WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Взаємозв’язок криміналістичної техніки з криміналістичною тактикою і методикою - Реферат

Взаємозв’язок криміналістичної техніки з криміналістичною тактикою і методикою - Реферат

Реферат на тему:

Взаємозв'язок криміналістичної техніки з криміналістичною тактикою і методикою

Упродовж розвитку усієї історії криміналістики під впливом різноманітних чинників неодноразово змінювалась її система. Наукові дискусії стосовно елементів криміналістики не припиняються і сьогодні. Прагнення вчених розробити оптимальну, еталонну систему криміналістики обумовили появу в літературі різноманітних точок зору як на її структуру, так і на зміст, що цілком закономірно, бо архітектоніка саме цієї частини криміналістики є однією з найрухоміших.

Суспільство у боротьбі із злочинністю в особі його правоохоронних органів вживає систему заходів, особлива увага серед яких традиційно приділяється профілактиці у поєднанні із засобами розкриття й розслідування злочинів. Потреба суспільства в науковому обґрунтуванні системи таких заходів, їх напрацювання й реалізація завжди була і є залежною від досягнень науки і техніки. Це і зумовило свого часу зародження криміналістики як науки. Найвиразніше така зумовленість простежується у сфері криміналістичної техніки, де у найскладніших формах і способах поєднались проблеми науки, техніки, суспільства і людини. Власне ці проблеми, а точніше, закономірності, що виявляються у їхньому виникненні та вирішенні, зумовлюють потребу їх подальшого дослідження. Саме в цьому і полягає постановка проблеми та її зв'язок із важливими науковими та практичними завданнями.

На сьогодні можна констатувати досить ґрунтовне дослідження у працях багатьох криміналістів питань щодо характеру взаємозв'язків криміналістичної техніки з криміналістичною тактикою і методикою. Зокрема, ця проблема порушується у працях: О.М. Васильєва, Є.П. Іщенка, А.Ф. Волинського.

Виникає потреба комплексного з'ясування питань пов'язаних із визначенням взаємозв'язку криміналістичної техніки з іншими розділами криміналістики.

Зв'язок криміналістичної техніки з криміналістичною тактикою і методикою дуже різнобічний і ще більш очевидний, ніж зв'язок криміналістичної техніки з загальною теорією криміналістики.

Усі науковці-криміналісти, що досліджували взаємозв'язок техніки і тактики (Р.С. Бєлкін, І.Є. Биховський, А.І. Вінберг, Є.П. Іщенко, М.А. Корнієнко, І.М. Лузгін, М.П. Яблоков та ін.) справедливо підкреслювали, що ці розділи криміналістики не можуть існувати ізольовано один від одного, що вони органічно взаємозалежні між собою. Закономірно, що цей зв'язок є як прямим, так і зворотним.

Однак характер досліджуваного взаємозв'язку між цими двома розділами однієї науки висвітлюється різними авторами неоднозначно: від майже повного відриву криміналістичної техніки від тактики до включення її в криміналістичну тактику.

Перша позиція простежується, наприклад, у працях професорів О.М. Васильєва, О.Я. Баєва. Вона виявляється в тому, що при розробці загальних положень тактики і тактики окремих слідчих дій не приділяється належної уваги використанню досягнень найбільш "старої" і в той же час тієї, що динамічно розвивається, частини криміналістики – криміналістичній техніці. Зазначений недолік чітко виявляється й у тактичних розділах багатьох підручників з криміналістики, де на необхідність використання техніко-криміналістичних методів і засобів лише скупо вказується під час розгляду питань підготовки до окремих слідчих дій і фіксації їхніх результатів. Специфіка ж їхнього використання під час проведення слідчої дії зазначається далеко не завжди, а якщо і висвітлюється, то обмежено.

Причини настільки небажаного розриву між криміналістичною технікою і тактикою проаналізував Є.П. Іщенко. До них він відносить: а) бурхливий вплив науково-технічного прогресу саме на криміналістичну техніку набагато слабкішого його впливу на тактику; б) причини суб'єктивного характеру: недостатнє знання (як слідчими, працівниками органів дізнання, суддями, так і багатьма науковцями, що спеціалізуються у галузі тактики) досягнень криміналістичної техніки; в) застосування слідчими, працівниками органів дізнання, суддями засобів і методів криміналістичної техніки далеко не у всіх необхідних випадках і не завжди ефективно [1, с.48]. Погоджуючись у цілому з висновками Є.П. Іщенка, вважаємо за необхідне до зазначеного переліку додати недостатнє техніко-криміналістичне забезпечення правоохоронної діяльності й істотні прогалини в кримінально-процесуальному законодавстві, у правовому забезпеченні вирішення розглянутої проблеми стосовно практики.

Однак у літературі висловлюються й інші, більш радикальні позиції щодо взаємозв'язку техніки і тактики, які можна назвати тенденцією поглинання одного розділу іншим.

Так М.П. Яблоков і В.Я. Колдін у підручнику для студентів юридичних вузів вказують, що "криміналістична тактика включає криміналістичну техніку" [2, с.12]. Далі, включивши техніку і тактику в методику, вони роблять таке застереження: "Це означає, що у розгляді цілісної структури розслідування окремого злочину враховують і використовують наукові рекомендації і вимоги криміналістичної техніки і тактики" [2, с.13]. Однак це застереження не змінює цього положення, тому що співвідношення двох розділів науки і використання їхніх рекомендацій на практиці (та ще й у ході розслідування окремого, конкретного злочину) – це питання з двох цілком різних сфер діяльності.

На появу позиції про включення техніки в тактику певною мірою вплинуло відоме висловлювання А.І. Вінберга (1962) про те, що "криміналістична техніка як така поза тактикою – мертва, безпредметна". Цю думку в 1970 р. повторив І.М. Лузгін, додавши, що в умовах розслідування технічні прийоми і засоби можуть бути використані тільки в повній і точній відповідності з рекомендаціями криміналістичної тактики [3, с.201].

Однак двадцять років по тому (у 1990 р.) І.М. Лузгін різко змінив свій підхід до взаємозв'язку криміналістичної техніки і криміналістичної тактики, запропонувавши переглянути традиційне поняття "криміналістична техніка" і її місце в курсі криміналістики. Він писав: "Сьогодні рівень розвитку криміналістики істотно розширив початково сформовані рамки кримінальної (криміналістичної) техніки".

Сформувались фактично самостійні блоки наукового знання, що описують механізм утворення і ознаки типових матеріальних наслідків злочину (трасологія, дактилоскопія, судова балістика, габітологія, криміналістична реєстрація). Об'єднати ці елементи знання єдиним поняттям "криміналістична техніка" неможливо хоча б тому, що це не відповідає змісту цього розділу, відсуває на другий план головне – характеристику різнорідних джерел інформації. Навівши не дуже зрозумілий останній аргумент на користь істотної зміни структури навчального курсу, І.М. Лузгін робить такий висновок: "...При цьому саме поняття "криміналістична техніка" може бути замінено більш точним і об'ємним поняттям – "науково-технічні засоби і методи, що використовуються під час розкриття і розслідування злочинів (криміналістичний аспект)" [4, с.7].

Однак суть не в назві цього розділу криміналістики. Принципове значення має зміст проблем, які визначають предмет вивчення в тому чи іншому розділі цієї науки. У цьому сенсі більш прийнятною є позиція А.Ф. Волинського, який вважає, що "криміналістичну техніку (розділ науки криміналістики) доцільно розглядати як галузь криміналістичних знань про закономірності виникнення слідів злочину, виявлення їхніх причинних зв'язків з ознаками осіб, що вчинили злочини, способами і засобами вчинення злочинів, а також отримання, обробки, систематизації і використання криміналістично-значущої інформації у ході розкриття і розслідування злочинів" [5, с.27].

До абсурду довів ідею "поглинання" тактики технікою представник Бакинського університету О.С. Бабаев. Своєму виступу на XXIII Криміналістичних читаннях в Академії управління МВС Росії, що проходили 28 березня 1997 р., він дав назву "Призначення і проведення експертиз: тактика чи технологія?" і на закінчення опублікованого тексту дав таку відповідь на поставлене ним же запитання: "Резюмуючи сказане, варто дійти висновку, що призначення експертизи, як слідчої дії, повинно характеризуватися не тактикою, а технологією, що буде охоплювати в цьому випадку і призначення і проведення експертизи. Так і варто іменувати відповідні розділи навчальних матеріалів: "Технологія призначення і проведення судової експертизи"" [6, с.45].

Не маючи можливості докладно зупинятися на аргументах О.С. Бабаева, що не витримують, на нашу думку, критики, відзначимо, що визначення кола питань, які підлягають експертному дослідженню, і їхнє формулювання мають творчий, тактичний, а не технічний характер. Вибір експерта також не тільки процесуальний обов'язок, але й тактична прерогатива слідчого, органу дізнання, суду. І давно вже відомо та сприйнято вченими-криміналістами загальне положення про те, що включення тактичних рекомендацій в КПК як правову норму не позбавляє їхнього тактичного характеру. Якщо дотримуватись "технологічної" точки зору, то треба говорити і про "технологію" огляду, "технологію" обшуку, "технологію" допиту, "технологію" експерименту – словом, тактика окремих слідчих дій перетворюється в щось аморфне. А якщо ще погодитися з пропозицією А.Г. Філіппова про виділення в структурі науки п'ятого розділу ("Організація розслідування"), куди увійде планування, то від тактики в цілому взагалі нічого не залишиться – загальні положення тактики просто не будуть потрібні. І тоді криміналістику цілком можна буде знову назвати "карною технікою", як її іменували на початку XX ст. в Росії, чи, йдучи за рекомендаціями О.С. Бабаева, – "карною технологією".

Loading...

 
 

Цікаве