WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Підстави постановлення обвинувального вироку: аналіз чинного закону та проекту КПК України - Реферат

Підстави постановлення обвинувального вироку: аналіз чинного закону та проекту КПК України - Реферат

Частина 6 цієї ж статті передбачає, що особа також може бути за вироком суду звільнена від відповідальності чи покарання на підставах, передбачених ст.49 та 74 КК України. Оскільки ж ст.49 встановлює підстави для звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, то підстави для постановлення обвинувального вироку із звільненням особи від покарання передбачені у ст.74 КК України. Однак не всі підстави, зазначені у ній, створюють умови для постановлення обвинувального вироку із звільненням від покарання, а лише закріплені у п.4, 5. У п.4 вміщено таке ж положення, як і в частині 5 ст.7 КПК. Таке повторення також не має пояснення.

Пункт 5 же передбачає, що особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст.49 КК України, тобто у зв'язку із закінченням строків давності. Проте важко зрозуміти, як можна звільнити від покарання особу, яка взагалі не може бути притягнута до кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності. Тим більше що, відповідно до п.5 ч 1 ст.7-1 та ч.2 ст.11-1 КПК,. суд у судовому засіданні закриває справу, яка надійшла до нього з обвинувальним висновком у разі закінчення строків притягнення до відповідальності.

Беручи до уваги те, що вирок є найважливішим актом кримінального судочинства, його велике значення, недопустима така нечіткість з підставами для винесення обвинувального вироку, яку маємо у чинному КПК України, неприпустима.

Крім того, відповідно до ст.75 КК України, суд може постановити обвинувальний вирок із звільненням від відбування покарання з випробуванням. Зокрема, п.1 цієї статті проголошує: якщо суд при призначенні покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше як 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Отже, з аналізу чинного законодавства випливає, що у ньому передбачено три види обвинувального вироку:

  1. з призначенням покарання;

  2. із звільненням від покарання;

  3. із звільненням від відбування покарання з випробуванням.

І це треба чітко зазначити у КПК, передбачивши, що підставами для їх постановлення мають бути: 1) для обвинувального вироку з призначенням покарання – визнання особи винною у вчиненні злочину, за відсутності підстав для постановлення інших видів обвинувального вироку; 2) із звільненням від покарання – наявність акта амністії (ч.2 ст.6 КПК, ст.86 КК), втрата особою суспільної небезпеки (ч.5 ст.7 КПК, ч.4 ст.74 КК); 3) із звільненням від відбування покарання з випробуванням – підстави, передбачені ч.1 ст.75 КК України.

Потрібно також зазначити, що, визначаючи підстави до постановлення обвинувального вироку, не є послідовним проект КПК, затверджений у першому читанні Верховною радою України. Так, відповідно до 4 ст.418 проекту, суд вироком звільняє засудженого від відбування покарання: 1) за наявності підстав, передбачених статтею 49 Кримінального кодексу (сплив строків давності притягнення до відповідальності); 2) коли обставина, зазначена у п.6 ч.1ст.185 цього Кодексу (наявність спеціальних підстав, передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу України), з'ясувалася під час постановлення вироку [10].

Проте суд не може постановлювати обвинувальний вирок із звільненням від відбування від покарання у зв'язку зі спливом строків давності притягнення до відповідальності, оскільки в такому випадку особу взагалі не можна притягати до відповідальності. Інша річ, коли засуджений наполягає на розгляді справи судом і постановленні вироку, про що буде мова далі.

Частина 5 ст.418 проголошує: суд постановляє обвинувальний вирок без призначення покарання, якщо справа на вимогу обвинуваченого чи близьких родичів померлого обвинуваченого у випадках, передбачених ч.3 ст.184 цього Кодексу, розглядалась судом у повному обсязі. Мова йде про випадки, коли кримінальна справа не порушується, а порушена – підлягає закриттю, за винятком випадків, коли обвинувачений чи його близькі родичі наполягають на розгляді справи судом.

  1. за спливом строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності;

  2. внаслідок акта амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння;

  3. у зв'язку з декриміналізацією;

  4. внаслідок зміни обстановки;

  5. щодо померлого, крім випадків, коли провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого за клопотанням його близьких родичів.

Тут проект вже більш чіткий. За таких обставин суд може визнавати особу винною у вчиненні злочину, але призначати покарання не може, оскільки погіршуватиметься становище засудженого. Однак невідомо чому не згадано про втрату особою суспільної небезпеки.

На завершення зазначимо, що термін "обвинувальний вирок із звільненням від покарання" є точнішим і більш правильним, ніж термін "обвинувальний вирок із звільненням від відбування від покарання", і навіть терміна "обвинувальний вирок без призначення покарання" з суто прагматичних міркувань. У такому обвинувальному вироку суд зазначатиме: "Визнати особу винною у вчиненні злочину... Звільнити її від покарання у зв'язку з наявністю... (зазначити підставу)". Як наслідок покарання їй не призначатиметься. Якщо ж говорити про обвинувальний вирок із звільненням від відбування покарання, то у ньому спочатку потрібно призначати покарання, а потім звільняти від його відбування, що є не зовсім логічним і більше годиться до звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Література

  1. Кримінально-процесуальний кодекс України. Станом на 1 вересня 2001 р. – К.: Атіка, 2001. – 208с.

  2. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те вид., доп. і переробл. – К.: Вид-тво А.С.К., 2003. – 1120с.

  3. Кримінальний процес України: Підручник для студентів юрид. спец. вищих закладів освіти / Ю.М. Грошевой, Т.М. Мірошниченко, Ю.В. Хоматов та ін.; За ред. Ю.М. Грошевого та В.М.Хотенця. – Харків: Право, 2000. – 496с.

  4. Грошевой Ю.М. Сущность судебных решений в советском уголовном процессе. – Харьков: Изд-ство при Харьк. гос. ун-те ИО "Вища школа", 1979. – 143с.

  5. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1999. – 536с.

  6. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 240с.

  7. Положення про порядок здійснення помилування, затверджене Указом Президента України від 12 квітня 2000 року №588/2000.// Урядовий кур'єр. – 2000. – №77. – 26 квіт.

  8. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. / За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. – К.: ФОРУМ, 2003. – 938с.

  9. Комментарий к уголовно-процессуальному кодексу РСФСР. – 5-е изд. / Под ред. В.Т. Томина – М.: Юрайт, 2001. – 815с.

  10. Проект КПК України, затверджений у першому читанні Верховною радою України.

Loading...

 
 

Цікаве