WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Історія української правової та політичної думки особливості розвитку української правової думки у Галичині в ХІХ ст. - Реферат

Історія української правової та політичної думки особливості розвитку української правової думки у Галичині в ХІХ ст. - Реферат

Власне таке протистояння вже прямо стосується другої групи факторів, тобто соціальних та соціально-економічних. Передусім тут важливо звернути увагу на соціальну структуру українського населення в Галичині і в Наддніпрянській Україні. В останній в період Гетьманщини була сформована повноцінна соціальна структура, характерна для будь-якого тогочасного народу. Верхній щабель у цій соціальній структурі посідала козацька старшина, яка була не тільки державно-політичною, але й економічною елітою. Найбільшими землевласниками виступали гетьмани. Івану Мазепі в дев'яти полках Лівобережної України належало 19524 двори, Івану Скоропадському – 19882, Данилу Апостолу – 9997, Кирилу Розумовському – 9628 (Смолка А.О. Соціально-економічна думка та політика в Україні ХVІІ – початку ХVІІІ ст. – К.: Українське вид-во, 1996., С.32). А зрівняння її в правах з російським дворянством відкрило представникам козацької старшини доступ до найвищих щаблів у державній ієрархії Російської імперії. Внизу системи соціальної структури українського народу опинилося селянство абсолютно безправне, закріпачене і гноблене тією ж козацькою старшиною. В Російській імперії, яка до лютого 1917 р. залишалася становою державою, забезпечення всіх прав та привілеїв для дворянства, незалежно від національної приналежності, не давало ґрунту для національної консолідації всіх соціальних верств і груп у боротьбі за національні права. Це, власне, й зумовлює той факт, що протягом ХІХ ст. на українських землях у складі Російської імперії не було жодного прояву масового українського національно-визвольного руху, а ті рухи, які мали місце, носили виразний соціальний або загальнодемократичний характер.

У Галичині ситуація була суттєво відмінною. Тривале перебування в складі Польщі зумовили деформацію соціальної структури українського народу на цих землях, яка була зведена, по суті, тільки до нижчої соціальної верстви – селянства та не дуже відмінного за своїм економічним та соціальним статусом духовенства. Входження до складу Австрії одразу ж привело до суттєвих змін у правовому статусі українського населення. Так патентом Йосифа ІІ в 1781 р. було ліквідоване кріпацтво. Селяни не тільки отримали право вільного одруження, перехід на інші наділи, але й право на звернення зі скаргами на пана до суду. Греко-католицьке духовенство було зрівняне в правах з римо-католицьким. Саме на цій соціальній основі поступово починає формуватися нова соціальна структура українського народу.

Цікавим є той факт, що коли в 1848 р. частина полонізованої української шляхти на чолі з князем Сапігою виявила бажання перейти на греко-католицьку віру і звернулася з цим проханням до тогочасного глави греко-католицької церкви Г.Яхимовича, той відповів, що "Русини шляхти не мають і не потребують її". Важко сказати, що було б у випадку позитивного вирішення цього питання, проте очевидно, що відтворення відживаючої соціальної структури народу відіграло б гальмівний ефект.

Отже, розвиток українського народу в цей період базується на засадах поступового і дедалі глибшого усвідомлення правової рівності всіх людей, не обтяженого ідеями станових відмінностей і привілеїв.

Український народ в Галичині боровся за здобуття тих прав і свобод, яких домагалися прогресивні сили у всій Європі. Ця боротьба здебільшого мала під собою реальну законодавчу базу, або підтримку і солідарну боротьбу інших народів. І українська правова думка в Галичині вбирала в себе найкращі, найпрогресивніші здобутки правової теорії та практики, як в самій Австрії, так і в інших країнах Європи. Натомість у Наддніпрянській Україні правова думка базувалася на здобутках державності козацької доби, часто ідеалізуючи останні та прагнучи їхнього відновлення.

Третю групу, яка для Галичини мала особливе значення, становлять національні фактори. Саме українсько-польське протистояння, яке на правовому рівні було започатковане в 1848 р. і не припинялося до розпаду Австрійської монархії, було одним з найсуттєвіших чинників, які стимулювали пробудження, розвиток, поширення та зміцнення національної самосвідомості українців у Галичині, розвитку їх правової та політичної думки. На українських землях в Російській імперії українській національній ідеї протистояла російська державна ідея, лояльність до якої змушувала стверджувати неполітичний характер української ідеї. Це, очевидно, виключало і потребу осмислення правових шляхів і механізмів її втілення і розвитку. В Галичині українській національній ідеї протистояла польська національна ідея. І боротьба за українську національну ідею не виключала лояльності до австрійської державної ідеї, більше того, давала можливість використовувати правові, легальні методи боротьби за українську національну ідею. Брак такого протистояння на Буковині спричинив слабкість українського політичного руху в цьому регіоні, відсутність суттєвих здобутків у національному, політичному, культурному та економічному житті, слабкий розвиток правової думки.

Четверту група факторів, які мали суттєвий вплив на розвиток правової думки, становлять фактори пов'язані з релігією, а також з визначальними культурними впливами. Греко-католицька релігія для українців у Галичині була суттєвим консолідуючим фактором, який водночас відмежовував їх від представників інших народів. Визнання на законодавчому рівні рівності обох католицьких церков зумовлювало потребу відстоювати за допомогою правових механізмів права греко-католицької церкви та духовенства, що сприяло утвердженню поваги до права і усвідомленню необхідності знання законодавства та вміння його використовувати насамперед серед духовенства, яке, власне, й стало на початкових етапах першим носієм правової просвіти серед найширших верств народу, а пізніше продовжувало підтримувати розвиток правової культури.

Характерно, що переважна більшість представників так званої адвокатської доби – провідників українського політичного, економічного та культурного життя в Галичині наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. були вихідцями з священницьких родин. Щодо культурних впливів, то в правовому аспекті українська правова думка в Галичині розвивалася під визначальним впливом німецькомовної юридичної науки. Зрештою, українські вчені правники в Галичині, такі як О.Огоновський, С.Дністрянський, свої перші наукові праці також писали німецькою мовою, що робило їх частиною німецькомовної юридичної науки, яка в ХІХ ст. успішно розвивалася як в Австрії, так і в Німеччині.

Література
  1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верхової Ради України 28 червня 1996 р. – К.:Преса України, 1997.

  2. Тодика Ю. Конституція і правова доктрина // Вісник Академії правових наук України. – Харків. – 2000. – №1(20). – С.42-50.

  3. Дністрянський С. Загальна наука права і політики. – Прага, 1923.

  4. Кучма Л. Богдан Хмельницький – видатна постать України: Доп. Президента України на урочистих зборах з нагоди 400-річчя від дня народження Богдана Хмельницького 20 грудня 1995 року // Урядовий кур'єр. – 1995. – №193. – 23 груд.

  5. Шаповал В. Від Руської правди до Декларації про державний суверенітет України: історичні форми правового регулювання державно-владних відносин // Віче. – 2000. – №7.

  6. Стецюк П. Станіслав Дністрянський як конституціоналіст. – Львів, 1999.

  7. Історія української Конституції / Упоряд.А.Г.Слюсаренко, М.В.Томенко. – К.:Право, 1997.

  8. Головатий С. Конституція України 1996 р. в системі європейського конституціоналізму // Право України. – 1997. – №8.

  9. Мироненко О.М. Історія Конституції України. – К.:Ін Юре, 1997.

  10. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. – К.:АртЕк, Вища шк., 1997.

  11. Конституционное право зарубежных стран. Учебник для вузов / Под общ.ред.член-корр.РАН, проф.М.В.Баглая, доктора юридиченских наук, проф.Л.М.Лейбо и доктора юридических наук, проф.Л.М.Энтина. – М.:Изд-во НОРМА, 2000.

Loading...

 
 

Цікаве