WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Транскордонний злочин як вид міжнародного злочину - Реферат

Транскордонний злочин як вид міжнародного злочину - Реферат

Критерії класифікації міжнародних злочинів. Подальший аналіз питання про поділ міжнародних злочинів на види пов'язаний з встановленням підстав (критеріїв) їхньої класифікації. Такі злочини можуть бути класифіковані за різноманітними ознаками. Видається, що найбільше значення має класифікація за об'єктом посягання. Власне, вона і є найбільш розробленою в літературі, що вже відзначалося. Похідною від неї є класифікація, яка проводиться з урахуванням характеру протиправності діяння. Можливі і доцільні класифікації за окремими ознаками складу злочину, зокрема за суб'єктом, суб'єктивною стороною. Виходячи з проголошеної вище тези про пріоритет дихотомічного поділу, спробуємо класифікувати міжнародні злочини за названими критеріями.

Видається, що за об'єктом міжнародні злочини можуть бути поділені на

  • злочини, які посягають на інтереси міжнародної спільноти в цілому, на мир і безпеку існування людства. Саме такі злочини, які підкреслюється в теорії, і є міжнародними в строгому значенні цього терміна [4, c.54];

  • злочини, які не посягають на мир і безпеку всього людства, протепорушують основи добросусідства між державами; зачіпають інтереси крім держави, де вчинено посягання, ще й інтереси інших держав. Як уже відзначалося, саме такі посягання в наш час є найбільш поширеними з усіх міжнародних (в широкому розумінні цього терміна) злочинів, характер таких злочинів дедалі частіше набувають передбачені внутрішнім законодавством діяння, які прийнято відносити до загальнокримінальних злочинів. Ці злочини і прийнято іменувати злочинами міжнародного характеру.

Міжнародні злочини (як ті, що посягають на мир і безпеку людства, так і злочини міжнародного характеру) доцільно також поділити залежно від того, як заподіяна ними шкода співвідноситься з порушеннями об'єкта, що охороняється національним кримінальним законодавством на посягання:

  • шкода від яких "локалізується" і юридичні наслідки настають у межах національних кордонів окремих держав (в зв'язку з чим для протидії їм достатнє використання лише національних правових засобів). Це має місце за умови, що протиправність посягання передбачена КК держави, де воно вчинене;

  • які мають транскордонний характер, тобто їх юридичні наслідки виходять за межі території держави, де вчинено діяння (що зумовлює використання у разі їхнього кримінального переслідування правових засобів інших держав – звернення до нормативно-правових актів інших держав; використання правоположень національного законодавства, які стосуються вчинення злочинів за кордоном тощо). Саме застосування норм про такого роду посягання викликає найбільші складнощі у правозастосовній практиці.

За характером протиправності міжнародні злочини можуть бути поділені на такі дві групи:

  • протиправність яких встановлена лише міжнародно-правовими актами (і які, відповідно, не "продубльовані" в КК окремих держав);

  • протиправність яких встановлена актами внутрішнього законодавства.

  • Серед останніх своєю чергою можуть бути виділені:

  • злочини, передбачені лише національними КК;

  • злочини, протиправність яких встановлена одночасно і міжнародно-правовими актами і прийнятими на їхній основі нормами національних КК, тобто ті, які мають змішану протиправність.

За суб'єктом серед міжнародних злочинів можна виділити:

  • ті, відповідальність за які несе лише держава або організації;

  • ті, відповідальність за які не несе держава або організації і, відповідно, суб'єктом яких можуть виступати лише фізичні особи.

Враховуючи, що вітчизняне кримінальне право міцно дотримується концепції, згідно з якою кримінальній відповідальності підлягають лише фізичні особи, злочини першої з вказаних вище груп можуть мати місце лише у випадках, передбачених деякими міжнародно-правовими договорами, статутами міжнародних кримінальних трибуналів і застосовуватися такі норми можуть лише іноземними (там, де це допускає законодавство) та міжнародними юрисдикційними органами.

Звісно, що перелік підстав поділу міжнародних злочинів далеко не обмежується наведеними. Залежно від цілей дослідження, вони можуть бути класифіковані і за іншими критеріями.

Поняття транскордонних злочинів. Проведене ж вище з'ясування об'єму поняття міжнародних злочинів дає можливість виділити серед них групу посягань, які відзначаються певною специфікою, відрізняються, з одного боку, від інших міжнародних злочинів, а з іншого – від інших злочинів, передбачених національним кримінальним законодавством. Це злочини, які характеризуються такими позитивними (наявність яких потрібно встановити, щоб віднести певний злочин до даної групи) і негативними (лише у разі відсутності яких діяння включається в аналізовану групу) ознаками:

  • вони є міжнародними, оскільки їх вчинення зачіпає інтереси щонайменше двох держав;

  • протиправність встановлена нормами національного кримінального законодавства, тобто в Особливій частині КК є норма, яка передбачає відповідальність за дане посягання;

  • їхні юридичні наслідки виходять за межі нашої держави;

  • суб'єктом таких злочинів виступають лише фізичні особи (виділення цієї ознаки має значення щодо тих злочинів, протиправність яких одночасно передбачена і міжнародно-правовим актом, який допускає кримінальну відповідальність юридичних осіб);

  • такі злочини не зачіпають інтереси лише третіх держав. Їхнє кримінальне переслідування має відповідати завданням, які стоять перед КК України, щодо таких злочинів можливе застосування кримінального законодавства України з урахуванням меж його дії у просторі та за колом осіб.

Очевидно, що такі злочини повинні характеризуватися і загальними ознаками, якими характеризується поняття злочину за кримінальним правом нашої держави. Відповідальність за них настає за наявності всіх обов'язкових ознак складу злочину.

Вказані злочини пропонується називати транскордонними, що дає можливість підкреслити специфіку їхньої суспільної небезпеки, зверне увагу на необхідність керуватися щодо них специфічними принципами кримінальної відповідальності, враховувати інші особливості.

Види транскордонних злочинів.Вище відзначалося, що характер транскордонного злочину може набути чи не будь-яке посягання, передбачене нормами кримінального законодавства окремих держав. Відтак, проблематично здійснити вичерпний перелік таких злочинів, виділивши з Особливої частини КК норми, які передбачають лише транскордонні злочини.

З метою ж уточнення меж дослідження питань кримінально-правової протидії транскордонним злочинам в Україні до них пропонується віднести:

  1. посягання, які вчиняються на території кількох держав;

  2. злочини, які вчиняються громадянами однієї держави на території іншої держави проти своїх співгромадян;

  3. злочини, які вчиняються громадянами однієї держави на території іншої держави проти інтересів закордонної держави;

  4. злочини, які вчиняються в Україні проти інтересів іноземних держав;

  5. злочини, після вчинення яких винні переховуються від правосуддя на території іншої держави;

  6. вчинені за кордоном злочини проти інтересів іншої держави.

Короткі висновки. Завершуючи виклад поняття міжнародних злочинів і транскордонних як їх виду можна констатувати:

  • міжнародний злочин як вид злочину наділений усіма ознаками злочину, є діянням суспільно небезпечним, протиправним, винним і кримінально караним;

  • поняття міжнародного злочину є родовим, яке включає в себе низку видових понять;

  • транскордонні злочини являють собою один із видів міжнародних злочинів, наділені усіма їхніми ознаками та відзначаються рядом специфічних рис.

Ще раз підкреслимо, що виділення транскордонних злочинів зумовлено наявністю в КК України спеціальних норм, які визначають особливості відповідальності за такі посягання. З'ясування поняття транскордонних злочинів є передумовою вирішення конкретних проблем, які виникають у ході їхнього застосування.

Література

  1. Глобализация общей, организованной и коррупционной преступности: Материалы "Круглого стола" (состоявшегося в г. Москве 16 марта 2001 г.). // Государство и право. – 2001. – №12. – С.89-107.

  2. Карпе И.И. Преступления международного характера. – М.: Юрид. лит., 1979. – 264с.

  3. Панов В.П. Международное уголовное право: Учеб. пособие. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 320с.

  4. Международное уголовное право: Учеб. пособие – 2-е изд., перераб. и дополн. / Под общей ред. В.Н. Кудрявцева. – М.: Наука. – 1999. – 264с.

  5. Навроцький В. Особлива частина міжнародного кримінального права // Військові злочини. Особлива частина міжнародного кримінального права: Лекції. – Львів, 1997. – С.33-44.

Loading...

 
 

Цікаве