WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття суб’єктів права соціального забезпечення - Реферат

Поняття суб’єктів права соціального забезпечення - Реферат

Ті вчені, які включають правосуб'єктність до складу правового статусу, обґрунтовують таку думку тим, що правосуб'єктність є передумовою набуття правового статусу. На їхню думку, щоб мати ті права та обов'язки, які складають основу правового статусу, особа повинна володіти здатністю мати права та обов'язки. В цілому поділяючи дану точку зору, ми не погоджуємось з тим, що на підставі такого твердження правомірно включати правосуб'єктність до складу правового статусу. Розглядаючи останній як сукупність закріплених в Конституції та законах основних прав і обов'язків, ми приходимо до висновку, що основною умовою наявності правового статусу виступає не правоздатність, а наявність відповідних правових норм, в яких ці права та обов'язки отримують своє закріплення.

Беззаперечним є той факт, що для вступу в правовідносини особа повинна володіти певними властивостями. Зрозуміло, що однієї здатності мати права та нести обов'язки (правоздатності) для цього недостатньо, особа повинна мати ті права, які вона буде реалізовувати в цих правовідносинах, а також здатність реалізовувати ці права та обов'язки. Тому для того, щоб стати суб'єктом правовідносин особа повинна володіти, крім правоздатності, ще дієздатністю і правовим статусом. Якщо ми визнаємо правосуб'єктність обов'язковою передумовою правовідносин, ми повинні включити до її складу правоздатність, дієздатність та правовий статус, без наявності яких особа не може вступити в правовідносини. Тому ми підтримуємо тих вчених, які обґрунтовують саме такий склад правосуб'єктності та визначають її як можливість особи бути суб'єктом правовідносин.

Визначивши правосуб'єктність як можливість особи бути суб'єктом правовідносин, ми включаємо до першого підходу також і тих вчених, які визначають суб'єктів права як осіб, які володіють правосуб'єктністю (О.Ф. Скакун [4, с.384], В.С. Нерсесянц). Так, В.С. Нерсесянц [5, с.373] визнає суб'єктами права осіб чи організації, в яких закон визнає наявність особливої юридичної властивості правосуб'єктності, яка дає можливість вступати у різні правовідносини з іншими особами та організаціями.

Отже, визначення поняття "суб'єкт права", яке пропонують представники першого напряму, передбачає наявність у суб'єкта права такої ознаки як правосуб'єктність. Оскільки саме правосуб'єктність як сукупність трьох елементів (правоздатність, правовий статус, дієздатність) є основною передумовою вступу особи в правовідносини.

Дане визначення можна визнати аргументованим, якщо розглядати поняття "суб'єкт права" і "суб'єкт правовідносин" як тотожні. На нашу думку, ці два поняття не є тотожними. В науковій літературі це питання часто піднімається і найбільш переконливим аргументом на користь даного твердження є те, що не всі суб'єкти права є суб'єктами правовідносин. Як ми вже зазначали вище, для того, щоб стати суб'єктом правовідносин, особі повинна володіти правоздатністю, правовим статусом та дієздатністю, тобто правосуб'єктністю. Якщо правоздатністю та правовим статусом наділені всі особи від народження та протягом всього життя не можуть від них відмовитися, то дієздатністю наділені не всі особи та не в однаковій мірі. Тому визначаючи суб'єктів права як осіб, які наділені правосуб'єктністю, ми виключимо з цього кола недієздатних осіб, що призвело б до значного звуження змісту даного поняття.

Отже, саме дієздатність є тією ознакою, наявність якої перетворює суб'єкта права в суб'єкта правовідносин. Тому, на нашу думку, для того, щоб стати суб'єктом права, особі достатньо мати правоздатність та правовий статус.Наявність цих двох ознак покладено в основу другого підходу до визначення поняття суб'єктів права. Носії передбачених законом прав та обов'язків повинні володіти такими правами та обов'язками, тобто володіти загальним правовим статусом. Основною ж умовою володіння правовим статусом є правоздатність. Тому суб'єктом права визнається особа, яка володіє правоздатністю та правовим статусом. Коли така особа набуває дієздатність, то вона, звичайно, залишається суб'єктом права, але вже може стати суб'єктом правовідносин.

Аналізуючи поняття суб'єктів права, слід зазначити, що ми ведемо мову про два основні підходи до його розуміння. В науковій літературі наводять й інші визначення даного поняття. Так, автори академічного курсу "Загальна теорія держави і права" [3, Т. 3, с.443] визначають суб'єктів права як осіб, які наділені державою здатністю бути носіями юридичних прав та обов'язків. Така здатність очевидно передбачає наявність правоздатності. Але, по-перше, держава не наділяє осіб правоздатністю, а лише визнає її приналежність. По-друге, всі особи є правоздатними в повній мірі від народження, а тому суб'єктом права за цим визначення може бути фактично будь-яка особа. Однак таким чином поняття суб'єктів прав втрачає визначеність. Тому ми вважаємо, що визначення суб'єктів права як осіб, які виступають носіями передбачених законом прав і обов'язків, найбільш правильно та повно розкриває зміст даного поняття. Саме таке визначення слід, на нашу думку, покласти в основу визначення поняття суб'єктів права соціального забезпечення.

Отже, під суб'єктом права соціального забезпечення слід розуміти осіб, які виступають носіями передбачених законом прав та обов'язків у сфері соціального забезпечення. Для того, щоб стати суб'єктом даної галузі права (як і будь-якої іншої), особа повинна володіти правоздатністю та правовим статусом.

Література

  1. Спиридонов Л.И. Теория государства и права. – М.: Проспект, 1999. – с.183.

  2. Якушев І.М. Суб'єкти трудового права: Автореф. дис... канд. юр. наук: 12.00.05 – Х., 2000. – с.7.

  3. Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах. Изд. 2-е, перераб. и доп. Отв. ред. проф. М.Н. Марченко. – М.: ИКД "Зерцало-М", 2002. – С.419.

  4. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов / Университет внутренних дел – Х.: фирма "Консум", 2000. – с.384.

  5. Проблемы общей теории права и государства: Учебник для юридических вузов / Под ред. В.С. Нерсесянца. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – с.373.

  6. Алексеев С.С. Общая теория права. В двух томах. Т. ІІ – М., Юридическая литература, 1982. – 360с.

  7. Общая теория прав человека / Е.А. Лукашева, В.А. Карташкин, Н.С. Колесова и др.: РАН, Институт государства и права. – М.: Норма, 1996. – 520с.

  8. Загальна теорія держави і права / за ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432с.

  9. Теория государства и права. Учебник для юридических вузов и факультетов. Под ред. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА. – 1999. – 570с.

  10. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – М., Юристъ, 1999. – 520с.

  11. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. Посібник. Вид. 6-е – Х.: Консум, 2002. – 160с.

  12. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. – М., 1997. – 672с.

  13. Гранат Н.Л. Правовые отношения // "Юрист". – 1998. – №10. – С.9-14.

Loading...

 
 

Цікаве