WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Політичні причини та умови економічної злочинності в Україні у період переходу до ринкової економіки - Реферат

Політичні причини та умови економічної злочинності в Україні у період переходу до ринкової економіки - Реферат

Проте складність перехідного періоду потребує активної діяльності різних гілок державної влади за дії механізмів, які б збалансовували і оптимізували їхній вплив на проведення реформ. Адже ті ринкові механізми і інститути, які у країнах Заходу формувались і удосконалювались протягом сторіч, в Україні створювались у короткі строки. Через це вони не є органічним продуктом тривалого природно-історичного процесу, а виникають у результаті, за словами О.Т. Богомолова, "соціальної інженерії", найважливіша діюча особа якої – держава [1, с.44].

Оскільки соціальна орієнтація ринкового господарства, необхідна для збереження суспільного спокою і злагоди, багато у чому визначається державним впливом, то слід було б посилити роль держави у перерозподілі національного доходу. У перехідний період повинна підвищуватись питома вага бюджетних асигнувань на задоволення загальнонаціональних потреб, а особливо вирішення соціальних проблем. І в силу інерції центральної командної економіки та специфіки політичного розвитку держава в особі її органів влади зберігає достатньо широкі можливості управляти економічною діяльністю на макро- і мікрорівнях.

На превеликий жаль, в реальній дійсності здатність державної влади управляти багатьма економічними процесами виявилась не такою ефективною, як цього хотілось би. Держава не виконує належно багатьох з тих функцій, без яких неможливий цивілізований ринок і економічне зростання. Серед них можна назвати створення конкурентного середовища, дотримання законів, проведення ефективної політики доходів і соціальної захищеності, структурної політики, захисту вітчизняного ринку і підтримку підприємництва. Замість цього державна влада перетворилась в інструмент поділу між "своїми", лояльним до влади представникам чиновницького і бізнесового світу, колишньої "загальнонародної" власності, бюджетних і кредитних ресурсів, "вибивання" податків, наділення привілеями. У цих сферах державне втручання перейшло всі межі.

Найбільша проблема, напевно, полягає в тому, що ринкові реформи в Україні розпочато при повній неготовності держави створити умови для їхнього (реформ) нормального перебігу. До недавнього часу державна влада у реформуванні політичних, і не тільки політичних, інститутів постійно і систематично відставала від реального перебігу змін в економіці.

В Україні, так і не вдалось забезпечити головного – політичної стабільності і діючих законів. Реформи супроводжуються безперервними політичними катаклізмами. Складається враження, що головне завдання правлячої влади не політична і соціальна стабільність, а подальше перебування при владі.

В літературі вже висловлювалась думка, що особлива роль у придушенні паростків свободи економічної поведінки в легальному секторі господарювання і наступною криміналізацією економічних відносин, на жаль, належить діючій владі. Це знайшло своє відображення у фактично безконтрольному (з боку суспільства) розпорядженні засобами виробництва у процесі роздержавлення і приватизації, роздаванні різного роду податкових, митних та інших пільг і привілеїв, що дають незаконні переваги на ринку окремим ("своїм") економічним структурам та організаціям, сприяння процесам монополізації, в приватизації економічно ефективних гігантів індустрії й навіть цілих високоприбуткових галузей, що в цивілізованому світі вважається нерозумним з боку уряду і держави [3, с.288].

Все це формувало викривлену систему цінностей і відтак спрямування на збагачення будь-якими засобами і в найкоротші терміни; переконаність, що більшість працівників суду, прокуратури, міліції і служби безпеки служать не праву, а політикам і можуть бути підкуплені, а абсолютна більшість службовців органів влади і управління не тільки можуть бути підкуплені, але й прагнуть цього; оцінка злочинів проти нових економічних форм як відновлення соціальної справедливості; переконаність у м'якості законів, упевненість в неефективності діяльності міліції, податкової адміністрації; мотиви заздрощів і агресивності у ставленні до всіх, кому пощастило у житті, невпевненості у завтрашньому дні створювали атмосферу загальної вседозволеності та беззаконня.

Процесам криміналізації, крім того, відчутно сприяють цілеспрямовані дії самого злочинного світу і корумпованої частини чиновників. Скориставшись перехідною ситуацією в економіці, наявністю організаційно-економічного і правового хаосу в регулюванні ринкових відносин, що формувалися, цей тіньовий альянс використовує економічні злочини (породжуючи безпрецедентне зростання їхньої кількості) в якості головного "інструмента" у боротьбі за прискорення досягнення своїх стратегічних корпоративних цілей.

Весь цей негатив, без сумніву, – результат недостатньої ефективності у реформуванні передусім політичних інститутів.

Якщо загалом оцінювати роль політики у перехідний період, то ситуація є такою: у сфері безпосереднього регулювання спостерігається дефіцит політики, дефіцит державного втручання, а в сфері опосередкованого впливу – надмірний вплив політики, до того ж негативний. І однією з головних пружин нестабільності залишається гостра боротьба політичних груп за вплив на економіку, на хід економічних реформ, а для ефективних реформ необхідна суспільна згода відносно найважливіших цілей і методів економічних перетворень і, відповідно, пошук компромісів між владою і опозицією, відмова від нав'язування суспільству зверху рішень, яких воно не сприймає. Для цього потрібно, щоб владні структури і засоби масової інформації стали активними провідниками демократичних і моральних начал у політичному житті, були зразком справжньої громадянської відповідальності. На жаль, "наведення ладу у владі" розуміється як ліквідація одних і створення інших відомств чи як перестановка у верхніх ешелонах правлячих структур. Ці випробувані прийоми, запозичені із недавнього минулого, нерідко підмінюють більш радикальні заходи з підвищення авторитету і ролі держави у проведенні ринкових перетворень.

Цілком правомірна є висловлена в літературі думка, що необхідно опрацьовувати питання, пов'язані з упорядкуванням діяльності парламентської та позапарламентської опозиції. Це передбачає розроблення механізмів використання потенціалу політичної опозиції для визначення стратегії суспільного розвитку, пошук оптимального співвідношення політичної боротьби та співробітництва [4, с.36]. І найважливішим, напевно, є формування відкритого суспільства. Тож, мав рацію Шарль Планкарт, стверджуючи: "Ідеології, метою яких є створення ідеальної держави, втрачають силу, а вчення про відкрите суспільство, в якому кожна людина сприймається такою, яка вона є, набувають дедалі більшого поширення" [5, с.12].

Література

  1. Богомолов О.Т. Реформы в зеркале международных сравнений. – М.: ОАО "Экономика", 1998.

  2. Бальцерович Л. Социализм, капитализм, трансформация: Очерки на рубеже эпох / Пер. с польск. – М.: Наука, 1999.

  3. Политический режим и преступность / Под ред. В.Н. Бурлакова, Ю.Н. Волкова, В.П. Сальникова. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2001.

  4. Стратегії розвитку України: теорія і практика / За ред. О.С. Власика. – К.: НІСД, 2002.

  5. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки / Пер. з нім. С.І. Терещенка; Передмова та наук. ред. В.М. Федосова. – К.: Либідь, 2000.

Loading...

 
 

Цікаве