WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Міжнародні угоди з питань сімейного права - Реферат

Міжнародні угоди з питань сімейного права - Реферат

вона застосовується тільки до аліментних зобов'язань:
1) між подружжям та колишнім подружжям; 2) стосовно особи, яка не досягла 21 року та не перебуває у шлюбі. За державами залишено право обумовлювати незастосування Конвенції до аліментних зобов'язань: 1) між особами, які є родичами по бічній лінії; 2) між свояками; 3) між розлученим та таким, що роздільно проживає, подружжям, шлюб якого був оголошений недійсним чи анульований, якщо рішення про розлучення, роздільне проживання, недійсність чи анулювання шлюбу було винесене заочно у державі, в якій сторона по справі, що не з'явилася до суду, не мала свого звичайного місця проживання.
Учасниці вказаного міжнародного договору можуть робити застереження про застосування законодавства держави, якщо сторони по справі мають громадянство цієї держави, тобто спільне громадянство, і якщо боржник має у цій державі звичайне місце проживання.
У Конвенції врегульоване питання вибору законодавства до аліментних зобов'язань за наявності двох чи більше систем права. Серед колізійних прив'язок пропонується прив'язка до законунайбільш тісного зв'язку з певним правопорядком. Зазначена Конвенція майже повністю замінила Конвенцію про право, застосовуване до аліментних зобов'язань стосовно ді-тей, укладену в Гаазі 24 жовтня 1956 p.
У 1973 р. була прийнята Гаазька конвенція про визнання та виконання рішень щодо аліментних зобов'язань. З останніх Гаазьких конвенцій відомою є Конвенція про захист дітей та співробітництво стосовно іноземного усиновлення від 29 травня 1993 p. її норми грунтуються на принципах Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 р" Декларації ООН про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту та добробуту дітей, резолюції 41/85 Генеральної Асамблеї ООН від 3 грудня 1986 p. про передання дітей на виховання та їх усиновлення на національному й міжнародному рівнях.
Зазначена Конвенція була прийнята з метою, по-перше, створення гарантій дотримання основних прав дитини при здійсненні усиновлення, по-друге, створення систем співробітництва між державами для відвернення викрадення, продажу дітей, торгівлі ними, по-третє, забезпечення визнання усиновлення у договірних державах
Конвенція застосовується, якщо дитина, яка постійно проживає у одній договірній державі, що є державою її походження, переїхала, переїжджає чи повинна переїхати у іншу договірну державу (ту, що приймає) після її усиновлення у державі походження подружжям чи особою, що звичайно проживають у приймаючій державі, або проживають у такій державі з метою усиновлення у приймаючій державі або у державі походження. Конвенція поширюється тільки на таке усиновлення, яке створює постійний зв'язок між батьками та дітьми. Детально врегульовано діяльність центральних органів договірних держав та уповноважених організацій з питань усиновлення. Регламентуються вимоги для іноземного усиновлення. Відповідно до змісту Конвенції усиновлення має місце тільки у випадку, якщо компетентна влада держави походження:
1) встановила, що дитина може бути усиновлена;
2) визначила, що після належного розгляду можливості влаштування дитини у державі походження іноземне усиновлення найкраще відповідає інтересам дитини;
3) переконалася, що: а) особи та органи, які беруть участь в усиновленні, належно інформовані про наслідки їх згоди, зокрема, про можливість припинення правового зв'язку між дитиною та сім'єю її походження внаслідок усиновлення;
б) ці особи та органи дали свою згоду добровільно, у належній формі або засвідчену письмово; в) згода давалася не за винагороду чи компенсацію й не була відізвана; г) згода матері, якщо це вимагається законодавством держави, була надана тільки після народження дитини.
Компетентна влада повинна переконатися у тому, що:
а) 3 дитиною радилися та інформували її про наслідки усиновлення й необхідність її згоди на усиновлення, якщо така вимагається; б) враховувалися бажання та думка дитини;
в) згода дитини отримана добровільно у належній юридичній формі, вираженій чи засвідченій письмово; г) така згода давалася не за винагороду чи певну компенсацію.
Компетентна влада держави, що приймає, повинна: 1) визначити, що можливі названі батьки мають право на усиновлення та відповідають вимогам для цього; 2) забезпечити необхідну консультацію можливих названих батьків; 3) вирішити питання про в'їзд дитини у іншу державу та постійне проживання у ній.
Конвенція детально регламентує процедуру усиновлення. Врегульовано питання визнання усиновлення та наслідки усиновлення. Усиновлення повинне визнаватися іншою договірною державою. Засвідчене свідоцтво уточнює, коли й ким була надана згода на усиновлення. У визнанні усиновлення може бути відмовлено, якщо усиновлення явно протирічить порядку держави з огляду на найкращі інтереси дитини.
Визнати усиновлення означає визнати: 1) правові взаємовідносини між дитиною та її названими батьками; 2) відповідальність названих батьків за дитину; 3) припинення існуючих раніше правовідносин між дитиною та її матір'ю й батьком. Усиновлення повинне мати названі наслідки у тій дого-вірній державі, де воно відбулося.
У Конвенції вирішено питання про обрання однієї системи права з кількох, які діють у державі стосовно усиновлення. Ніякі застереження до Конвенції не допускаються.
Такими є багатосторонні Гаазькі конвенції з сімейного права, а також ті, що укладені в рамках або під егідою ООН.
Окрему групу договорів з питань сімейного права складають акти ЄС. Це, зокрема, конвенції Європейської Ради та її органів. Наприклад, Європейська конвенція про усиновлення дітей 1967 p., Європейська конвенція про репатріацію неповнолітніх 1970 p.. Європейська конвенція про правовий статус позашлюбних дітей 1975 p., Європейська конвенція про визнання та виконання рішень про тюремне ув'язнення дітей та відновлення тюрем для дітей 1980 p.
Комітет міністрів ЄС прийняв резолюції: про громадянство подружжя з різним громадянством 1977 р., про громадянство дітей, які народилися у шлюбі, 1977 р., про рівність подружжя у цивільному праві 1978 p. Цей же орган прийняв рекомендації: стосовно дітей проти жорстокого поводження 1979 р., про права подружжя стосовно заняття по веденню сімейного гос-подарства та по використанню сімейного дому 1981 р., про аліменти, які належать внаслідок розлучення 1989 р., про сім'ї, які виховують дітей, 1987 р., про невідкладні заходи у сімейних правах 1991 p.
Loading...

 
 

Цікаве