WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Встановлення радянських органів влади в західній Україні у 1939-1941 роках - Реферат

Встановлення радянських органів влади в західній Україні у 1939-1941 роках - Реферат

Існування протягом року виконавчих комітетів Рад без самих Рад (вибори місцевих Рад депутатів трудящих відбулися у Західній Україні тільки наприкінці 1940 р.) є яскравим свідченням того, що й ці владні структури анітрохи не залежали безпосередньо від волі виборців і що вони є лише придатком партійних органів. З організацією районних і міських виконкомів Рад тимчасові управління припинили свою діяльність.

Для заповнення вакансій у новостворених управлінських структурах потрібна була велика кількість лояльних щодо режиму кадрів. Проблема вирішувалася двома шляхами: на всі більш-менш відповідальні посади призначали уповноважених із східних областей УРСР. Місцеві кадри допускалися на другорядні посади. Секретаріат ЦК КП(б)У 29 грудня 1939 р. ухвалив рішення, яким зобов'язав обкоми партії східних областей до 5 січня 1940 р. з числа голів та секретарів районних виконавчих комітетів, завідувачів райфінвідділами, райземвідділами, відділами освіти та інших груп господарських працівників відібрати 1534 особи для роботи у західних областях на зазначених посадах [16]. І все ж присланих радянських керівників і господарських працівників не вистачало. Тому партійні органи залучали на окремі посади в радянські органи влади і управління місцевих жителів, так званих висуванців. Зокрема, у Рівненській області заступниками голів райвиконкомів було призначено 22 чол. з місцевого населення, завідувачами відділами райвиконкомів – 93 чол. Головами сільських виконавчих комітетів призначено 856 чол., секретарями – 854. Серед висунутих на керівну радянську роботу були М.Козійчук, у минулому селянин-бідняк, політв'язень, який став заступником голови Дубнівського райвиконкому, а колишній батрак І.Ткачук був призначений заступником голови Володимирецького райвиконкому [17, с.66]. На квітень 1940 р. у Волинській області заступниками голів райвиконкомів стало троє місцевих мешканців. На посади голів сільських виконкомів Рад висунуто 855 чол., їх заступниками і секретарями – 1566 чол. [18]. У Львівській області лише 9 чол. з місцевих було призначено на посади заступників голів райвиконкомів і 67 осіб – на посади завідувачів відділами. Тільки в сільських виконкомах Рад посади голів і секретарів посіли місцеві жителі [19]. Однак коло їх повноважень було таке обмежене, що лише номінально їх можна вважати власне представниками органів державної влади.

Діяльність радянських органів жорстко регламентувалася. На засіданнях бюро обкомів, райкомів і міськкомів КП(б)У регулярно обговорювали роботу виконкомів Рад, приймали постанови, які позбавляли їх реальної самостійності. Диктат партійних комітетів призводив до формалізму в роботі радянських органів. Насправді відбувалась оганізаційна метушня (засідання виконкомів, навчання активу), яка мала засвідчувати високий рівень оргмасової роботи, яка перебувала у занедбаному стані. Так виконком Шумської районної Ради Тернопільської області за друге півріччя 1940 р. провів 16 засідань, на яких розглянув понад 300 питань, що в середньому становило 20 питань на кожне засідання [20]. Цілком очевидно, що це робилося лише для справного звіту.

У березні 1940 р. в західних областях України були проведені вибори до центральних Рад. У Верховну Раду СРСР обрано 33 депутати, у Верховну Раду УРСР – 80. Вибори до місцевих Рад відбулися лише у грудні 1940 р. за сценарієм, прийнятим у СРСР: у бюлетень вносили лише одну кандидатуру. Партійні органи заздалегідь визначали кількість серед депутатів комуністів і безпартійних, робітників та селян, молоді, жінок, людей з вищою освітою та ін. Проведення цих виборів завершило перебудову державного апарату і формально легалізувало нову політичну систему. Слід зазначити, що тоді депутатами місцевих Рад було обрано чимало знаних і авторитетних у регіоні людей різних професій. Зокрема, депутатами Львівської обласної Ради стали в грудні 1940 р. професори І.Крип'якевич і Я.Парнас, письменниця Є.Шемплінська і композитор В.Барвінський. У складі 519 депутатів Львівської міської Ради налічувалося 212 представників інтелігенції, у тому числі 36 учителів, 13 інженерів, 6 лікарів, 13 майстрів сцени, 31 науковий працівник. Серед них професори медичного інституту Р.Вайгль, Я.Ленартович, Я.Грек, Ф.Гроєр, С.Новицький, Т.Островський; політехнічного інституту – С.Пілят, І.Багінський, Є.Лазорко, В.Кроковський; університету – К.Студинський, С.Банах, С.Мазур, С.Рудницький та ін. [21, с.587]. Однак в умовах, коли виконавчі структури повністю домінували над представницькими, а штатний апарат – над депутатським корпусом, функції останнього обмежувалися переважно його присутністю на сесіях, участю в обговоренні окремих питань і схваленням попередньо підготовлених рішень.

Отже, місцеві Ради депутатів трудящих, які теоретично вважалися органами власне державної влади, були позбавлені таких функцій і служили поширенню та зміцненню тотального контролю партії – держави над усіма громадянами. В системі державних органів виконавчі структури домінували над представницькими, штатний апарат – над депутатським корпусом, а названа система в цілому повністю підпорядковувалась "керівним вказівкам партії". В умовах радянського тоталітаризму діяв особливий тип "демократії", коли вибори депутатів були безальтернативними, радянські органи цілковито залежали від партійних комітетів, народні обранці одностайно схвалювали рішення, підготовлені апаратом. Режим, що функціонував у Західній Україні з вересня 1939 по червень 1941 рр. був аналогічним до системи і способу здійснення влади в цілому СРСР чи будь-якому його регіоні.

Література
  1. Вільна Україна. – 1939. – 4 жовт.

  2. Російський центр зберігання та вивчення документів новітньої історії. – Ф.17. – Оп.3. – Спр.1014. – Арк.57-61.

  3. Позачергова п'ята сесія Верховної Ради СРСР. 31 жовтня – 2 листопада 1939 р. Стенографічний звіт. – М., 1939.

  4. Позачергова третя сесія Верховної Ради УРСР. Стенографічний звіт. – К., 1939.

  5. Цетральний державний архів громадських об'єднань України (далі – ЦДАГОУ). – Ф.1. – Оп.6. – Спр.516. – Арк.117, 194-195.

  6. Тесленко Н.П. Партийное строительство в западных областях УССР (1939-1941гг.): Автореф. дис... канд. ист. наук. – Львов, 1979.

  7. Сборник Законов СССР и Указов ПВС СССР. 1938-1967. – М., 1969. – Т.1.

  8. Вісті. – 1940. – 18 січ.

  9. Советская Украина. – 1939. – 9 дек.

  10. Вільна Україна. – 1939. – 20 груд.

  11. ЦДАГОУ. – Ф.1. – Оп.6. – Спр.513. – Арк.234.

  12. Вільна Україна. – 1939. – 20 груд.

  13. Радянська Ровенщина. Документи і матеріали. – Львів, 1962.

  14. Державний архів Волинської області (далі – ДАВО). – Ф.1. – Оп.1. – Спр.1а. – Арк.26.

  15. Більшовик України. – 1940. – №6.

  16. ЦДАГОУ. – Ф.-1. Оп.6. – Спр.516. – Арк.194.

  17. Радянська Ровенщина. Документи і матеріали. – Львів. – 1962.

  18. ДАВО. – Ф.1. – Оп.1. – Спр.1а. – Арк.26.

  19. ДАЛО. – Ф.Р-3. – Оп.1. – Спр.13. – Арк.25.

  20. Державний архів Тернопільської області. – Ф.1. – Оп.1. – Спр.10. – Арк.7.

  21. Луцький О. Інтелігенція Львова (вересень 1939 – червень 1941рр.) // Вісник Львів. ун-ту. – Серія історична. – Т.3. – Львів, 1999.

Loading...

 
 

Цікаве