WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особливості правового статусу потерпілої від злочину особи за законодавством США - Реферат

Особливості правового статусу потерпілої від злочину особи за законодавством США - Реферат

Реферат на тему:

Особливості правового статусу потерпілої від злочину особи за законодавством США

Підвищення рівня злочинності та посягання на законні права та інтереси фізичних і юридичних осіб потребує швидкого і максимально повного поновлення потерпілих в їхніх правах. Закон намагається захистити їх шляхом наділення правами щодо відшкодування завданої злочином моральної та майнової шкоди через інститут цивільного позову в кримінальному процесі. Однак, зіставляючи ті права та гарантії їхньої реалізації, що дістають потерпілі за українськими законами та законами Сполучених Штатів Америки (далі – США), очевидно, що нинішнє правове становище потерпілих від злочину в Україні потребує значних нововведень, у чому і виявляється актуальність досліджуваної в цій статті теми.

Для комплексного розуміння правового статусу жертви злочину та його особливостей в США ми проаналізували як федеральне законодавство, так і законодавство окремих Штатів. На науковому рівні таке дослідження зроблено вперше, в чому й полягає новизна досліджуваної проблеми.

Невелике відхилення в історію законотворення США в галузі захисту прав потерпілого показує, що на початку 1970-х років під тиском руху активістів за права жертви на федеральному рівні – Конгресу та Сенату США та на рівні місцевих Сенатів Штатів були прийняті "Закони про права жертв злочину". В такий спосіб була вирішена проблема уніфікації прав жертви, що, на нашу думку, справедливо звернуло увагу саме на потерпілого(ї) від злочину порівняно з обвинуваченим у бік збалансування їхніх ролей в кримінальному процесі. Закон наділив жертву злочину як учасника кримінального процесу конкретними "юридичними механізмами захисту та покращення своїх прав без погіршення Конституційних прав обвинуваченого", – як стверджує Ендрю Кармен [9].

Згодом проблемою правового статусу та захисту прав жертв злочину почали займатися такі науковці США, як Л. Бастіан, Р. Девіс, Л. Баріль, Л. Воіт, Р. Еліас та ін. [11, 12, 13, 14].

Отже, за законодавством США жертва злочину – це особа, якій прямо чи опосередковано завдано фізичну, моральну або майнову шкоду в результаті вчинення злочину. Правовий статус жертви становлять її права і обов'язки, які закріплюються в згаданих "Законах про права жертв злочину".

Федеральний закон США визначив цілі, яким повинні відповідати Закони про права жертв злочину: до жертв злочину необхідно ставитись із співчуттям, повагою та гідністю протягом усього кримінального процесу; їх треба розумно захищати від обвинуваченого; жертви злочинів повинні наділятися рекомендаційною роллю у вирішенні питань стороною державного обвинувачення; жертва злочину має право бути присутньою на всіх стадіях процесу, який ведеться щодо злочину, вчиненого проти неї; жертви злочину повинні мати право бути поінформованими про визнання винним, засудження або ув'язнення особи, яка вчинила злочин проти них; шкода, заподіяна жертвам злочину, повинна бути відшкодована їм у найбільш повному можливому розмірі особою, визнаною винною у вчиненні злочину; жертва ніколи не повинна бути змушена емоційно та фізично знову пережити наслідки первинного злочину.

Відповідно до затверджених цілей, законодавець у секції 10606 гл. 112 розд. 42 Кодексу США встановлює такі права жертви злочину:

  1. на справедливе з нею поводження, не принижуюче її гідності, та на конфіденційність;

  2. на розумний захист від обвинуваченого;

  3. бути повідомленим про судові засідання;

  4. бути присутнім на всіх публічних судових засіданнях, що стосуються злочину, крім випадків, коли суд визнає, що свідчення жертви будуть спотворені під впливом інших показань, почутих нею на судовому процесі;

  5. радитися по справі з юристом, призначеним державою;

  6. на реституцію;

  7. на компенсацію;

  8. на інформацію про визнання винним, засудження, ув'язнення та звільнення злочинця;

  9. бути присутнім та спостерігати судові засідання;

  10. додаткові права неповнолітніх жертв, жертв тероризму та масового насильства;

  11. інші права, передбачені законом.

Наголошуємо на основній особливості правового статусу потерпілого за американським законодавством – це широка дія засади диспозитивності та яскравий прояв приватного інтересу. Ми виходимо з того, що "засада диспозитивності характеризує стан, коли фізична або юридична особа вирішує на власний розсуд, як їй розпоряджатися суб'єктивним правом, – реалізувати його чи утриматись". Відповідно, розширення дії принципу диспозитивності "свідчить про прояв поваги з боку держави до прав та інтересів особи (потерпілої особи), про визнання державою переваги особистого інтересу перед конкуруючим державним інтересом" [7].

Проаналізувавши Федеральне законодавство і, як приклад, законодавство штату Каліфорнія, доходимо висновку, що засада диспозитивності глибоко втілена в сфері кримінального судочинства у США не лише на рівні Федерації, а й на місцевих рівнях. штатів. Так, відповідно до секції 679.02 Кримінального кодексу Каліфорнії [4], лише за проханням самої жертвивона набуває право на повідомлення від прокурора, що веде справу, про припинення кримінальної справи; право на повідомлення від Ради по строках засудження про день судового засідання про звільнення підсудного на поруки; право з'явитися на судове засідання та адекватно і розумно висловити свої погляди на злочин та відповідальну за його вчинення особу; право на повідомлення в письмовій формі про втечу злочинця; право на повідомлення від шерифа про умовне звільнення засудженого та дату його звільнення.

Однак реалізація прав, які потребують попереднього волевиявлення особи, а також інших прав жертви (право на реституцію, право на компенсацію, право на безоплатні послуги адвоката, право на захист від обвинуваченого тощо), є можливою лише за умови, що особа знає про надані їй права. В розумінні захисту прав та інтересів жертви це означає, що особа ознайомлена або у встановленому порядку повідомлена про надані їй права.

Одним з ефективних шляхів повідомити жертву про права є надсилання їй письмового повідомлення з викладенням її прав і порядку їх реалізації, що застосовується у всіх штатах США. Наприклад, пункт (a) секції 960.001 Загальних законів штату Флоріда встановлює обов'язок Управління роботи зі свідками збирати інформацію стосовно послуг для жертв злочинів у межах його територіальної юрисдикції та забезпечувати цією інформацією кожен орган правоохорони. Своєю чергою правоохоронний орган зобов'язаний переконатися, що жертвам надається призначена для них інформація шляхом роздачі інформаційних карток або брошур безпосередньо на місці вчинення злочину, або іншим способом у найстисліші можливі строки [6].

Отже, законодавець включає у правовий статус жертви право на повідомлення про права та закріплює чіткий механізм набуття цього права, що є важливою передумовою використання жертвою своїх прав у подальшому та наступною особливістю правового статусу жертви.

Прийнято вважати, що базовою юридичною можливістю жертви, яка найповніше забезпечує поновлення порушених злочином прав, є право на компенсацію. Але компенсація шкоди через реалізацію інституту цивільного позову в кримінальному процесі не завжди забезпечує жертві захист її інтересів, оскільки злочинець може бути неплатоспроможним, неосудним або уникнути правосуддя. В напрямку розширення правового статусу жертви злочину і захисту її прав в Україні працюють, зокрема, учені Львівської школи права: В.Т. Нор, А.М. Бойко, М.В. Гузела, О.В. Крикунов, М.І. Гошовський. Значним проривом, на нашу думку, у вітчизняній науці в галузі розширення правового статусу жертви та захисту її інтересів було обґрунтування одним із авторів цієї статті ще на початку 90-х років ідеї створення державного фонду допомоги жертвам [8].

Зупинимось на особливостях правового статусу жертви злочину за законодавством США крізь призму насамперед поновлення порушених її прав.

Право на реституцію

Аналізуючи норми чинного законодавства США в питанні проведення реституції, може, на перший погляд, видатись, що інститут реституції в кримінальному процесі є недоречним, оскільки втрати майнового та немайнового характеру можна компенсувати, скориставшись інститутом цивільного позову в кримінальному процесі або в цивільному процесі. Але подібні сумніви зникають після глибшого аналізу нормативної бази.

Передусім реституція (лат. restitutio) в первинному розумінні слова означає "відновлення", "поновлення" [16], тобто в нашому розумінні – приведення до попереднього стану, який існував до вчинення злочину. Закон США, власне, спрямований на поновлення попереднього правового стану жертви і передбачає як основний спосіб проведення реституції повернення незаконно набутого майна, ремонт пошкодженого або повернення в натурі еквіваленту знищеного майна. Отож, логічно, що такий інститут поновлення жертви в правах дістав назву "реституція", оскільки найповніше відображає зміст цього поняття.

Поняття реституції також відмежовується від компенсації своїм функціональним навантаженням. Компенсація, за законодавством США, – це виділення відповідних коштів з Фондів компенсації жертвам злочинів для покриття витрат, які зазнала жертва внаслідок вчинення злочину (про компенсацю як окремий інститут піде мова далі). Реституція призначається наказом суду в стадії винесення вироку.

Отож право на реституцію, згідно з секцією 10606 Кодексу США, є головним способом відшкодування потерпілій особі завданих збитків і включає:

  • повернення викраденого майна, ремонт майна, відшкодування вартості майна в грошовій формі – якщо жертві заподіяно майнову шкоду;

  • оплату вартості необхідних медичних послуг та використання приладів для проведення фізичного, психіатричного та психологічного лікування, оплату вартості необхідної фізіологічної та професійної терапії та реабілітації; відшкодування жертві втрату заробітку, яка сталася в результаті вчинення злочину – внаслідок заподіяння жертві фізичної шкоди (тілесних ушкоджень);

  • оплату еквіваленту вартості необхідних похоронних та пов'язаних з ними послуг – якщо внаслідок учинення злочину жертва загинула;

  • відшкодування жертві втраченого доходу, послуг по догляду за дітьми, витрат на проїзд та інших витрат, пов'язаних з участю жертви у розслідуванні злочину чи судовому розгляді кримінальної справи. Це право зберігається у всіх випадках призначення реституції в кримінальній справі.

Loading...

 
 

Цікаве