WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінальна відповідальність юридичних осіб за господарські злочини - Реферат

Кримінальна відповідальність юридичних осіб за господарські злочини - Реферат

І далі. В основу кримінальної відповідальності покладено принцип індивідуальної вини суб'єкта. Це означає, що кожний суб'єкт може притягатися до кримінальної відповідальності лише за вчинені ним діяння, які охоплювалися його умислом або необережністю. Неможливо конкретизувати вину стосовно такого колективного утворення, як юридична особа. Як зазначав С.В.Познишев, змішати винність усіх членів колективу і вивести з цього якесь визначене ціле неможливо, вина кожного має свій особливий відтінок. Якщо ж визнати, що фізичні особи, які входять до складу юридичної особи, повинні відповідати кожний відповідно до своєї вини, то втрачається сенс відповідальності юридичних осіб [8, с.52].

Крім того, притягнення юридичної особи до кримінальної відповідальності суперечить принципу індивідуалізації покарання, бо в результаті накладення кримінально-правових санкцій на такого суб'єкта постраждають інтереси як винних тією чи іншою мірою, так і працівників, можливо, й не винних.

Отже, можна констатувати, що встановлення кримінальної відповідальності за господарські злочини суперечить основоположним засадам кримінального права: принципам персональної відповідальності, відповідальності за вину, недопустимості подвійного ставлення у вину.

Слід також зазначити, що застосування фінансових-штрафних санкцій до юридичних осіб за шкоду, заподіяну їх протиправною діяльністю, а в деяких випадках заходів заохочувального характеру (наприклад, надання пільг добросовісним платникам податків), було б більш доречним і ефективним впливом на юридичних осіб у напрямку боротьби із вчиненням ними окремих деліктів, що заподіюють шкоду системі господарства чи фінансово-кредитній системі, зокрема з несплатою належних з них податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших господарських злочинів.

Викладене дає змогу стверджувати, що введення кримінальної відповідальності юридичних осіб взагалі і за господарські злочини зокрема є недоцільним, неприйнятним і нездійсненним.

Питання про кримінальну відповідальність юридичних осіб може бути поставлене в іншому (й, наскільки мені відомо, ще не досліджуваному) аспекті. А саме, – про відповідальність керівників підприємств за їхню неналежну діяльність, у тому числі й несплату обов'язкових внесків державі керованими ними юридичними особами.

Така постановка питання, як видається, дає можливість обминути, чи, щонайменше, згладити недоліки притягнення до відповідальності лише фізичних осіб за порушення, допущені у зв'язку з роботою на підприємстві (де порушення пов'язані, викликані ще й неправильною діяльністю інших працівників).

Якщо застосовувати таку конструкцію відповідальності, наприклад, за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, то в цьому випадку керівнику ставиться у вину не тільки і не стільки конкретні дії по ухиленню від сплати обов'язкових внесків державі (які важко довести, а особливо умисел на їх вчинення), а й загальне неналежне керівництво. Погана робота керівника може полягати у його некомпетентності (злочинному невігластві), відсутності контролю за підлеглими, їх підборі не за діловими якостями, а зовсім за іншими критеріями. Існуючі конструкції відповідальності, по суті, породжують безкарність.

Разом з тим відповідальність керівника має бути диференційована на відповідальність за власні дії, спрямовані на ухилення від сплати обов'язкових внесків державі, і відповідальність за відсутність контролю за діями підлеглих працівників щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). Мова, по суті, йде про різновид халатності. Тому інститут відповідальності за ухилення від сплати обов'язкових внесків державі повинен містити ще й норму про відповідальність керівника суб'єкта господарювання, який в результаті халатності допустив порушення податкової дисципліни.

Викладене дає підставу для висновку про те, що є альтернатива введенню кримінальної відповідальності юридичних осіб, шлях, який, згладивши недоліки притягнення до кримінальної відповідальності лише фізичних осіб, не примушує істотно переглядати ряд положень – основ теорії кримінального права, як це було б у випадку визнання юридичних осіб суб'єктами злочину. В цій статті обґрунтовується лише один із можливих шляхів застосування кримінальної відповідальності за шкоду, заподіяну податковим відносинам діяльністю юридичних осіб. Стосовно інших господарських злочинів також можуть бути розроблені і обґрунтовані відповідні пропозиції.

Література
  1. Гавриш С.Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины. Проблемы теории и развитие законодательства. – Харьков, 1994. – 639с.

  2. Жевлаков Э.Н. Экологические преступления: понятие, виды, проблемы ответственности. – Автореф. дис. ... д-ра.юрид.наук. – М, 1991.

  3. Кримінальний кодекс України (Проект): проблеми теорії та практики // Науково-практична конференція (Львів 16-17 грудня 1993 року). Доповіді та виступи. – Львів, 1994.

  4. КК ФРН від 15 травня 1871р. в редакції від 1 січня 1975р.(зараз діє в редакції від 10 березня 1987р.), 14. "Действие за другого" (Інформацію про кримінальне законодавство ФРН одержано з Глобальної інформаційної мережі Інтернет).

  5. Кузнецова Н.Ф. Цели и механизм реформы уголовного кодекса. // Государство и право. – 1992. – №6. – С. 82.

  6. Кузнецова Н.Ф., Цзян Хуэйлинь.Реформа уголовного законодательства Китая // Вестник Моск. ун-та.Сер. 11. Право. – 1998. – №4. – С.65-76.

  7. Крылова Н.Е. Уголовная ответственность юридических лиц во Франции: предпосылки возникновения и основные черты // Вестник Моск. ун-та. Сер. 11. Право. – 1998. – №3. – С.69-80.

  8. Повелицина П.Ф. Уголовно-правовая охрана природы в СССР: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. – М., 1991.

  9. Познышев С.В. Учебник уголовного права. Общая часть. – М,. 1923.

  10. Примерный Уголовный кодекс (США). М. – 1969 (ст.2.07. Ответственность корпораций, некорпорированных объединений и лиц: действующих или обязанных действовать в их интересах).

  11. Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Лекции Н.С.Таганцева. – С.-Пб.: Госуд. типог, 1902. – Ч.1. – Т.1. – С. 369.

  12. Таганцев Н.С. Лекции по русскому уголовному праву, читанные Н.С. Таганцевым. Часть общая. Вып. II. – С.-Пб.: Госуд. типогр., 1898.

  13. Такехико Сонэ.Теория и практика хозяйственного уголовного права в условиях рыночной экономики Японии // Вестник Моск. ун-та. – Сер. 11. – Право. – 1998. – №4. – С.77-83.

  14. Устинов В.С. Отзыв на проект Уголовного кодекса России // Государство и право. – 1992. – №6. – С. 89.

Loading...

 
 

Цікаве