WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Взаємозв’язок криміналістичної техніки з криміналістичною тактикою і методикою - Реферат

Взаємозв’язок криміналістичної техніки з криміналістичною тактикою і методикою - Реферат

Пряме відношення наукові положення і рекомендації криміналістичної техніки мають до наукового (і практичного) вирішення такого найважливішого тактико-криміналістичного завдання, як встановлення особи невідомого злочинця. Мова йде про використання техніко-криміналістичних методів і засобів у розкритті злочинів за різними напрямами цієї діяльності. До таких напрямів з урахуванням тактичних цілей діяльності і специфіки тактико-криміналістичних завдань, розв'язуваних у методиці з використанням техніко-криміналістичних методів і засобів, на нашу думку, відносяться:

1. Пошук носіїв інформації про подію злочину і злочинця, викрадене майно, засоби вчинення злочину (зброю, транспорт, знаряддя злому тощо), одяг і взуття злочинця, документи, що містять відомості про особу злочинця.

2. Дослідження виявлених джерел інформації про злочинця з метою обмеження кола осіб, що перевіряються, встановлення його групової належності (віку, росту, анатомічних, патологічних ознак і властивостей, професійних навичок тощо). Сюди ж варто віднести завдання, пов'язані з використанням криміналістичних методів і засобів з метою "матеріалізації" інформації про особу злочинця, що здобута з ідеальних джерел (складання суб'єктивних портретів, забезпечення перевірок за обліками).

3. Забезпечення функціонування криміналістичних обліків, використання їхніх можливостей у розкритті злочинів і розшуку злочинців, у створенні доказової бази у кримінальних справах.

4. Виявлення і затримання конкретної особи, підозрюваної у вчиненні злочину, вирішення діагностичних і ідентифікаційних завдань за матеріальними носіями пошукової і доказової інформації (проведення експертиз і досліджень), використання здобутих результатів у процесі доказування.

Зміст слідчих дій, організаційних і оперативно-пошукових заходів, а також їхніх комбінацій, у ході яких техніко-криміналістичні засоби використовуються для вирішення перелічених вище завдань, знайшло досить повне висвітлення в юридичній і спеціальній літературі. Тому зупинимося на окремих з них, що мають проблемний, дискусійний характер.

Установленню статі, віку, росту й інших групових ознак злочинця за допомогою техніко-криміналістичних засобів і методів присвячено чимало праць науковців-криміналістів [12, с.27]. У цьому аспекті, на нашу думку, видається дуже перспективним, власне кажучи, новий для криміналістичної теорії і практики напрямок встановлення злочинця, що потребує комплексного застосування як техніко-криміналістичних методів і засобів, так і тактичних прийомів складання психологічного портрету невстановленого злочинця. Цей напрямок успішно розробляється в США і, судячи з літератури, особливо стосовно розслідування серійних злочинів, наприклад, вбивств учинених в умовах неочевидності. Цей метод, який називають іноді "психологічним профілем", досить докладно характеризує В.А. Образцов. "На відміну від багатофункціонального словесного портрета, – вважає автор, – психологічний портрет відображає внутрішні, психологічні ознаки людини. Його основна функція – бути засобом пошуку, виявлення злочинця, особа якого не встановлена. Психологічний портрет формується не на основі достовірних знань про ознаки, що в ньому відображаються, а на знаннях, що мають імовірний характер".

З останнім твердженням В.А. Образцова важко погодитись. По-перше, тому, що "психологічні" ознаки злочинця відображаються не лише в ідеальних, але і в матеріальних слідах злочину, матеріальній обстановці, що достовірно відображає ознаки і властивості особи, що вчинила злочин. Чому ж знання, отримані з достовірних джерел не можуть бути достовірними? Інколи такі знання навіть у сукупності не завжди достатні для ідентифікації особи, а результати їх застосування не мають доказового значення.

По-друге, сама назва "психологічний портрет" досить умовна, оскільки поведінка (кримінальна і посткримінальна) людини є об'єктом вивчення не лише судової психології, а й кримінального права, криміналістики, кримінології та ін. Матеріали, які, вважає В.А. Образцов, використовуються в США для "психологічного портрету", мають не лише психологічний характер. Значною мірою вони являють собою результати комплексного застосування техніко-криміналістичних методів та засобів і тактичних рекомендацій: велика фотодокументація кримінальної-технічної служби, карти, плани, схеми, все, знайдене поліцією на місці злочину і довкола нього; матеріали розтину трупа і дослідження результатів розтину; документи з інформацією про особу жертви; інформація про повну картину злочину і реконструкції механізму вчиненого тощо.

Аналізуючи конкретний приклад розкриття вбивства, В.А. Образцов відзначає, що "визначальними, базовими були дані, отримані в ході глибокого і всебічного криміналістичного аналізу обстановки, обставин учиненого й особи потерпілого. Корисними також виявилися узагальнені дані, що характеризують ознаки і особливості кримінальної, до – і посткримінальної поведінки осіб, що вчинили злочини подібним способом в аналогічних умовах.

Вивчення літературних джерел і невеликий поки що досвід складання таких портретів дають підставу зробити висновок: складання такої моделі портрета невстановленого злочинця може, очевидно, принести значну користь не лише в процесі розкриття серійних вбивств, але й під час розслідування інших тяжких злочинів, учинених тією ж особою.

Ми також вважаємо, що складати такі "портрети" особи невстановленого злочинця повинні не лише психологи, як стверджують деякі автори (наприклад, І.М. Сорокотягін), а свого роду комісії, бригади з фахівців високого рівня, що володіють знаннями в галузі криміналістичної техніки, тактики і методики, судової психології, судової психіатрії, судової медицини і теорії оперативно-розшукової діяльності.

На завершення звернемо увагу на одну обставину. Ознайомлюючись із статтею, може складатися враження, що в ній головно розглянуті зв'язки криміналістичної техніки лише з криміналістичною тактикою. Насправді це не так. Важливо пам'ятати, що криміналістична тактика є на практиці органічною складовою криміналістичної методики. Тому її можна розглядати і як складову ланку між технікою і методикою. Звідси випливають як безпосередні, так і опосередковані зв'язки з криміналістичною технікою і методикою розслідування.

Література

  1. Ищенко Е.П. Тактический прием и место научно-технических средств в его структуре // Теоретические проблемы криминалистической тактики. – Свердловск: УрГУ, 1981. – 156 c.

  2. Криминалистика. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. – 239с.

  3. Лузгин И.М. Сущность криминалистических методов установления истины при расследовании преступлений. Труды Высшей школы МВД СССР. – М., 1970. – Вып.27. – С. 201-204.

  4. Лузгин И.М. О концепции криминалистической техники и курсе криминалистики для ВУЗов МВД СССР // Криминалистическая техника: достижения науки и практики в учебный процес. – Л.: Ленингр. фак-т ВЮЗШ МВД СССР, 1990. – С.7-9.

  5. Волынский А.Ф. Криминалистическая техника в свете современных научно-технических достижений // Криминалистическая техника: достижения науки и практики в учебный процес. – Л.: Лениигр. фак-т ВЮЗШ МВД СССР, 1990. – С.19-21.

  6. Информационный бюллетень №3. – М.: Академия управления МВД России, 1997. – С.45-46.

  7. Белкин Р.С. в учебниках "Криминалистика". – М.: Юрид. лит., 1968. – С.11; – М.: Академия МВД СССР, 1978. – Т. 1. – С.14-17; – М.: МФЮЗО при Академии МВД СССР, 1987. – Т. 1. – С.13-15; – М.: ВЮЗШ МВД СССР, 1989. – Т. 2. – С.6-9; а также в его работах: Очерки криминалистической тактики. – Волгоград: ВСШ МВД РФ, 1993. – С.16-18; Курс криминалистики. Общая теория криминалистики. – М.: Юристь, 1997. – Т. 1. – С.295-296.

  8. Михайлов Л.И., Соя-Серко Л.О., Соловьев А.Б. Научная организация труда следователя. – М.: Юрид. лит., 1974. – 158с.; Ефимичев С.П., Порубов Н.И. Вопросы внедрения НОТ в следственную работу. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1976. – 96с.

  9. Ахмедов Н.И. Тактика произведения одновременного обыска по делам о корыстных преступлениях, совершенных группой лиц. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1995. – 78с.

  10. Быховский И.Е., Корниенко Н.А. Процессуальные и тактические вопросы применения технических средств при расследовании уголовных дел. – Л.: Институт усовершенствования следственных работников Прокуратуры СССР, 1981. – С.13-14.

  11. Порубов Н.И. Допрос в советском уголовном процессе и криминалистике – Минск: Вышейшея школа, 1968. – 126с.

  12. Хазиев Ш.Н. Технико-криминалистические методы установления признаков неизвестного преступника по его следам. – М.: Академия МВД СССР, 1986. – 86с.

Loading...

 
 

Цікаве