WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Система прав громадян України у сфері охорони здоров’я - Реферат

Система прав громадян України у сфері охорони здоров’я - Реферат

Найповніша регламентація прав громадян у сфері охорони здоров'я, у тому числі і прав пацієнтів, міститься в Основах законодавства України про охорону здоров'я 1992 р. (далі Основи), так званій декларації прав громадян у сфері охорони здоров'я. У "преамбулі" Основ закріплено положення, що кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. У ч.1 ст.6 Основ закріплено зміст права на охорону здоров'я, а у ч.2 ст.6 Основ зазначено, що законодавством може бути визначено й інші права громадян у галузі охорони здоров'я [6].

У п."д" ст.6 Основ законодавства України про охорону здоров'я закріплено право громадян на медико-санітарну допомогу, яке реалізується виходячи з принципів охорони здоров'я (ст.4 Основ) та гарантій для реалізації прав у сфері охорони здоров'я (ст.7 Основ). У разі звернення громадянина за медико-санітарною допомогою він набуває, як зазначено вище, статусу пацієнта і має права, що пов'язані із специфікою його статусу. Аналізуючи Основи, зауважимо, що цей акт не містить статті, яка б чітко визначала права громадян у разі їх звернення за медичною допомогою. Права пацієнтів "розкидані" по п'ятому розділі, частково закріплені у ст.6 Основ. Наше законодавство у сфері охорони здоров'я, зокрема щодо прав пацієнтів, потребує негайних доповнень, як шляхом внесення змін і доповнень до Основ через чітке визначення прав пацієнтів та розширення їх каталогу, так і через прийняття спеціалізованих актів, а саме Медичного кодексу України, Закону України про права пацієнтів, проект якого вже розроблено в Україні, у яких би закріплювались права пацієнтів і передбачались гарантії їхньої реалізації. Для прикладу, звернемо увагу на ст.30 Основ законодавства Російської Федерації про охорону здоров'я громадян, що містить визначений перелік прав пацієнтів, які всебічно і повно враховують їхні інтереси і специфіку статусу таких суб'єктів [7].

Отже, пацієнт в Україні має право на:

  1. вільний вибір лікаря та лікувального закладу;

  2. вимогу про заміну лікаря;

  3. лікування за кордоном у разі неможливості надання такої допомоги у закладах охорони здоров'я України;

  4. достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров'я;

  5. ознайомлення з історією своєї хвороби та іншими документами, що можуть слугувати для подальшого лікування;

  6. інформовану згоду на медичне втручання;

  7. відмову від лікування;

  8. повну інформованість і добровільну згоду на медико-біологічний експеримент;

  9. лікарську таємницю, що випливає з обов'язку медичних працівників та інших осіб, яким стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина не розголошувати ці відомості;

  10. трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів як на спеціальний метод лікування;

  11. штучне запліднення та імплантацію ембріона;

  12. застосування методів стерилізації;

  13. добровільне штучне переривання вагітності;

  14. зміну (корекцію) статевої належності;

  15. відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди;

  16. правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я;

  17. незалежну медичну експертизу;

  18. оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я.

Перелік прав пацієнтів, що міститься в Основах, не є вичерпним, оскільки їх деталізація і конкретизація знаходить свій вияв в інших нормативно-правових актах. Для більш чіткого розуміння цього статусу, поглибленого аналізу цієї групи прав запропонуємо класифікацію, яка б допомогла деталізувати права пацієнтів. Пропонуємо здійснити поділ цих прав за критерієм – суб'єкт реалізації – на загальні, окремі та додаткові.

До загальних відносимо права, що належать усім пацієнтам, зокрема право на кваліфіковану медичну допомогу, право на лікарську таємницю, право на медичну інформацію та інші. Окремими є ті права, що закріплені за окремими категоріями пацієнтів, а саме – право на медико-біологічний експеримент, право на корекцію статевої належності, на стерилізацію та інші. Додатковими визначаємо право на зберігання речей пацієнта, право на харчування, право на належні побутові умови у стаціонарних закладах, право на створення умов для відправлення релігійних обрядів та ін.

Проаналізувавши каталог прав пацієнтів, звертаємо увагу на прогалини, що містяться у цьому аспекті правового регулювання охорони здоров'я та декларативність багатьох прав пацієнтів.

Третю групу становлять права, притаманні окремим категоріям громадян, особливі ознаки яких визначають назву особлива група. Законодавець до таких особливих ознак відносить вік, стан здоров'я, заняття певними видами діяльності, проживання у визначених районах та ін. Стаття 31 Основ передбачає обов'язкові медичні огляди для неповнолітніх, вагітних жінок, працівників підприємств з шкідливими і небезпечними умовами праці, військовослужбовців та осіб, професійна діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення або підвищеною небезпекою для оточуючих. У ст.70 Основ закріплюється право призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних на військово-лікарську експертизу, яка визначає придатність до військової служби, необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. На розвиток конституційної норми, що передбачає охорону материнства, дитинства, батьківства, сім'ї з боку держави (ч.3 ст.51 КУ) Основи містять положення про охорону і заохочення державою материнства, закріплюють гарантії забезпечення охорони здоров'я матері і дитини, окремо визначено права вагітних жінок.

Основи регламентують права й інших категорій громадян (неповнолітніх, інвалідів), але не визначають права сім'ї, осіб похилого віку, ув'язнених, затриманих та ін. Крім того, привертаємо увагу на "розмитість" структури нормативних актів, які визначають права громадян у сфері охорони здоров'я загалом і, зокрема, прав окремих категорій громадян. Так розділ 5 Основ законодавства РФ про охорону здоров'я громадян міститься перелік прав окремих категорій населення у сфері охорони здоров'я, де в окремих статтях регулюються права по кожній з категорій.

Відтак громадяни мають численні права у сфері охорони здоров'я, які можна класифікувати за різними критеріями для повнішого і детальнішого їх аналізу і вивчення, конкретизації та виділення особливостей прав пацієнтів і прав окремих категорій громадян. Така систематизація дасть змогу виявити й недоліки чинного законодавства, яке містить прогалини, декларативні норми, не завжди дієві гарантії для реалізації прав у сфері охорони здоров'я. Є також невідкладна потреба у прийнятті нових актів, які б розширили каталог прав громадян у сфері охорони здоров'я, закріпили належні механізми для їхньої реалізації. Отже, системою прав громадян у сфері охорониздоров'я є закріплена і гарантована Конституцією і законами України, визначена міжнародними актами взаємозв'язана і взаємозалежна сукупність можливостей на використання усіх заходів, які спрямовані на збереження та розвиток або відновлення стану повного фізичного, душевного і соціального благополуччя та відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди.

Література

  1. Постанова Верховної Ради України про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України від 16 січня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №3.

  2. Бондарь Н.С. Права человека и местное самоуправление в РФ. – Ростов н/Дону: Ростов. ун-т, 1998. – 382 с.

  3. Малеин Н., Малеина М. Закон и охрана здоровья граждан. – М.: Знание, 1986. – 64 с.

  4. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К., 1996.

  5. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992.

  6. Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №4.

  7. Основы законодательства РФ об охране здоровья граждан от 22 июля 1993 года (в ред. от 2 марта 1998 г.) // Правовые основы медицинской деятельности: Справочно-информационное пособие. – СПб.: Изд-во "Деан", 1993.

Loading...

 
 

Цікаве