мав голова родини, голова роду, начальник племені. Ці органи створюють реальну владу, від якої виходять обов'язкові приписи, яким підкоряються члени суспільства. Проте навіть якщо влада визнана авторитетною в руках певних органів, то всеж вона не може встановлювати безпосередньо внутрішню силу суспільства. Вона діє до кінця органічно, тому не може зупинитися.

Оцінюючи правові норми, С.Дністрянський вказує на те, що вони мають на меті створення суспільного порядку і саме вони заповнюють об'єм позитивного права в державі. Можна сказати, що право – це суспільний порядок соціального зв'язку. Отже, такі норми, що не мають на меті впорядкування людських відносин у суспільстві, не є правовими нормами, а їхні правила – правом, наприклад приписи моди, доброго тону, релігійні обряди не можуть бути правом.

Такий суспільний порядок, вважає С.Дністрянський, виникає з потреби суспільних відносин між людьми. Люди потребують допомоги один одному та охорони від інших. "Цю допомогу та охорону вони дають собі взаємно, тобто цілий суспільний зв'язок утворює собою силу, яку сам повинен розподілити між своїми членами для того, щоб надати своїм членам те, що їм належиться, та з другого боку вимагати та очікувати, що кожна людина зробила від себе те, що треба для того, щоб усі мали спільну допомогу та спільну охорону"[2, с.48].

Суспільний порядок повинен визначити права та обов'язки кожного для досягнення загальної мети, задля якої вони і об'єдналися. Зокрема, у праві можна виділити дві сфери: приватну, або особисту, та публічну, або суспільну. Цьому не суперечить та обставина, що, з одного боку, кожне право має особисту причетність до людини, а з іншого – кожне право має своє суспільне призначення, свої суспільні рамки, в яких воно може існувати. З огляду на це С.Дністрянський в межах позитивного права теоретично виділяє право in abstrakto і право in konkreto, доводячи їхній соціальний зміст.

"Право іn abstrakto – це соціальне поняття права, що охоплює норми, якими керується суспільний лад у відносинах людей між собою, а друге право іn konkreto– належить кожному рядовому члену суспільства, яке він в будь-якому разі може використати в своїх інтересах. Переважно це стосується цивільного права, де регулюються відносини по задоволенню потреб окремих громадян. Але всеж-таки, яким конкретним не було б право, воно завжди буде захищатися державою, носити суспільне визнання і мати значення для держави"[3, с.2].

У праці "Чоловік і єго потреби в правнім системі" С.Дністрянський розглядає поняття виникнення приватного права через виникнення поняття майна, багатства, добробуту і убогості, вартості та ціни, кредиту і капіталу, а також поняття доходів. Автор, зокрема, торкається питання про значення людських потреб та їхньої реалізації в житті. "Людськими потребами, – зазначає С.Дністрянський, – займається головно економіка суспільна... Але значення людських потреб в суспільстві є далеко більше, як обсяг економіки. Проте приводить єї в поміч наука права. На людських потребах стоїть також право приватне. Воно висказує правила, якими керується лад суспільний в приватних відносинах між людьми – та коли приватне життя чоловіка змагає поперед усього до заспокоєння питомих потреб, то задачею законодавців є сі потреби пізнати і відтак звернути увесь державний апарат для збереження тих же" [3, с.1].

Різні сфери суспільного життя мають для права вагоме значення. Вони ґрунтуються на ідеї суспільного порядку, яка спирається на охороні у права. Де немає охорони, там немає права, а де немає права, там нема й охорони. Охорона є головною ознакою суспільного ладу, а тому і права, це є зовнішня ознака.

Проте суспільний лад має і внутрішню сторону – це права й обов'язки окремих людей. С. Дністрянський зазначає: "Якщо суспільний лад визнає комусь право до якоїсь речі, то він мусить за це признати відповідно до того другому право до іншої речі, тобто, хто має право жадати охорони від зв'язку мусить зі свого боку зробити все те, щоб зв'язкові уможливило цю охорону. Весь суспільний лад стоїть на такім відношенні взаїмних прав і обов'язків" [3, с.1]. З цього доходимо висновку, що право – це зорганізований суспільний лад, який є обов'язковим для мирного існування суспільства.

Охороняти права громадян має держава в особі державного апарату. Таку державу він називає "новітньою". С.Дністрянський пише: "Новітня держава поставила собі завдання стати осередком усього права. Вона зорганізувала загальну охорону громадян, та налагодження цілого адміністративного апарату прагне якраз до того, щоби ціле право мало свою вихідну точку й точку закінчення в державі. Вона й називається правовою державою між іншим тому, що бажає собі охопити весь правовий лад на своїй території під свою владу" [2, с.49].

Соціальне поняття права Станіслав Дністрянський формулює так: "Соціальне поняття права, або право in abstracto охоплює норми, якими керується суспільний лад у відносинах людей між собою"[2, с.52].

Отже, С.Дністрянський вважає, що, розкривши суть суспільних зв'язків та завдання, які виконує право в суспільстві, можна дійти висновку, що право є соціальним витвором суспільства, оскільки воно утворюється з моменту виникнення суспільства, повинно служити всім членам цього суспільства, визначаючи їхні права й обов'язки і забезпечуючи їхній внутрішній порядок та зовнішню охорону. Саме тому право є соціальним поняттям.

Література
  1. Дністрянський С. Звичаєве право – а соціяльні зв'язки. – Львів, 1902.

  2. Дністрянський С. Загальна наука права і політики. – Прага, 1923.

  3. Дністрянський С. Чоловік і єго потреби в правнім системі. – Львів, 1900.

Loading...

 
 

Цікаве