WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Деякі теоретичні аспекти професійної діяльності юриста - Реферат

Деякі теоретичні аспекти професійної діяльності юриста - Реферат

Водночас Є.А. Клімов дає перелік протипоказань до цього типу професій. З-поміж них: дефекти і невиразність мовлення, "замкненість, зануреність у себе, некомунікабельність, яскраво виражені фізичні недоліки, неспритність, надмірна повільність, байдужість до людей, відсутність ознак безкорисного інтересу до людини – інтересу "просто так" [9, с.36-40]. На нашу думку, всі професійні протипоказники прямо стосуються всіх видів юридичних, правоохоронних професій.

Ці вимоги суспільної практики та професійної діяльності знаходять своє відображення в Конституції України, постановах Верховної Ради України, рішеннях Міністерства внутрішніх справ. Так, згідно із Законом України "Про міліцію" [18], працівники правоохоронних органів повинні організовувати свою діяльність на принципах законності, гуманізму, поваги до особистості, соціальної справедливості, брати участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяти в межах своєї компетентності державним та громадським органам, закладам та установам.

Сферу юридичної діяльності, як вважають М.І. Мельник та М.І. Хавронюк [15] характеризують такі властивості:

по-перше, вся юридична діяльність, відбувається лише відповідно до норм чинного законодавства, тільки у встановленому ним порядку і з дотриманням цілої низки спеціальних процедур;

по-друге, юридична діяльність є завжди владною діяльністю, тобто такою, яка здійснюється за допомогою правового впливу і має загальнообов'язковий характер. [15, с.22].

Тобто юридична діяльність – це вид трудової діяльності в соціокультурній сфері, що зумовлена потребами правового захисту життєдіяльності людини в конкретному мікро- чи макросередовищі.

Сутність і специфіку юридичних спеціальностей досліджувало чимало вчених (В.Г. Андросюк, О.М. Бандурка, В.Л. Васильєв, В.Р. Волков, В.О. Коновалова, Н.М. Кононенко, А.Р. Ратинов та ін.). Загальну характеристику юридичної діяльності дає В.Л. Васильєв [1]. Автор відзначає, що ця діяльність насамперед пов'язана з нормами права, а окремі її види містять означене поняття вже у самій її назві: правозастосувальна, правоохоронна, правозахисна тощо.

Усі юридичні професії характеризуються надзвичайним розмаїттям професійних завдань, в основі яких лежать правові норми. Діяльність кожної юридичної спеціальності тією чи іншою мірою містить такі сторони: організаційну, соціальну, пошукову, реконструктивну, комунікативну, посвічувальну.

Юридична діяльність цілковито підпорядковується правовому регулюванню і саме це, на думку В.Л. Васильєва, накладає відбиток на особистість кожного юриста. Юрист уже на етапі планування своєї діяльності подумки зіставляє свої майбутні професійні дії з нормами законодавства, що регламентують ці дії. Провідною стороною всіх юридичних діяльностей, за В.Л. Васильєвим, є комунікативна діяльність, що відбувається в умовах правового регулювання, що надає особливого відтінку спілкування юриста.

Для більшості юридичних професій характерні: висока емоційна напруженість, пов'язана здебільшого з негативними емоціями, з необхідністю їх приховувати, а емоційну розрядку відкладати на більш тривалий період часу; здійснення особливих владних повноважень, що надають право і обов'язок застосовувати владу від імені закону, призводить до формування професійно підвищеного почуття відповідальності за наслідок своїх дій; наявність організаційних здібностей – організація власної роботи впродовж дня, тижня, в умовах ненормованого робочого дня. Організація спільної роботи з іншими посадовими особами, правоохоронними органами та іншими сторонами в кримінальному процесі; подолання опору з боку окремих осіб, мікрогруп; творчий процес праці [1, с.201-202].

В.Л. Васильєв розробив професіограму юриста, в якій виділено два поняття, які є близькими, проте не збігаються за змістом, – компетенція і компетентність. Ці поняття мають безпосередню причетність до професійної підготовки. Професійна компетенція (лат. соmpеtеntіа – належність по праву) – коло питань, вирішення яких входить в обов'язки фахівця. За "Словником української мови", "компетентний" – який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чого-небудь добре обізнаний; тямущий [20, т.IV, с.250]. Професійна компетентність відображає рівень володіння необхідними знаннями та вміннями. У "Словнику іншомовних слів" компетентність – 1) володіння компетенцією, 2) володіння знаннями, які дають можливість судити про щось, а компетенція, у свою чергу, – коло питань, повноважень, в яких дана особа володіє знаннями, досвідом і може фахово їх розв'язати. Дослідниця "мінімальної компетенції" Вівіан де Ландшеєр визначає компетентність у широкому розумінні – як "поглиблене знання або засвоєне вміння" [11, с.30].

Комунікативну компетенцію вчені визначають як конгломерат знань, мовних і немовних умінь та навичок спілкування, що людина набуває в ході природної соціалізації, навчання і виховання. "Без сумніву, важливу роль при цьому відіграють природні дані і потенціал індивіда" [19, с.26]. Водночас Є.С. Кузьмін і Ю.М. Ємельянов зауважують, що "гени людини слугують лише модуляторами, а інформацію її мозок бере не з генів, а з оточуючої її культури" [7, с.8]. За словами Н.В. Кузьміної, комунікативна компетенція передбачає "здібність до продуктивного спілкування в обмежених і продиктованих умовах", що накладаються службовим обов'язком [10, с.89]. Відтак одним із головних критеріїв оцінки продуктивності комунікативної компетенції, за Н.В. Кузьміною, є здібність фахівця в такий спосіб будувати свої взаємовідносини в ході спілкування із співрозмовником, щоб викликати в нього довіру до себе.

Ф.К. Думка стверджує, комунікативна компетенція юриста – це передусім уміння спілкуватися з різними верствами населення. Саме у спілкуванні реалізуються соціальні, соціально-психологічні і соціально-педагогічні залежності людей та їхні різноманітні суспільні та міжособистісні відносини. Це вміння вступати в контакт з людьми, будувати спілкування з урахуванням вікових та індивідуально психологічних властивостей кожної особистості та окремих груп громадян; своєчасне і адекватне визначення емоційно-психічного стану співрозмовника, його інтересів і нахилів; контроль за плином спілкування [3, с.93].

Отже, успішна професійна діяльність юристів потребує наявності в них певних умінь, які формуються під впливом навчання, праці, інших обставин життя. Тобто система підготовки майбутніх юристів у вузах повинна бути спрямована на теоретико-практичні аспекти майбутньої професійної діяльності, що буде запорукою якісного виконання ними службових обов'язків.

Література

  1. Васильев В.Л. Юридическая психология. – СПб; – М., 1998.

  2. Горбач Н.Л. Формування пізнавальної самостійності курсантів вищих навчальних закладів МВС як основа підвищення їхньої професійної підготовки: Навчальний посібник. – К., 1999.

  3. Думко Ф.К. Підготовка курсантів до професійно-педагогічної роботи з неблагополучними сім'ями. Дис... канд. пед. наук: 13.00.04. – Одеса, 2000. – 212с.

  4. Ємельянов Ю.Н., Кузьмин Е.С., Теоретические и методологические основы социально-психологического тренинга. – Л., 1985.

  5. Зимняя И.А. Педагогическая психология. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1987.

  6. Каган М.С. Человеческая деятельность (опыт системного анализа). – М.: Наука, 1974.

  7. Карпова Е.Е. Сутність професійно-педагогічної діяльності // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2001. – №2. – С.159-165.

  8. Климов Е.А. Как выбрать профессию. – М., 1990.

  9. Климов Е.А. Развивающийся человек в мире профессий. – Обнинск, 1993.

  10. Кузьмина Н.В. Психологическая структура деятельности учителя. – Гомель, 1976.

  11. Ландшеер В. Концепция "минимальной компетентности" // Перспективы: вопросы образования. – 1988. – №1. – С.27-34.

  12. Леонтьев А.А. Психология общения. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Смысл, 1997.

  13. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 1975.

  14. Леонтьев А.Н. О формировании способностей // Вопросы психологии, 1970. – №1. – С.7-17.

  15. Мельник М.І., Хавронюк М. І. Суд та інші правохоронні органи. Правоохоронна діяльність. Закони і коментарі. – К., 2000.

  16. Немов Р.С. Психология: В 3 кн. – Кн.1. Общие основы психологии. – 2-е изд. – М.: Просвещение: ВЛАДОС, 1995.

  17. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. – К.: Аконіт, 1999. – Т.3.

  18. Про міліцію: Закон України.

  19. Сластенин В.А. Формирование личности учителя советской школы в процессе профессиональной подготовки. – М.: Просвещение, 1976.

  20. Словник української мови: В 11 т. / Ред. колегія: І.К. Білодід, А.А. Бурячок, Г.М. Гнатюк та ін. – К.: Наук. думка. – Т. 2, – 1971. – 550с.; Т. 4, – 1973. – 840с.; Т.9, – 1978. – 916с.

  21. Теплов Б.М. Избранные труды: в 2 т. – М.: Педагогика, 1985. – Т.1.

Loading...

 
 

Цікаве