WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Деякі теоретичні аспекти професійної діяльності юриста - Реферат

Деякі теоретичні аспекти професійної діяльності юриста - Реферат

Реферат на тему:

Деякі теоретичні аспекти професійної діяльності юриста

У статті досліджується процес формування професійної культури майбутніх юристів. Характеризуються різноманітні види людської діяльності. Визначаються основні компоненти структури професійної діяльності юриста. Аналізується поняття "комунікативна компетенція юриста".

Ключові слова: діяльність; навчальна діяльність; професійна діяльність; юридична діяльність; професійна культура; професійна компетенція; комунікативна компетенція; комунікативні вміння.

Формується професійна культура юриста поетапно і супроводжується неперервним процесом виховання, освіти та специфікою юридичної діяльності.

Існуюча досі система підготовки у вузах великою мірою спрямована на теоретичне осмислення переважно компонентів професійної діяльності (предметів навчального циклу), а не на професію загалом з її варіативними, неповторними нюансами.

Процес формування особистості професіонала і період навчання у вузах зумовлюється, з одного боку, синтезом здібностей, активності та спрямованості особистості, з іншого – вимогами діяльності, що детерміновані особливостями її змісту, засобами та умовами організації.

Отже, проблема формування професійної культури майбутніх юристів потребує розгляду низки супутніх понять, як-от: діяльність, види професійної діяльності, готовність студентів до професійної діяльності.

Проблема діяльності була предметом дослідження багатьох учених, зокрема Л.І. Анцифірова, А.Г. Бала, М.В. Деміна, М.С. Кагана, О.М. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна та ін.

Навчальна діяльність у вищій школі на психологічному і педагогічному рівнях розглядалася О.М. Алексюком, Б.Г. Ананьєвим, С.І. Архангельським, В.П. Безпалько, Т.В. Габай, М.І. Дьяченко, В.І. Загвязинським, І.І. Ільясовим, Л.А. Кандибович та ін., як специфічна діяльність, головною особливістю якої є професійна направленість, тобто набуття досвіду вирішення навчально-пізнавальних завдань, пов'язаних з формуванням професійної майстерності.

Наприклад, М.С. Каган під діяльністю розуміє "спосіб існування людини, а людину розглядає як "діяльну істоту". До структури діяльності автор відносить такі її складові: матеріально-практичні, інтелектуальні, духовні операції; зовнішні і внутрішні процеси; "діяльністю є робота думки такою ж мірою, як і діяльність руки, процес пізнання такою ж мірою, як людська поведінка" [6, с.5].

О.М. Леонтьєв розглядає діяльність як "систему, що входить до системи відношень суспільства, поза цими відношеннями людська діяльність зовсім не існує" [13, с.82]. Діяльність кожної людини, зауважує автор, залежить від її місця в суспільстві, від умов, що випадають на її долю, від того, як вона складається в неповторних індивідуальних обставинах. Основною характеристикою діяльності є її предметність. Залежно від предмета діяльності розрізнюють і різні види діяльності, її спрямованість.

Отже, діяльність – найвищою мірою динамічна система, у ній постійно відбуваються трансформації: акт діяльності втрачає мотив і перетворюється на дію, що реалізує інше ставлення до світу, іншу діяльність; навпаки, дія може набути самостійної спонукальної сили і стати актом діяльності; дія може трансформуватися в операцію, почати реалізувати певні цілі.

Різні діяльності можна класифікувати за різними ознаками. Головною з них є якісна своєрідність діяльності і за цією ознакою можна виділити трудову, ігрову, пізнавальну діяльності (і дії) як види діяльності. Іншим критерієм є зовнішній, матеріальний, або ж внутрішній, теоретичний характер діяльності або дії – це різні форми діяльності. Зовнішні і внутрішні форми діяльності взаємозалежні і переходять одна в одну в процесах інтеріоризаціїіекстеріоризації. При цьому дія одного виду або типу може входити як утворювальний елемент у діяльність іншого типу або виду: теоретична дія може входити до складу практичної, зокрема трудової діяльності, трудова дія – до складу ігрової діяльності і та ін. [12].

Навчання виступає як вид діяльності, метою якого є набуття людиною знань, умінь та навичок. Метою та предметом навчальної діяльності є саме певні знання та вміння [16, с.132].

Б.М. Теплов вважає, що у процесі навчання загальні знання, уміння та здібності набувають іншого соціо-особистісного статусу – вони, будучи вихідною базою, переростають у професійну майстерність [21, с.20].

Отже, діяльність людини лежить у самій основі існування суспільства та його розвитку, формування його цінностей. Вона є джерелом життя людини, а, також розвитку та формування її як особистості. Основними видами діяльності, які притаманні людині і відповідають загальним потребам, а точніше – видам соціальної людської активності, є спілкування, гра, навчання і праця. Усім цим видам діяльності властивий розвиваючий характер [16, с.131].

У розмаїтті людських діяльностей особливе місце посідає професійна діяльність. Дефініція "професія" визначається як рід занять, трудової діяльності, що потребує певних знань і навичок та є для когось джерелом існування; фах, спеціальність, ремесло, кваліфікація [17, с.826], вона "потребує певної підготовки і є зазвичай джерелом існування, відображає стійкий розподіл праці за основними напрямами виробництва, службової діяльності" [2, с.4].

Професійну діяльність, на наш погляд, можна визначити як специфічну людську форму цілеспрямованої активності в конкретній трудовій галузі, що зумовлена потребами життєдіяльності в суспільстві, яка направлена на реалізацію цих потреб, зміст якої становить доцільна його зміна і перетворення.

Всі види людської діяльності, незважаючи на їхні відмінності, мають одну будову. Між окремими видами діяльності існують чітко визначені залежності, знаючи які, можна за одними елементами діяльності будувати інші [14]. Така робота передбачає розвиток передусім базисного обсягу загальних інваріантних дій та операцій, які, своєю чергою, сприяють ефективнішому відпрацюванню навчальних здібностей.

Будь-яка професійна діяльність складається із взаємодії людини-фахівця як суб'єкта цієї діяльності з предметом (об'єктом) праці за допомогою знаряддя, що є найрухливішою, найактивнішою структурною частиною цієї діяльності і піддається змінам. Професійна зумовленість багаторазової (повторюваної) взаємодії суб'єкта і об'єкта праці дає можливість виявити закономірні професійні дії, яким відповідають однакові сукупності психічних процесів, станів, умінь і навичок, якостей особистості.

Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович, О.В. Запорожець, О.М. Леонтьєв, О.О. Смирнов та ін. у своїх працях визначили основні компоненти психологічної структури професійної діяльності, як-от: мета діяльності; умови, за яких відбувається діяльність; особливості і специфіка предмета (об'єкта) і знарядь взаємодії; шляхи і засоби досягнення мети діяльності.

На думку Е.Е. Карпової, саме професія, об'єднує, інтегрує масу людей, визначаючи їхню подібність у поглядах, оцінках, нормах поведінки і діяльності, поглинаючи індивідуальне буття соціальним способом існування. Включена в систему суспільного виробництва і відповідних до неї суспільних відносин, професія утворює в них самостійну структуру, що стає об'єктом цілеспрямованого регулювання з боку суспільства і його державних структур [7, с.161].

Є.А. Клімов, запропонував авторський метод класифікації різних видів професій за предметом і метою праці, за характером дій, знаряддями праці та її умовами [8]. Так, за предметом праці всі професії автор поділяє на біономічні (природа), техномічні (техніка), сигномічні (знаки), артономічні (художні образи), і соціономічні, за О.М. Леонтьєвим (взаємодія людей). Відповідно до цього, Є.А. Клімов визначив п'ять схем професійної діяльності "Людина – Природа", "Людина – Техніка", "Людина – Знак", "Людина – Образ", "Людина – Людина".

Професія юрист, за Є.А. Клімовим, належать до професій "Людина – Людина". На його думку, цей тип професії визначається такими якостями: стійким хорошим самопочуттям у ході роботи з людьми, потребою у спілкуванні: здібністю подумки ставити себе на місце іншої людини, здібністю швидко розуміти наміри, настрій, думки інших людей, здібністю швидко орієнтуватися у взаємовідносинах людей, здібністю добре розуміти, тримати подумки знання щодо особистісних якостей багатьох і різних людей тощо. [5, с.175]. Людині цієї професійної схеми, вважає Е.А. Климов, притаманне: вміння керувати, вчити, виховувати, "здійснювати корисні дії обслуговування різних потреб людей"; вміння слухати і вислуховувати; широкий кругозір; "душезнавська спрямованість розуму, спостережливість до прояву почуттів, розуму і характеру людини, до її поведінки, вміння чи здібність подумки уявляти, моделювати саме її внутрішній світ, а не приписувати їй свій власний чи якийсь інший, знайомий їй з досвіду"; "проектувальний підхід до людини, що заснований на впевненості – "людина завжди може стати кращою"; здатність до співпереживання; спостережливість; "глибока і оптимістична переконливість щодо правильності ідей служіння народу загалом; вирішення нестандартних ситуацій; високий ступінь саморегуляції [9, с.147].

Loading...

 
 

Цікаве