WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття судових витрат у кримінальному процесі - Реферат

Поняття судових витрат у кримінальному процесі - Реферат

Проаналізувавши різноманітні підходи до визначення поняття судових витрат і приклади зарубіжного законодавства, можна виділити окремі моменти, які є ключовими для його виведення:

  1. вказівка на те, що судові витрати пов'язані із здійсненням провадження у кримінальній справі;

  2. що ці витрати стягуються з засудженого;

  3. вказівка на суми, виплачені безпосередньо органами дізнання, попереднього слідства і судом;

  4. розгорнутий перелік сум, що становлять судові витрати;

  5. вказівка на компенсаційні відносини з приводу відшкодування витрат одних учасників кримінального процесу іншими.

Зауважимо також, що проаналізовані підходи і визначення судових витрат розвивалися в інших умовах, ніж у тих, які ми маємо сьогодні. Вони, безумовно, містять чимало корисного, що варте уваги, проте сьогодні є дещо застарілими. Тому з них варто прийняти те, що відповідає умовам сьогодення і дати нове визначення. Як видається, виводячи поняття судових витрат, доцільно враховувати:

  1. що ці витрати пов'язані із здійсненням провадження у кримінальній справі;

  2. їхній склад (елементи судових витрат) визначений у законодавстві;

  3. суб'єкта, з якого ці витрати стягуються або на якого покладаються в кінцевому результаті.

Щодо виртат, пов'язаних із кримінальним провадженням, то жодних заперечень вони не викликають – адже судові витрати виникають у зв'язку з провадженням у певній кримінальній справі, на розслідування та судовий розгляд якої вони були проведені, і лише на основі аналізу й узагальнення конкретних кримінальних справ можна говорити про суму судових витрат з певної категорії кримінальних справ, у певному регіоні чи країні в цілому.

Стосовно складу (елементів судових витрат), то він повинен бути чітко передбачений у законодавстві, оскільки, як зауважує Н.А. Сидорова, призначення норм про судові витрати полягає не стільки в тому, щоб законодавчо закріпити факт наявності тих чи інших витрат кримінально-процесуальної діяльності, скільки в тому, щоб попередити, а в разі виникнення вирішити конфліктні ситуації, які можуть з'явитися у ході перерозподілу таких витрат [див.13, с.75]. Інша справа, що у чинному законодавстві немає вичерпного переліку сум, які становлять судові витрати, і це призвело до певних суперечок у дослідників цієї проблеми з приводу того, що відносити до судових витрат, а також стосовно розуміння суті цього інституту загалом.

Тут слід також погодитись з В.Недвиженко і Н.Мазуркевич, які наголошують на тому, що законодавство про судові витрати потребує вдосконалення і що в ньому насамперед має бути наведено вичерпний перелік витрат, віднесених до судових, а на підставі цього заінтересовані відомства мають розробити підзаконні нормативні акти [див.11, с.34]. Як свідчить практика слідчих органів та аналіз зарубіжного законодавства, в процесі розслідування кримінальних справ є й інші витрати, крім тих, що передбачені у ст.91 чинного КПК України, які варто було б віднести до числа судових і стягувати їх із засуджених чи осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, але звільнених від покарання.

Є певні застереження щодо суб'єкта, з якого судові витрати стягуються або на якого покладаються в кінцевому результаті. Тут дуже важливо визначити саме того суб'єкта, з якого такі витрати стягуються на завершальній стадії кримінального процесу. Для з'ясування цього питання звернемося до чинного КПК України. Відповідно до частини четвертої ст.92 КПК, витрати свідків, потерпілих, перекладачів, експертів, понятих, пов'язані з явкою за викликом в органи дізнання, попереднього слідства і до суду виплачуються з коштів органів дізнання, попереднього слідства і суду. Останнім часом до судових витрат пропонують відносити й витрати, пов'язані з оплатою праці адвоката, який брав участь у справі за призначенням без укладення угоди з клієнтом (пропозицію цю враховано у проекті КПК Російської Федерації, підготовленому робочою групою Міністерства юстиції Російської Федерації [15, с.35]), а такі витрати, за чинним законодавством, спочатку відшкодовуються управлінням юстиції з коштів, що виділені Міністерством юстиції.

З аналізу цих норм випливає, що органи дізнання, попереднього слідства і суд, управління юстиції не є первинними органами, які зазнають чи відшкодовують такі витрати, не є вони також суб'єктами, на яких покладаються судові витрати після завершення кримінального провадження. Стаття 93 КПК дещо конкретизує ситуацію, визначаючи у частині 1, що судові витрати покладаються на засуджених, крім сум, що видані і мають бути видані перекладачам або приймаються на рахунок держави.

Отже, суд, органи дізнання, попереднього слідства, інші органи не виступають остаточними, головними суб'єктами, з яких стягуються судові витрати. Відповідно до законодавства, ними виступають засуджені, за певними винятками, передбаченими законодавством, коли судові витрати відносяться на рахунок держави. Щодо органів дізнання, попереднього слідства, суду та інших, то вони виступають проміжними суб'єктами, з коштів яких проводять зазначені витрати, щоб не чекати часу стягнення цих витрат з засудженого, оскільки на практиці це досить тривалий період, і тим самим не створювати затримок у здійсненні розслідування у строки, передбачені кримінально-процесуальним законодавством. Зауважимо також, що основний суб'єкт, з якого стягуються судові витрати, відіграє провідну роль у визначенні поняття судових витрат, тому що від можливості стягнення тих чи інших матеріальних витрат з винної особи залежить можливість їх віднесення до складу судових, оскільки, як вже згадувалось раніше, не всі матеріальні витрати, які виникають під час кримінального провадження є судовими, а лише ті, які чітко передбачені в законодавстві і які можуть бути стягнуті з засуджених [див.1, с.31].

Розглянувши основні чинники, які мають бути враховані при формулюванні поняття судових витрат, можна приступити до його визначення, проте найперше треба з'ясувати, чи відповідає зміст цього поняття своїй назві, і відповісти на запитання: чи всі ці витрати справді пов'язані із судовою діяльністю? Адже у цивільному процесі під судовими витратами розуміють витрати, зроблені судом у зв'язку із здійсненням правосуддя. Як видається, навіть проаналізувавши ст.91 КПК України, яка визначає склад судових витрат, можна дійти негативного висновку. Відповідно до п.1 ст.91 КПК судові витрати складаються із сум, що видані і мають бути видані свідкам, потерпілим, експертам, перекладачам та понятим. Аналізуючи стадії кримінального процесу, приходимо до думки, що ці витрати могли виникнути не лише на стадії судового розгляду, а й на будь-якій іншій стадії, тобто такі витрати можуть бути зроблені не тільки судом, а й слідчими органами.

Згідно з п.2 ст.91 КПК України до судових витрат входять витрати, які складаються із сум, витрачених на зберігання, пересилання і дослідження речових доказів. Такі витрати також можуть бути зроблені на будь-якій стадії кримінального процесу, будь-яким з правоохоронних органів, які ведуть кримінальний процес. Подібну ситуацію можна простежити і з іншими витратами, що їх зробили органи дізнання, попереднього слідства, суд і тим більше з витратами, пов'язаними з оплатою праці адвоката, який брав участь у справі за призначенням, оскільки ці витрати відшкодовують органи Міністерства юстиції.

Отже, з вищевикладеного бачимо, що зміст поняття судові витрати значно ширший від назви. Тому, очевидно, для означення цих витрат так, щоб зміст поняття відповідав назві і, щоб відрізняти їх від витрат у цивільному процесі, доцільнішим було б застосування іншого терміна, тим більше, що у зарубіжних державах термін "судові витрати" не вживають, а використовують, наприклад, термін "витрати, пов'язані з кримінальним провадженням" [див.14, с.132]. У проекті КПК Російської Федерації вживається термін "процесуальні витрати"[див.15, с.35] і навіть у проекті КПК України станом на серпень 1999 року, підготовленому робочою групою Кабінету міністрів України вживається термін "процесуальні витрати"[16, с.98]. Ці терміни, на відміну від терміна "судові витрати" є більш точними і охоплюють витрати, які можливі на всіх стадіях кримінального процесу. Однак, як видається, ще більш точним був би термін "кримінально-процесуальні витрати", оскільки він, охоплюючи витрати, які можливі у кримінальному процесі на всіх його стадіях, крім того проводить розмежування від витрат, які можливі у цивільному процесі.

З урахуванням усього викладеного, сформулюємо досліжуване поняття: судові (кримінально-процесуальні) витрати — це передбачені у законодавстві витрати, пов'язані із здійсненням провадження у кримінальній справі, які стягуються з засудженого на користь держави.

Запропоноване визначення є найзагальнішим і водночас точним. З нього видно, що такі витрати мають бути чітко визначені у законодавстві, що вони пов'язані із здійсненням провадження у справі і, що найважливіше, воно вказує на те, що такі витрати стягуються з засудженого на користь держави. Воно також усуває суперечки з приводу того, що саме відносити до складу судових витрат, оскільки цей склад має бути чітко передбачений у законодавстві, разом з тим залишаючи законодавцю можливість змінювати його відповідно до конкретних умов.

Література
  1. Демидов В.Н. Уголовный процесс и материальные затраты. – М.:Изд-во "СПАРК", 1995.

  2. Землянский П.Т. Уголовно-процессуальное законодательство в первые годы советской власти (на материалах УССР). – К., 1972.

  3. Чельцов М.А. Уголовный процесс. – М., 1948.

  4. Настольная книга судьи // Под редакцией А.Ф.Горкина. – М., 1972.

  5. Кругликов Л. Судебные издержки в уголовном деле // Советская юстиция. – 1975. – №4.

  6. Томин В.Т., Якупов Р.Х., Дунин В.А. Процессуальные документы, сроки и судебные издержки в уголовном судопроизводстве. – Омск, 1973.

  7. Сборник постановлений Пленума Верховного Суда СССР. 1924 – 1927. – М., 1978. – Ч.1.

  8. Барсуков И.О. О судебных расходах // Социалистическая законность. – 1962. – №5.

  9. Рекунков А. Взыскание судебных издержек – требование закона // Социалистическая законность. – 1974. – №1.

  10. Шубин В.В. Судебная практика по взысканию судебных издережек по уголовным делам // Советская юстиция. – 1973. – №22.

  11. Недвиженко В. і Мазуркевич Н. До питання про судові витрати // Радянське право. – 1988. – №3.

  12. Шоха Л. Про матеріальний стан правосуддя і судові витрати // Право України. – 1993. – №5-6.

  13. Сидорова Н.А. Понятие судебных издержек в советском уголовном процессе // Правоведение. – 1987. – №1.

  14. Уголовный и уголовно-процессуальный кодексы Венгерской Народной Республики. – М., 1953.

  15. Российская газета. – 1994. – №11.

  16. Кримінально-процесуальний кодекс України. Проект. – К.: Право, 1999.

Loading...

 
 

Цікаве