WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Встановлення радянських органів влади в західній Україні у 1939-1941 роках - Реферат

Встановлення радянських органів влади в західній Україні у 1939-1941 роках - Реферат

Реферат на тему:

Встановлення радянських органів влади в західній Україні у 1939-1941 роках

Згідно з таємним протоколом пакту Молотова – Ріббентропа від 23 серпня 1939р., Західна Україна переходила у "зону інтересів" СРСР. Реалізуючи домовленість з Німеччиною про поділ польської держави, Червона армія 17 вересня 1939р. вступила в Західну Україну і повністю зайняла її територію. Блискавичне захоплення краю спричинило виникнення цілком нової суспільно-політичної ситуації в регіоні. Для встановлення нових порядків услід за передовими червоноармійськими підрозділами у міста та містечка краю прибуло по 20-30 "уповноважених" ЦК КП(б)У. Надісланим партфункціонерам належала вся влада: вони вирішували політичні, адміністративні, господарські, культурно-освітні проблеми. Спираючись на військові підрозділи, надіслані "уповноважені" у максимально короткий термін ліквідували державні органи Другої Речі Посполитої і почали формувати тимчасові органи управління нової влади: у містах і повітах – тимчасові управління, у волостях і селах – селянські комітети. Такі управління і комітети й були створені за сприянням військових та партійних працівників.

Наступним кроком стало створення в колишніх воєводствах обласних тимчасових управлінь з центрами у Львові, Станіславі, Тернополі і Луцьку. Утворені за офіційною постановою військової ради Українського фронту, ці органи влади мали здійснювати керівництво міськими, повітовими управліннями і селянськими комітетами [1]. Однак тимчасові органи влади не могли від свого імені вирішувати питання територіально-правового статусу та суспільно-політичного устрою Західної України – зовні це виглядало б явно не демократично. Тому у Москві вирішили сформувати представницький орган, який, бодай формально, міг вважатися виразником волі населення краю. 1 жовтня 1939 р. у розгорнутому рішенні Політбюро ЦК ВКП(б) було викладено детальний сценарій, час, місце і термін проведення Народних Зборів Західної України. Першого секретаря ЦК КП(б)У М.Хрущова Політбюро зобов'язало підготувати текст декларації для затвердження депутатами Народних Зборів від імені населення краю [2].

22 жовтня 1939 р. відбулися вибори до Народних Зборів Західної України і 26-28 жовтня у Львові Народні Збори розпочали роботу. Було затверджено декларації про встановлення радянської влади у Західній Україні і про її входження до складу Української РСР, а також про націоналізацію банків та великих промислових підприємств, поміщицьких та церковних земель. 1 листопада 1939 р. Верховна Рада СРСР прийняла Закон про включення Західної України до складу СРСР і возз'єднання її з Радянською Україною [3, с.101]. 15 листопада того ж року аналогічний закон схвалила Верховна Рада Української РСР [4, с.13].

Згадані декларації і закони становили легітимну основу запровадження радянського режиму в Західній Україні. Розпочалося насадження державно-політичної системи тоталітарного взірця. Основні владні функції взяли на себе обласні, міські та районні комітети КП(б)У. 27 листопада 1939 р. ЦК КП(б)У сформував обласні партійні організації і затвердив склад бюро обкомів партії. У свою чергу обкоми формували партійні структури по містах і повітах. Для заповнення вакансій ЦК КП(б)У постійно надсилав у Західну Україну номенклатурних працівників. Так лише в кінці 1939 – на початку 1940 рр. в західні області було надіслано 495 партпрацівників для заміщення посад перших, других і третіх секретарів райкомів; 1215 комуністів і комсомольців відряджено в ролі інструкторів та пропагандистів партійних комітетів [5]. Протягом 1940 р. на партійно-пропагандистську роботу було відряджено ще 3845 чоловік [6, с.12]. Сформовані у верхах партійні органи стали одноосібно керувати всіма сферами економічного і культурного життя регіону.

Формування постійних органів радянської влади розпочалося у Західній Україні лише у січні 1940 р. Цьому передував Указ Президії Верховної Ради СРСР від 4 грудня 1939 р. "Про організацію Волинської, Дрогобицької, Львівської, Рівненської, Станіславської і Тернопільської областей у складі Української РСР" [7, с.184-185]. Невдовзі Указом Президії Верховної Ради УРСР від 17 січня 1940 р., старий адміністративно-територіальний поділ було ліквідовано і замість повітів створено райони. Всього створено 202 сільських райони. У Волинській, Дрогобицькій і Рівненській – 30 районів, у Львівській і Станіславській – 37, Тернопільській – 38 районів. У Львові, за зразком великих обласних центрів східних областей УРСР, створено чотири міських райони. 14 міст виділялося в обласне підпорядкування [8]. Новий адміністративно-територіальний поділ сприяв зміцненню тоталітарного режиму шляхом насичення краю органами влади і репресивним апаратом.

Відповідно до нового адміністративно-територіального поділу формувалися (але не обиралися) радянські державні органи. Президія Верховної Ради УРСР затвердила обласні виконавчі комітети західних областей [9]. Облвиконкоми затверджували в складі голови, заступника голови, секретаря і 7-8 членів. Для радянської політичної системи типовим було переплетення партійних і державних структур, що свідчило про подвійну структуру влади та існування симбіозу партії – держави. В західних областях така практика виявилася в тому, що до складу усіх обласних, міських та районних виконкомів Рад входили перші і другі секретарі відповідних партійних комітетів. Так Львівський облвиконком був затверджений у такому складі: М.Козирєв – голова облвиконкому; С.Грищук – перший секретар обкому КП(б)У; М.Мацько – другий секретар обкому КП(б)У; Я.Томашевич – заступник голови облвиконкому; І.Дриль – секретар облвиконкому; І.Майборода – начальник облземвідділу; Т.Жарченко – завідувач відділу освіти; Н.Шабельник – завідувач облфінвідділу; М.Панчишин – завідувач облздороввідділу; К.Краснов – начальник управління НКВС [10]. Серед членів облвиконкому був лише один місцевий – лікар Мар'ян Панчишин.

Важливо зазначити, що ядро виконкомів Рад становили члени ВКП(б). Зокрема, членами Волинського облвиконкому були: Г.Гришко – голова облвиконкому; В.Таценко – перший секретар обкому партії; В.Дідур – другий секретар обкому партії; С.Родік – заступник голови облвиконкому; М.Кононенко – секретар облвиконкому; І.Сакуй – начальник облземвідділу; С.Ткач – заступник начальника облземвідділу; Г.Черноусанов – завідувач облторгвідділу; Ф.Лисенко – завідувач відділу освіти; І.Білоцерковський – начальник управління НКВС [11].

Облвиконкоми в свою чергу затверджували районні та міські виконавчі комітети. Так Львівський облвиконком своїм рішенням від 14 грудня 1939 р. затвердив Львівський міськвиконком у складі 13 осіб (голова міськвиконкому Д.Єременко, заступник голови О.Кармазін, секретар М.Лопатіна і 10 членів) [12]. Ухвалою Рівненського облвиконкому від 26 лютого 1940 р. в області утворено 856 сільських виконкомів Рад, а у містах Дубно, Сарни, Здолбунів, Костопіль, Корець і Остріг затверджені міськвиконкоми районного підпорядкування [13, с.65]. На квітень 1940 р. у Волинській області сформовано 855 сільських, 19 селищних і 8 міських виконкомів Рад [14]. Для формування сільських виконкомів формально проводили збори громадян сіл. Усього на території західних областей України було створено 84 міськвиконкоми Рад, 89 селищних і 4944 сільські виконавчі комітети Рад [15, с.46].

Loading...

 
 

Цікаве