WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особливості правового статусу потерпілої від злочину особи за законодавством США - Реферат

Особливості правового статусу потерпілої від злочину особи за законодавством США - Реферат

Негайно після виявлення злочину, але не перериваючи процесу розслідування, відповідальний службовець зобов'язаний:

  1. встановити жертву або жертв злочинів;

  2. проінформувати жертв про їхнє право за вимогою на одержання послуг;

  3. проінформувати кожну жертву про прізвище та ім'я, посаду, службову адресу та номер телефону відповідального службовця, до якого жертва може звернутися з проханням про надання послуги.

На вимогу жертви злочину (в цьому знову виявляється принцип диспозитивності) відповідальний службовець зобов'язаний надати такі види послуг: проінформувати жертву про місце, де вона може отримати негайну медичну та соціальну допомогу; проінформувати жертву про реституцію або інший вид поновлення прав, яким вона може бути наділена відповідно до федерального чи будь-якого іншого законодавства; проінформувати жертву про доступні для неї громадські та приватні програми, які забезпечують консультацію, лікування чи іншу допомогу жертві; допомогти жертві сконтактуватися з особами, відповідальними за забезпечення послуг та поновлення прав, відзначених вище; організувати жертві розумний захист від підозрюваного. Ці послуги мають досудовий характер і надаються на початкових етапах досудового слідства.

Під час розслідування злочину відповідальний службовець у найкоротші можливі строки повідомляє жертву про стадію, на якій перебуває розслідування злочину; арешт та взяття під варту підозрюваного; подання обвинувачення в суд проти підозрюваного; розпорядок судового рогляду, на який вона зобов'язана або вправі з'явитися; звільнення або ув'язнення обвинуваченого або підозрюваного; визнання обвинуваченим себе винним або винесення вироку по закінченні судового розгляду; покарання, призначене підсудному судом.

Під час судового процесу, відповідальний службовець повинен впевнитися, що жертві виділено місце для очікування поза межами зорової та слухової досяжності обвинуваченого чи свідків захисту.

Після судового розгляду відповідальний службовець у найкоротші можливі терміни повідомляє жертву про дату і місце судового засідання про умовне звільнення засудженого; втечу, відпустку або іншу форму звільнення з ув'язнення злочинця; смерть злочинця, якщо він помер, відбуваючи ув'язнення.

Прокурор, який проводить розслідування у справах про злочини проти статевої недоторканності, також задіюється у наданні послуг жертві. Він повинен прямо або в порядку відшкодування оплатити жертві витрати на фізичне обстеження стосовно наявності ВІЛ-інфекції та інших інфекцій, що передаються статевим шляхом.

Право на допомогу

Реалізацію права на допомогу покликані забезпечувати програми допомоги жертвам злочину, на які з Федерального Фонду жертв злочинів виділяються затверджені кошти. Діяльність програм допомоги жертвам злочинів передбачає існування незалежної ланки громадських установ і неприбуткових організацій, які надають послуги жертвам злочину. Власне посередництво організацій у наданні послуг відрізняє право на послуги від права на допомогу.

Для того щоб програма допомоги жертвам злочину могла претендувати на державне фінансування, її треба узгоджувати з вимогами, встановленими законом. Такими вимогами, згідно з секцією 10603 Кодексу Сполучених Штатів, є, по-перше, здійснення програми громадською установою чи неприбутковою організацією або поєднанням таких установ чи організацій, і які надають послуги жертвам злочину та, по-друге, якщо такі установи демонструють факти надання ефективних послуг жертвам та фінансову підтримку з джерел інших, ніж Фонд; залучають волонтерів до забезпечення таких послуг; сприяють в межах громади наданню жертвам злочину послуг громадського та приватного характеру; надають допомогу в отриманні компенсації жертвам злочину.

Пріоритетними є ті програми, які надають допомогу жертвам сексуальних нападів, подружніх зловживань та зловживань правами дітей, а також жертвам, які не в повному об'ємі одержали свої законні послуги.

Кошти, одержані з Фонду в межах програми підтримки жертв злочину, можуть використовуватися лише для надання послуг жертвам злочину, тому мають виключно цільове призначення.

Гарантувати набуття потерпілим(ою) права на допомогу покликані норми, що встановлюють мінімальний перелік послуг, які охоплюються поняттям "послуги жертвам злочину" в межах права на допомогу. До таких послуг відносяться:

  • "послуги кризової інтервенції" – надання консультацій для забезпечення емоційної підтримки в кризових ситуаціях, що склалися в результаті вчинення злочину;

  • послуги, пов'язані з транспортуванням до суду, з коротко-терміновим доглядом за дітьми, з тимчасовим забезпеченням житлом та заходами безпеки у випадку термінової необхідності їх надання;

  • допомога щодо участі у кримінальному судочинстві;

  • оплата всіх розумних витрат на судово-медичний огляд жертви злочину, крім випадків, коли такі витрати покриті іншим способом.

Наголосимо, що деякі із згаданих прав можуть бути реалізовані лише в суді (наприклад, право на реституцію), інші реалізуються в позасудовому порядку, що позитивно свідчить про намагання держави максимально захистити жертву і поновити порушені права без ставлення реалізації цих прав у залежність від волевиявлення судових чи інших владних інстанцій.

Підсумовуючи вищевикладене, доходимо таких висновків:

1. Широкий спектр можливостей жертви, спрямованих на відновлення її прав, свідчить про високий рівень демократизму й поваги держави до гідності і прав людини. В цьому знаходить своє практичне втілення принцип пріоритетної соціальної цінності людини в державі і суспільстві.

2. Визначальною рисою американського кримінального судочинства в галузі захисту прав потерпілих є чітко виражений гуманний підхід до жертви злочину.

Жертва не розглядається як засіб або джерело, з якого правоохоронні органи чи суд дістають інформацію про злочин. Навпаки. З аналізу чинного законодавства США вбачається, що першочерговою функцією держави у правовідносинах між нею (в особі правоохоронних, судових та інших органів) і жертвою є допомога жертві, надання відповідного рівня послуг для згладження негативних фізичних і психологічних наслідків злочину. Тільки після надання необхідних послуг можна вести мову про бажання жертви йти на співпрацю з державними органами для розкриття злочину.

3. Втілення засади диспозитивності та побудова правового статусу жертви на основі її приватного інтересу – ще одна особливість американської моделі правового статусу жертви. Жертва самостійно вирішує, чи отримувати реституцію, чи звертатися за допомогою до медичного персоналу, чи бути повідомленою про дату судових засідань і її права на судових засіданнях та ін., та набуває цих прав лише якщо заявить про таке бажання. Тобто волевиявлення жертви є передумовою одержання прав, у чому і виявляється принцип диспозитивності.

Література

  1. Розділ 18 "Злочини та кримінальний процес" Кодексу США.

  2. Розділ 42 "Національне здоров'я і добробут" Кодексу США.

  3. Урядовий кодекс Каліфорнії.

  4. Кримінальний кодекс Каліфорнії.

  5. Розділ IV частини III Загальних законів Массачусетсу. http://www.ago.state.ma.us

  6. Глава 960 "Допомога жертвам" загальних Законів Флориди. http://www.flsenate.gov/Statutes/index.cfm

  7. Нор В.Т. Публічність і диспозитивність у кримінальному процесі України: суть, пріоритети, взаємодія, сфера дії // Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції Львівського національного університету імені І. Франка. – Львів, 2003. – С.533.

  8. Нор В.Т. Удосконалення процесуального статусу потерпілого від злочину та системи гарантій захисту його прав і законних інтересів // Вісник Львівського Університету. – Серія юридична. – 2001. – Вип.36. – С.524-532.

  9. Кармен Ендрю. Щодо інституціоналізації нового виду юридичної професії: адвокат жертви. Щорічне видання: "Кримінальне судочинство". – 96/97 р. – С.75-81. // "Towards the Institutionalization of a New Kind of Justice Professional: The Victim Advocate", by Andrew Karmen, Ph.D. Annual Editions: Criminal Justice. – 96/97. – Р. 75-81.

  10. Анн Х. Кроу. Зупиняємо тероризм вдома. Щорічне видання: "Кримінальне судочинство". – 96/97 р. – С.66-69. // Ann H. Crowe. Stopping terrorism at home. Annual Editions: Criminal Justice. – 96/97. – Р. 66-69.

  11. Бастіан Ліза. Кримінальна віктимазація 1993 року. Щорічне видання: "Кримінальне судочинство". – 96/97 р. – С.48-52. // Lisa Bastian. Criminal Victimization 1993. Annual Editions: Criminal Justice. – 96/97. – Р. 48-52.

  12. Девіс Роберт. Комп'ютерні технології стають у пригоді жертвам злочинів. Щорічне видання: "Кримінальне судочинство". – 96/97 р. –С.82-84. // Robert Davis. Computer Technology Comes to Aid of Crime Victims. Annual Editions: Criminal Justice. – 96/97. – Р. 82-84.

  13. Воіт Лідія, Торнтон Вільям Е., Баріль Лео, Сімен Джероль М. Кримінологія і правосуддя. МакҐро-Хілл Інкорпорейшн. – Нью-Йорк, 1994. // Lydia Voigt, William E. Thornton, Leo Barrile, Jerrol M. Seaman. Criminology and Justice. McGraw-Hill, Inc.. – New-York, 1994.

  14. Еліас Р.. До питання про жертв: політична маніпуляція жертвами злочинів. Нью-бері парк. Сейдж, 1993 // Elias R.. Victims Still: The Political Manipulation of Crime Victims. Newbury Park, Sage, 1993.

  15. Мамулян А.С., Кашкін С.Ю. Англо-російський повний юридичний словник. – М., 1993. – С.180.

  16. Словник іноземних слів. – М., 1989.

Loading...

 
 

Цікаве