WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Провадження за скаргами на рішення, прийняті стосовно релігійних організацій - Реферат

Провадження за скаргами на рішення, прийняті стосовно релігійних організацій - Реферат

Відповідно до цього, судовому оскарженню підлягало рішення зазначених органів, яким вирішувався спір за участю релігійної організації щодо володіння й користування культовими будівлями та майном. Протягом часу дії названої норми в її первісній редакції у цивільно-процесуальному законодавстві не було визначено порядку розгляду судом скарг на ці рішення. За цих умов судами приймалися ухвали про відмову у прийнятті скарг релігійних громад з мотивів неврегульованості законодавством питання про порядок їхнього розгляду або за їх непідвідомчістю суду, оскільки оскаржувались не ухвали про вирішення спору заявника щодо володіння і користування культовими будівлями і майном, а загальні рішення про передачу культових будівель у користування релігійним громадам.

Закон України від 23.04.1992 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів", який вступив у дію з 31.05.1992, вніс зміни до ст.17 Закону "Про свободу совісті і релігійні організації" і до ст.248-11, 248-12, 248-13, 248-14 ЦПК України. Відповідно до цих змін, релігійною організацією можуть бути оскаржені до апеляційного, Київського і Севастопольського міського апеляційних судів рішення державного органу з питань володіння та користування культовими будівлями та майном, а не спори з цих питань, як передбачалося раніше. Йдеться про оскарження рішення державного органу з будь-яких питань володіння і користування (культовими будівлями й майном), у тому числі:

  • про передачу в безоплатне користування. Наприклад, розподілена культова будівля, що перебуває на балансі державного органу, за його рішенням передається у безоплатне користування одній із релігійних організацій, а інша релігійна організація оскаржує це рішення. Так до судової колегії у цивільних справах Львівського обласного суду була подана скарга релігійної громади УГКЦ с. Соломині Старосамбірського району Львівської області на рішення облвиконкому та Представника Президента про передачу церкви в безоплатне користування релігійній громаді УГКЦ;

  • про почергове користування релігійними організаціями культовою будівлею (рішення, наприклад, оскаржується з тих мотивів, що одна з релігійних організацій уже має іншу культову будівлю і почергове користування не викликане дійсною необхідністю). Так, рішенням Львівського обласного суду від 19.10.1994 року завершено розгляд справи за скаргою релігійної громади УАПЦ с.Росохи Старосамбірського району Львівської області на розпорядження Представника Президента України у Львівській області №160 в частині передачі в користування церкви Пресвятої Богородиці. Цим розпорядженням установлювалося почергове користування церквою громадою УАПЦ та УГКЦ. Громада УАПЦ обґрунтовувала свою скаргу тим, що вона є численнішою і згоди на почергове користування не давала. Представники громади УГКЦ та облвиконкому проти скарги заперечили, посилаючись на те, що церква є єдиною культовою спорудою в селі, на користування якою претендують дві громади. Крім цього, державними органами пропонувалися різні варіанти вирішення конфлікту, проте громада УАПЦ на жоден з них не погодилася, а тому з урахуванням усіх обставин і було прийняте згадане розпорядження. Суд відмовив у задоволенні скарги, мотивуючи своє рішення тим, що коли немає згоди на почергове користування релігійними громадами культовою будівлею державний орган визначає порядок користування нею і майном шляхом укладення з кожною з громад окремого договору з визначенням порядку користування храмом. А тому підстав для визнання рішення незаконним немає;

  • про передачу культової будівлі в користування іншій особі, а не релігійній організації, яка порушила клопотання про її передачу.

Знову ж таки зауважимо, що право релігійної організації на оскарження рішення державного органу з питань володіння і користування культовими будівлями та майном не поширюється на рішення цих органів про повернення (передачу) культових будівель і майна у власність релігійної організації, оскільки в цих випадках йдеться про розпорядження, а не про володіння й користування таким майном.

Разом з тим, якщо одночасно рішенням державного органу про передачу культової будівлі та майна у власність релігійної організації воно вилучається із правомірного володіння іншої релігійної організації, таке рішення також може бути оскаржене заінтересованою релігійною організацією до відповідного суду.

Законом від 23.04.1992 р. не обмежено можливість оскарження рішень у цих питаннях лише тими з них, які були прийняті після введення його в дію. Тому, як бачимо, у визначеному Законом порядку можуть оскаржуватися і рішення державного органу з питань володіння та користування культовими будівлями, що були прийняті до 31.05.1992.

Згідно із ст.248-12 ЦПК, на зазначені рішення суду скаргу може бути подано релігійною організацією до суду в місячний строк з дня прийняття рішення. Зазначений строк може бути поновлено на прохання заявника, якщо його було пропущено з поважних причин. Коли ж такого прохання не надійшло або в задоволенні його було відмовлено, скарга, відповідно до ст.85 ЦПК залишається без розгляду. Так релігійна громада УПЦ-КП с.Пиратин Радехівського району Львівської області, звернувшись зі скаргою на рішення державного органу про користування культовою будівлею, просила визнати розпорядження голови облдержадміністрації від 10.02.1997 незаконним, поновивши при цьому строк для звернення громади до суду, оскільки про наявність згаданого розпорядження громаді стало відомо лише 24.03.1997. Суд визнав порушений строк звернення до суду зі скаргою пропущеним з поважних причин.

Як визначає ст.7 Закону "Про свободу совісті та релігійні організації", релігійні організації діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і змінюють персонал згідно зі своїм статутом. Тому репрезентують релігійні організації лише повноважні представники, обрані чи призначені відповідно до статутних вимог релігійної організації.

Суддя, встановивши, що позовна заява підписана особою, яка не має повноважень на ведення справи, на підставі ст.136 ЦПК відмовляє у прийнятті заяви.

Розглянувши справу і встановивши, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог закону, суд постановляє рішення, яким зобов'язує відповідний державний орган усунути допущене порушення. Так у справі за скаргою релігійної громади УПЦ-КП с. Кошелів Жовківського району Львівської області на розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №107 від 04.02.1998 р. з приводу користування культовою спорудою рішенням Львівського обласного суду від 5.11.1998 р. було постановлено таке: зазначене розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації "Про зупинення дії розпорядження Представника Президента України у Львівській області" визнати незаконним, зобов'язати Львівську обласну державну адміністрацію усунути допущені порушення та не чинити громаді УПЦ-КП с.Кошелів Жовківського району перешкод у користуванні церквою Введення в храм Пр.Богородиці с. Кошелів. Якщо ж буде встановлено, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до закону, суд постановляє рішення про відмову в задоволенні скарги.

Рішення суду з приводу скарги надсилається до органу державної влади, що прийняв ухвалу, та заявникові (ст.248-14 ЦПК).

Література

  1. Судові прецеденти щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ / Уклад. Т.Р. Цицора, К.С. Садовський. – Харків: Просвіта, 2000.

  2. Рішення Верховного суду України: Щорічник. – К., 1998.

  3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року №4 "Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів" // Вісник Верховного Суду України. – 1996. – №1.

  4. Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ / Відп. ред. П.І.Шевчук. – К.: Юрінком Інтер, 1998.

Loading...

 
 

Цікаве