WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Сутність охорони творчої діяльності в сфері кабельного телебачення (методологічний підхід) - Реферат

Сутність охорони творчої діяльності в сфері кабельного телебачення (методологічний підхід) - Реферат

Реферат на тему:

Сутність охорони творчої діяльності в сфері кабельного телебачення (методологічний підхід)

Зміна згідно ст.З Конституції України пріоритетів правової охорони, зокрема правового регулювання відносин інтелектуальної власності, і поява приватної ініціативи привели до нових якісних змін, зокрема безперервно збільшується кількість справ про порушення прав інтелектуальної власності [1]. Змінились акценти, зросло комерційне значення авторського права, особливо суміжних прав, з'явились нові технології поширення і використання майнових прав, у тому числі через кабельне телебачення. Усе це надало актуальності проблемі і зумовило необхідність посилення охорони цих прав на міжнародному і національному рівнях. Зросла потреба у теоретичних розробках механізму охорони і адекватних порушенням прав інтелектуальної власності способів захисту прав її суб'єктів та в практичних заходах з підготовки та перепідготовки відповідних фахівців.

Поява на ринку інтелектуального товару, зростання його значущості спричинило низку проблем із забезпеченням майнових прав авторів та інших володільців інтелектуальних прав. Відповідно виникла потреба врегулювати ці відносини нормами права в такий спосіб, щоб забезпечити права й законні інтереси авторів та інших володільців прав, швидко залучити їх у цивільний обіг, стимулювати експорт та імпорт нових технологій. Саме інтелектуальна діяльність та її результати будуть у подальшому визначатимуть ступінь і рівень розвитку громадянського суспільства.

Хоч українське законодавство про інтелектуальну власність розроблене з урахуванням вимог міжнародних конвенцій у сфері інтелектуальної власності і відповідає їхнім принципам, адаптовано до вимог ринкової економіки, однак свою охоронну та превентивну функцію на етапі переходу до ринкових відносин виконує недосконало. Причини цього – нерозвинута економіка, сліпе копіювання запозиченого досвіду, неготовність відстоювати свої суб'єктивні права й законні інтереси, судові перепони тощо. Внаслідок цього зросла кількість контрафактної продукції, що стало причиною конфронтації з володільцями інтелектуальних прав, творчими організаціями, суб'єктами шоу-бізнесу, державами. Це виявляється в економічних війнах, прийнятті санкцій, скороченні програм співробітництва, розмірів інвестицій тощо. Розмах контрафактів порушує законні права та інтереси володільців і держави, перешкоджає розвитку інтелектуального потенціалу суспільства, підриває авторитет країни, стимулює втрату людської складової інтелектуального потенціалу.

Аналіз останніх нормативних актів у сфері інтелектуальної власності переконує в тому, що більшою мірою домінують тактичні рішення. У зв'язку з цим у сфері відносин інтелектуальної власності домінує пріоритет закону, а не права, що надає законодавству нестабільність. Такий підхід суперечить вимогам Конституції України і потребує зміни, а перед тим – теоретичного обґрунтування. Отже, головна проблема, що потребує вирішення – забезпечення охорони прав суб'єктів авторського права та суміжних прав і реалізації свободи творчості та забезпечення реалізації майнових прав в умовах ринкової економіки.

Ця проблема зумовлена також міжнародними зобов'язаннями України та її намаганням вступити у світову організацію торгівлі, що неможливо без виконання Угоди по торгових аспектах інтелектуальної власності (ТРІПС). Це потребує приведення національного законодавства у відповідність із положеннями останньої чи виявлення можливості його узгодження із доктринами національних законодавств інших країн.

Проблеми права інтелектуальної власності досліджуються економістами, управлінцями, соціологами. Такі дослідження проводяться в країнах ближнього й дальнього зарубіжжя. Здебільшого вони присвячені виявленню особливостей правового режиму об'єктів права інтелектуальної власності. В той же час динамізм відносин інтелектуальної власності, поява нових її об'єктів, винайдення нових напрямів та способів їхнього застосування зумовили потребу врегулювати ці відносини на одній і тій же теоретичній платформі.

Огляд монографічних та інших праць з проблем правового регулювання творчості і її наслідків, поява прав інтелектуальної власності дають можливість виділити декілька їх груп: постановочного, дослідницького, пропрієтарного, державницького, прагматичного, гуманітарного та популістського характеру. Дослідженню феномена інтелектуальної власності присвячувалися праці дореволюційних російських цивілістів Г.Ф. Шершеневича та В.І. Пиленка. У радянській цивілістичній науці варто відзначити праці В.І. Серебровського, Б.С. Антимонова та К.А. Флейшиць, І.Е. Маміофи, В.Я. Йонаса, М.М. Богуславського, Е.П. Гаврилова, В.П. Шатрова, А.І. Йориша, В.П. Рассохіна, Ю.І. Свядосца, М.Н. Кузнєцова. Особливо варто відзначити роботи українських дослідників: Ю.Г. Матвєєва, Ч.Н. Азимова, О.А. Підопригори, В.І. Жукова, Е.Ф. Мельник, С.Д. Волошко, В.Л. Мусіяки, Н.М. Мироненко, В.І. Дахно, О.О. Підопригори та інших. Проте праць, що стосуються охорони інтелектуальної власності саме в сфері кабельного телебачення практично не існує. Можна лише згадати декілька статей Т. Васьковської [2] та Е.Е. Чуковської [3].

Проблема охорони права інтелектуальної власності і, передусім, її суб'єктів наприкінціXX і на початку XXI ст. загострилася з появою нових цифрових технологій, можливістю швидкого тиражування, відтворення і використання інтелектуальної власності, зміни її носія і засобів поширення (кабельний розподіл, супутникове мовлення тощо), зі зміною акцентів щодо промислової власності на авторське і особливо суміжне право, з появою програмних засобів забезпечення прав. Різко скоротився строк прояву економічних властивостей результатів творчої діяльності, зокрема в авторському праві і суміжних правах, де кінопродукція може користуватися популярністю лише короткий строк, а на зміну комп'ютерній програмі тут же створюються нові та досконаліші. Відповідно на більш якісному рівні зросло значення творчої особистості, готової швидко і ефективно вирішувати творчі проблеми і створювати інтелектуальний продукт, що користується попитом.

Основою інтелектуального капіталу як ресурсу, що характеризує знання, прогрес суб'єктів господарювання і їх здатність прогресувати, є саме людський капітал найдинамічніша і найвразливіша складова досягнення успіху [4]. Відтак творчість, що пронизана турботою про людину, її возвеличення, повинна бути належно захищена. Навпаки, для творчості, спрямованої проти людства, життя та здоров'я людини, необхідно вчиняти всякі перепони. Творча діяльність є запорукою інтелектуалізації суспільства, збільшення виробничих сил, появи нових товарів. Із розвитком технологій, появою нових носіїв інтелектуального продукту, нових механізмів його обігу на ринку охорона та захист інтелектуальної власності постали на першому плані та стали актуальнішими, для країн, що розвиваються, і зокрема тих, що переходять на засади ринкової економіки.

Перш ніж перейти до вирішення питання про охорону прав інтелектуальної власності, треба концептуально визначити, що ми маємо охороняти і захищати. Необхідно з'ясувати, від кого захищати; якими правовими засобами та коли; наскільки різні засоби такого захисту повинні співвідноситися між собою? Не менш важливо знайти відповідь і на запитання: чому та чию інтелектуальну власність, треба захищати та за чий рахунок?

Сьогодні ми живемо вже в іншому суспільстві та іншому вимірі його цінностей. Змінилось поняття права та його роль у суспільстві. Нарешті виникла проблема ефективного використання наявного творчого потенціалу країни. У наш час наявнийтворчий потенціал країниє вирішальною складовою інтелектуального ресурсу суспільства. Людський потенціал як сукупність знань, навичок, творчих здібностей, відповідність завданням і вимогам [5] часу (кампанії) відіграє провідну роль у розвитку суспільства поряд із структурним і споживчим капіталом. Якщо є особистості, здатні вирішувати на рівні фундаментальної науки проблему, то прогрес суспільства є забезпеченим.

Правовий механізм держави, з одного боку, визначально повинен регулювати відносини на користь людини, надавати їй можливість без спеціального дозволу реалізовувати належні права та правомірні інтереси, забезпечувати високий рівень охорони, а в разі порушення цих прав – своєчасний та ефективний захист. У цьому й полягає глобальне спрямування механізму охорони права на інтелектуальну діяльність. Інше питання – про засоби та їхню природу, ефективність. До того ж охорона права на свободу творчої діяльності є лише одним із напрямів охорони прав людини взагалі. Відтак простежується певний логічний взаємозв'язок: охорона прав людини взагалі – охорона приватних прав людини – охорона права на творчу діяльність – охорона прав на результати творчої діяльності. Ці права охороняються різними засобами, формами та на різних рівнях. Головне – формальне об'єктивне право, яке і є основою механізму правової охорони суб'єктивних прав та правомірних інтересів і практика його застосування.

Завдяки зусиллям міжнародних організацій з охорони інтелектуальної власності галузевий універсалізм правового регулювання виявляється і в праві інтелектуальної власності. Заступник Генерального директора ВОІВ пан Шозо Уємура підкреслює, що ми підхоплені хвилею глобалізації, і це зумовлює необхідність гармонізації законодавства про інтелектуальну власність [6] Універсалізація законодавства про інтелектуальну власність є пріоритетним напрямом міжнародної універсалізації і здійснюється на рівні окремих об'єднань держав, здебільшого – економічних союзів.

Виникає проблема пошуку єдиного нормативного акта, в рамках якого б максимально були врегульовані майнові й особисті немайнові відносини, що виникають унаслідок створення і використання результатів творчої діяльності та захисту прав її суб'єктів. На наш погляд, таким може і повинен бути ЦК України. Саме він на приватних засадах регулює майнові та особисті немайнові відносини між суб'єктами на користь самих суб'єктів і на засадах їх рівності.

Охорона творчої діяльності є початковою ланкою охорони права інтелектуальної власності й авторського права та суміжних прав зокрема. Всі ланки єдиного механізму охорони тісно взаємопов'язані і перебувають у логічно-причинному зв'язку. Сутність правової охорони полягає у необхідності забезпечення розкриття інтелектуального потенціалу людини та мотивації до творчої праці й вирішення актуальних фундаментальних проблем і прикладних завдань, що стоять перед суспільством взагалі та конкретним суб'єктом зокрема.

Природа охорони виявляється у здатності його механізму врегулювати суспільні відносини на користь носія суб'єктивного права і правомірного інтересу та забезпечити максимально наближене до диспозиції норми права саморегулювання цих відносин на практиці.

Відтак, охорона права на творчу діяльність є напрямом охорони прав людини взагалі і здійснюється різними засобами і способами. Однак головне – приватний механізм цієї охорони, що забезпечує можливість ураховувати у ньому інтерес творця. Він виявляється у створенні відповідних нормативних актів, спеціальних державних органів, відповідних програм освіти, в тому числі пропаганди засобів охорони та захисту прав інтелектуальної власності.

Література

  1. Шишка Р.Б. Инвестиционное право Украины: Учеб пособие. –Х.: Эспада, 2000. – с.10.

  2. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. –1996. – №30. – Ст.141.

  3. Васьковська Т. Авторські та суміжні права в кабельному телебаченні // Інтелектуальний капітал. – 2002. – №5. – С.17-19.

  4. Чуковская Е.Е. Аудиовизуальный бизнес. Договорное регулирование. – К., 1999.

  5. Бутняев В.В. К понятию механизма защиты субъективных прав // Субъективное право: Проблемы осуществления и защиты. – Владивосток, 1989. С.23-25; Зенин Н.М. Рынок и право интеллектуальной собственности // Вопросы изобретательства. – 1991. – №3. – С.21-25; Зинов В., Сафарян К. Интеллектуальный капитал как базовая характеристика стоимости бизнеса // Інтелектуальна власність. – №5-6 / 2001. – С.23-25.

  6. Бірюков І. Предмет і метод приватного права // Право України. – 2002. –№3. – С.17.

  7. Шишка Р.Б. Инвестиционное право Украины: Учеб пособие. – Харьков: Эспада, 2000. – С.10.

Loading...

 
 

Цікаве