WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Соціальне поняття права в правовій концепції С. Дністрянського - Реферат

Соціальне поняття права в правовій концепції С. Дністрянського - Реферат

Реферат на тему:

Соціальне поняття права в правовій концепції С. Дністрянського

Утворення української незалежної держави сприяло відкриттю низки імен, про які навмисно замовчувалось у колишньому Союзі Радянських Соціалістичних Республік. Це зумовлювалось як державним режимом, так і політичними інтересами держави. Станіслав Дністрянський змагався за створення української незалежної держави, його правові погляди докорінно відрізнялися від завдань радянських теоретиків цього періоду.

Відзначаючи 125-річний ювілей з дня народження Станіслава Дністрянського, юристи та історики права відкрили широкому колу читачів творчу спадщину одного з найвидатніших українських учених-юристів.

Станіслав Дністрянський – академік, професор Львівського університету, засновник Українського Вільного Університету у Празі і його другий ректор, редактор перших українських правових часописів, дійсний член Наукового Товариства імені Т.Г.Шевченка у Львові, посол австрійського парламенту від Галичини.

Постать Станіслава Дністрянського можна розглядати в трьох аспектах. По-перше, як засновника нової течії українського цивільного права. Крім розвитку цивільно-правових поглядів, значним досягненням Станіслава Дністрянського було створення української правової термінології. По-друге, Станіслав Дністрянський був визначним конституціоналістом України. У 1920 році він пише проект Конституції ЗУНР, використовуючи при цьому демократичні положення Конституцій інших держав, органічно поєднуючи їх з традиціями українського народу. По-третє, Станіслава Дністрянського можна вважати творцем нової української теорії та історії держави та права. Його діяльність мала велике наукове, політичне та громадське значення.

Навіть побіжний огляд бібліографії Станіслава Дністрянського дає уявлення про розмаїтість його наукових поглядів. Значну увагу в своїх дослідженнях він надавав питанням теорії та історії права і держави. До праць, які розкривають ці питання, належать: "Чоловік і єго потреби в правнім системі" (Львів 1900); "Звичаєве право – а социяльні зв'язки" (Львів 1902); "Природні засади права" (Львів 1911); "Загальна наука права і політики" (Прага 1923); "Причинки до історії і теорії міждержавного приватного права" (Прага 1923); "Провідні думки в історії і теорії міждержавного приватного права" (Прага 1923); "Погляд на теорії права та держави" (Прага 1925).

Досліджуючи поняття права, С.Дністрянський писав: "Право є соціальним інститутом тому, що для людини, яка є зовсім ізольованою від світу, право не існує, бо право існує у зв'язках між індивідами, тобто у соціальних зв'язках" [1, с.7]. Саме з виникненням соціальних зв'язків С.Дністрянський обгрунтовує виникнення права.

Головним чинником, який вплинув на виникнення соціальних зв'язків, а відповідно і права, вважав С.Дністрянський, є економічні потреби: "Право б не існувало, коли б людина не мала ніяких потреб, коли б прагнення до вирішення власних фізичних та інтелектуальних потреб не було б у первісної людини вродженим [1, там же].

З виникненням людства важливі потреби кожної людини, насамперед життєві потреби, сприяли утворенню перших норм суспільного життя, які були зумовлені залежністю членів суспільства один від одного при вирішенні власних потреб. З розвитком суспільства людські потреби постійно змінювалися, в результаті чого формувалися нові суспільні відносини, які, об'єднуючись у певні суспільні групи регулювалися різними нормами поведінки. Норми існували у вигляді звичаїв (соціально-етичних правил), в яких закріплювались права та обов'язки членів суспільства. Права та обов'язки залежали від конкретних обставин, в яких перебували члени суспільства (в роді, в племені, в народі та в державі).

З новими інтересами виникали різні соціальні групи населення. За Дністрянським, верхівка утворювала норми, що впливали на поведінку певного кола осіб і спонукали їх створювати умови, сприятливі для впорядкування відносин у суспільстві. Тобто С.Дністрянський вважає, що поступово утворюються норми "вищої сили", які можуть відрізнятись від норм "меншої сили". Так для людей у різних обставинах починали діяти різні норми суспільства. Формування різних груп з різними інтересами, незалежними від інших, та розвиток цих соціальних груп і чимраз більша їхня взаємодія породжує певну особливу групу людей, яка б їх охороняла від зовнішнього нападу та керувала загальносуспільними справами. Такою групою стає держава.

У державі, на думку С.Дністрянського, і далі тривають ті відносини, які були до її утворення. Поява нових відносин має здійснюватись за згодою держави та під її контролем. Ці відносини регулюються державними нормами, які найперше прагнуть врегулювати дію державного апарату, а згодом й організувати соціально-етичні відносини між різними соціальними групами. Держава закріпила соціально-етичні норми, які існували ще до її утворення.

Відтак, С.Дністрянський пише: "Право виникає з соціально-етичних правил, які утворюються серед суспільних зв'язків. І немає різниці, чи цей зв'язок має державне значення, чи ні, бо кожен з них має свої етичні норми, своє право. Навіть родина має окремі права у своєму об'ємі, рід і плем'я у своєму, а народ у своєму"[1, с.23].

Розглядаючи окремі ознаки, які дають можливість розмежувати поняття права від однорідних понять, С.Дністрянський аналізує, зокрема, такі поняття як звичай, етика, норми.

За С.Дністрянським, звичай належить до соціальних основ права: "Він проявляється у двох різних формах, як звичка, тобто як форма індивідуальної дії якоїсь особи, а, з другого боку, як звичай у вужчому розумінні, тобто як загальна поведінка в суспільному житті цілого суспільного зв'язку, чи його значної частини. Коли ж звичай утворить шляхом частішого повторювання загальне переконання суспільної групи, що це робиться та повинно так, а не інакше робитися, то звичай переходить у норму"[2, с.45].

Дністрянський С. намагається також відобразити у своїй праці співвідношення звичаю до етики, а етики до права.

Індивідуальна етика, на думку С.Дністрянського, приділяє увагу суб'єктивним моментам, а отже, тому, що становить особисту мораль людини, що є ознакою правильного життя людини, і вважає її поведінку лише тоді етичною, якщо вона керується чесними мотивами та чесними намірами. Тобто індивідуальна етика охоплює внутрішню сферу людського життя.

Соціальна ж етика є основою для забезпечення справжнього існування суспільних зв'язків. Так, вживаючи філософські категорії, індивідуальна етика ґрунтується на так званому етичному принципі у внутрішньому житті людини і не бере до уваги суспільні цілі, тоді як соціальна етика є етичним ідеалом у зовнішньому житті суспільства. Людина є вихідною точкою суспільства, тому приписи соціальної етики повинні спиратися на справжні принципи індивідуальної етики.

З викладеного випливає, що лише соціальна етика безпосередньо пов'язана зі звичаями. Вона переважно ґрунтується на звичаях. С.Дністрянський пише: "Звичай це факт, а соціальна етика – це норма. Звичай може випереджувати норму, але і норма може випереджувати звичай, якщо суспільний зв'язок утворив силою своєї влади якусь норму, а згодом утворився новий звичай на основі згаданої норми"[2, с.46].

Отже, С.Дністрянський доводить, що звичай та соціальна етика – це дві різні сторони соціальних явищ: фактична і теоретично-нормативна.

На підставі порівняльної характеристики права, С.Дністрянський стверджує, що воно, як і соціальна етика, має нормативний характер бо право спирається на соціальні основи, тому основи індивідуальної етики можуть мати для права лише таке значення, яке має індивідуальна етика для соціальної.

Отже, відношення права до соціальної етики є безпосереднім, і соціально-етичні норми – це норми суспільного життя, які виробились у суспільних відносинах, норми родинного, родового, племінного, державного, народного життя і т.д. Так само правові норми є нормами суспільного життя, суспільних відносин.

Loading...

 
 

Цікаве