WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблема кримінально-правової кваліфікації незаконного використання електроенергії - Реферат

Проблема кримінально-правової кваліфікації незаконного використання електроенергії - Реферат

Виходячи з викладеного та враховуючи розуміння законодавцем майна, речей як предметів матеріального світу, видається, що законодавець розуміє енергію в сенсі предмета договору на постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу як товару. До такого висновку приходять й інші дослідники природи "енергії". Приміром, М.В. Фролов зазначає, що розміщення норм про постачання електроенергії серед договорів купівлі – продажу пояснюється тим, що такий договір містить у собі всі ознаки договірних зобов'язань купівлі-продажу: одна сторона передає іншій за плату визначений товар (енергію) [30, ст.59].

Розуміння енергії як товару не нове. В Законі України "Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 року, енергія визначається як електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу (ст.1).

Видається, що визнання енергії товаром не викликає сумніву. Проте не слід ототожнювати поняття майно та товар, оскільки це різні правові категорії, які мають різний зміст і співвідносяться як частина й ціле.

Підтвердженням викладеного є й те, що "у жодному випадку до складу майна не включаються нематеріальні об'єкти цивільних прав..." [37, ст.113], до яких і відноситься електроенергія.

Отож, енергія не є річчю, оскільки не має "тілесної" субстанції, що є обов'язковим для визнання річчю у цивільному праві, а відтак, вона не є і майном.

Правові категорії треба трактувати однаково у всіх галузях права. Підходи до розуміння майна в цивільному і кримінальному праві повинні бути тотожними. Тому в кримінальному праві вести мову про енергію як майно немає смислу.

Неможливе і відображення енергії в фондах господарюючих суб'єктів (йдеться про відображення в бухгалтерських та інших документах переліку майна, що є на балансі). Підтвердженням цього передусім є невіднесення енергії до категорії майна. Окрім цього, як правильно зазначає В. Навроцький, енергія по своїй суті не може бути відображена в фондах, оскільки окремо від енергетичних потужностей не існує [11, ст.49]. Неможливість існування електроенергії поза енергетичною системою тягне за собою висновок про неможливість відображення її в фондах господарюючих суб'єктів. Відповідно незаконне використання енергії не може вести до зменшення фондів господарюючих суб'єктів.

На нашу думку, кваліфікувати незаконне використання електроенергії за статтею, яка передбачає відповідальність за крадіжку не можна, оскільки енергія не є майном, річчю, вона не має "матеріальної" суті, а предметом крадіжки, відповідно до теорії кримінального права, може бути лише майно.

Розглянемо кваліфікацію незаконного використання енергії за ст.192 КК України, тобто як заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою.

Предметом такого злочину є майно, яке мало потрапити в фонди господарюючих суб'єктів, проте не потрапило туди через злочинну поведінку суб'єкта злочину; майно, яке незаконно експлуатується винним.

А.І. Бойцов вказує: "Близько примикає до даного різновиду злочинних дій і незаконне користування матеріальними благами, позбавленими фізичних ознак, необхідних для визнання скоєного розкраданням..." [14, ст.733]. Зокрема, електроенергія як об'єкт права власності, проте не майно, оскільки немає окремої норми, яка б передбачала відповідальність за її незаконне використання, теж сьогодні відноситься до предмета заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою.

Енергія – благо, яке не відноситься до речей, а тому посягання на нього не може кваліфікуватися за статтями про крадіжку, грабіж, розбій, шахрайство та іншими статтями, предметом яких є майно; відповідальність за посягання на це благо як об'єкт майнових відносин окремо законодавцем не передбачена. Тож і кваліфікуємо за статтею, яка, на думку П.С. Яні, є "резервною", і застосовується тоді, коли будь-яку статтю, що передбачає відповідальність за злочини проти власності, застосувати неможливо [7, ст.5,6,59].

З урахуванням розвитку ринкової економіки і залученням в господарський оборот нових предметів, які виступають об'єктами права власності, необхідно приділити більшу увагу питанням кримінально-правового захисту права власності не лише на речі (rec corporales), але й на інші об'єкти майнових відносин (rec incorporales) [21, ст.11]. Головне, щоб ці об'єкти (блага) мали справжню економічну вартість, визнавались об'єктом економічного обороту, мали товарну форму і вартісне вираження. Саме до таких благ – інших об'єктів майнових відносин, і належить електроенергія.

Сьогодні на розгляді у Комітеті Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки перебуває проект Закону України "Про внесення змін до деяких законів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про електроенергетику" (№реєстрації 0971 від 14.05.2002 р.). Цей проект не приведено у відповідність з новим КК України. Відповідно до положень названого проекту, пропонується доповнення Кримінального кодексу України статтею "Порушення правил користування енергією", яка передбачає відповідальність за самовільне використання електричної та інших видів енергії без приладів обліку або внаслідок їхнього умисного пошкодження.

На підставі викладеного, враховуючи зміни в цивільному обороті, в необхідності дієвого захисту всіх об'єктів права власності, видається доцільним і логічним доповнення Кримінального кодексу України статтею, яка б прямо передбачала відповідальність за незаконне використання електричної та інших видів енергії. Таке доповнення дало б змогу б привести кримінальне законодавство у відповідність з рівнем розвитку цивільних відносин і визначити предметом нового складу злочину об'єкт власності, який не є майном, річчю (rec incorporales) – енергію.

Література

  1. Тельфер М. О квалификации незаконного пользования электрической и другой энергией. / Социалистическая законность, – 1983, – №8.

  2. Хабаров А.В. Преступления против собственности. – Тюмень: Изд-во Тюмен. ун-та, 1999.

  3. Гельфер М.Г. Ответственность за преступления против социалистической собственности по законодательству зарубежных социалистических стран. Горький, 1979.

  4. Григорьева Л.В. Уголовная ответственность за мошенничество. – Саратов, 1999.

  5. Кузнєцов В. Кримінально-правова боротьба з крадіжками електроенергії. Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – 11.

  6. Матмуратов Б.Д. Проблемные вопросы уголовной ответственности за хищение социалистического имущества путем мошенничества и смежные с ним преступления: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. – К.,1988.

  7. Яни П.С. Посягательства на собственность. – М., 1998.

  8. Яни П.С. Мошенничество и иные преступления против собственности: уголовная ответственность. – М., ЗАО Бизнес-школа "Интел-Синтез", 2002.

  9. Борзенков Г.Н. преступления против собственности в новом Уголовном кодексе РФ. / Юридический мир. – 1997. – Июнь-июль.

  10. Верина Г.В. Преступления против собственности; проблемы квалификации и наказания. – Саратов, 2001.

  11. Навроцкий В. Уголовная ответственность за незаконное пользование электрической и другими видами энергии. / Социалистическая законность, 1984. – №2.

  12. Навроцький В. Чи можна вкрасти електороенергію? / Предпринимательство, хозяйство и право, – 2000, – №8.

  13. Векленко В.В. Квалификация хищений. – Омск, 2001.

  14. Бойцов А.И. Преступления против собственности. – СПб: Юридический центр Пресс, 2002.

  15. Уголовный кодекс Японии. СПб: Юридический центр Пресс, 2002.

  16. Уголовный кодекс Литовской республики. – СПб: Юридический центр Пресс, 2002.

  17. Уголовный кодекс федеративной республики Германии. – СПб: Юридический центр Пресс, 2003.

  18. Уголовный кодекс республики Молдова. – СПб: Юридический центр Пресс, 2003.

  19. Уголовный кодекс Турции. – СПб: Юридический центр Пресс, 2002.

  20. Уголовный кодекс Австрии. – М., Зерцало, 2001.

  21. Уголовный кодекс Российской Федерации. – М.: Профессиональные юридические системы "Кодекс" 2004.

  22. Уголовный кодекс Франции. – СПб: Юридический центр Пресс, 2002.

  23. Уголовный кодекс Швейцарии. – М.: Зерцало, 2001.

  24. Уголовный кодекс Латвийской республики. – СПб: Юридический центр Пресс, 2001.

  25. Уголовный кодекс Эстонской республики. – СПб: Юридический центр Пресс, 2001.

  26. Кримінальне право. Особлива частина. – Київ; Харків: Юрінком Інтер – Право, 2002.

  27. Никифоров Б.С. Борьба с мошенническими посягательствами на социалистическую и личную собственность по советскому уголовному праву. М., 1952.

  28. Романцов В.А. Уголовная ответственность за причинение имущественного ущерба путем обмана или злоупотребления доверием. Дис.... канд. юрид. наук. – СПб, 1997.

  29. Цивільний кодекс України. – К.: Атіка, 2004.

  30. Фролов М.В. Имущество как предмет хищения: единство и дифференциация гражданско – правового и уголовно – правового элементов понятия: Дис. ... канд. юрид. наук. – Екатеринбург, 2002.

  31. Тенчов Э.С. Охрана собственности – институт уголовного права: социальная обусловленность, структура, функционирование: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. – М., 1990.

  32. Зобов'язальне право. – К.: Юрінком Інтер, 1998.

  33. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (ст.1) від 16 квітня 1991 року.

  34. Безверхов А.Г. Имущественные преступления. Автореф. дис....д-ра юрид. наук. – Ижевск, 2002.

  35. За кражу электроэнергии отправляют в тюрьму http://dn.kiev.ua/disasters/ukraine/tur_elek_0910. html.

  36. За кражу электричества сесть в тюрьму может даже рядовой гражданин Корреспондент. Net. 14 июня, 2002.

  37. Цивільне право України. Академічний курс. Загальна частина. // За заг. ред. Я.М. Шевченко – К., 2003. – Т.1.

Loading...

 
 

Цікаве