WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Фальшивомонетництво: структура криміналістичної характеристики - Реферат

Фальшивомонетництво: структура криміналістичної характеристики - Реферат

По-четверте, оскільки метою криміналістичної характеристики є оптимізація процесу розкриття та розслідування злочинів, тому у ній повинні міститися не будь-які відомості про злочин, а тільки ті, що мають значення для організації діяльності працівників правоохоронних органів з розкриття та розслідування злочинів, і полегшують вирішення завдань правосуддя [16, с.114; 17, с.17]. Тобто у структуру криміналістичної характеристики треба вводити лише криміналістично вагомі ознаки (не будь-які, не однакові для всіх видів злочинів), тільки ті, які в рамках певного виду злочинів (наприклад, фальшивомонетництва) відрізняються чіткою розшуковою спрямованістю і у результаті вивчення та узагальнення аналогічних злочинів можуть сприяти їхньому розкриттю та розслідуванню [18, с.9], а також виражають індивідуальність виду злочинів у криміналістичному смислі [11, с.14].

Практично це виражається в тому, що в процесі розслідування конкретного злочину порівнюються відомості, які ми маємо про нього, з системою узагальнених даних про злочини певного виду (групи) і на цій підставі визначається, якими ознаками раніше характеризувалися поки ще не встановлені обставини розслідуваного діяння. Так, якщо невідомо, хто вчинив злочин, то використання узагальнених даних, що містяться в криміналістичній характеристиці цього виду злочину, про злочинців дає можливість обрати досить конкретний напрямок пошуку винної особи серед певної (вузької чи широкої) групи людей.

По-п'яте, криміналісти вже давно введуть мову про системність криміналістичної характеристики, передусім про взамозв'язки, взаємообумовленості між її елементами [19, с.57]. Наполягається на використанні системно-структурного підходу до виявлення і систематизації криміналістичної інформації про злочин у його криміналістичній характеристиці [17, с.17; 20, с.317; 21, с.8].

Саме у системному відтворенні відомостей про криміналістично значущі ознаки певного виду (групи) злочинів першою чергою виявляється новизна цієї наукової категорії. Як зазначає Р.С. Бєлкін, елементи, які тепер відносять до криміналістичної характеристики злочинів, враховувались під час розробки окремих методик ще до моменту першого вживання терміна "криміналістична характеристика" [20, с.310-311]. До таких елементів відносили спосіб учинення та приховання злочину, обстановка вчинення злочину: місце, час, інші умови, відомості про особу можливого злочинця, характер вихідної інформації [22, с.25]. На початку розвитку методики розслідування як самостійного розділу науки криміналістики коло елементів, за якими накопичувалися емпіричні відомості, було досить обмеженим та нестійким, а відомості викладались непослідовно, розрізнено. Застосування криміналістичної характеристики як інформаційної моделі дало змогу систематизувати ці відомості у вигляді послідовно розміщених елементів, що мають певні кореляційні зв'язки [12, с.57].

Питання про системно-структурний характер будь-якого об'єкта виникає тоді, коли необхідно з'ясувати, як зміна цього об'єкта взамопов'язана із зміною більш загального цілого, до якого він включається як частина, і як зміна однієї частини цілого пов'язана із змінами інших частин. У найзагальнішому вигляді система визначається як "сукупність елементів, які перебувають у взаємовідносинах і зв'язках між собою та утворюють певну цілісність, єдність". Будову і функціонування системи характеризують структурованість, ієрархічність та багаторівневість, а цілісне її функціонування є результатом взаємодії всіх її елементів [23, с.427-428]. Будь-яка система може бути розглянута як елемент системи вищого порядку (криміналістична характеристика є елементом більш загальних систем – методики розслідування, характеристики злочину в цілому), а її елементи можуть виступати системами нижчого порядку (наприклад, відомості про особу злочинця). Для того щоб криміналістичні відомості про певний вид злочинів сформувати у систему необхідно використовувати правила, які випливають із ознак будь-якого системного утворення: елементи, які входять у систему, по-перше, повинні утворювати структуру, для чого до виділення структурних елементів має бути застосовано єдиний критерій якості, вони мають бути однорівневими (однопорядковими), а по-друге, з боку їхньої сукупності та з боку існуючих між цими елементами зв'язків вони повинні утворювати цілісність, задавати нові якісні властивості всій системі в цілому і при тому відрізнятися між собою і відрізняти дану систему від інших систем [24, с.173]. У той же час у криміналістичній літературі про структуру криміналістичних характеристик злочинів вбачається нігілістичне сприйняття авторами правила про якісну однорівневість її структурних елементів.

Структура і об'єм криміналістичної характеристики повинні відповідати змісту предмета науки криміналістики, не виходити за її межі [25, с.102] та спиратися на положення загальної теорії криміналістики [8, с.228]. З криміналістичних позицій науку і практику цікавить не злочин як такий, а все, що характеризує його вчинення, сама подія злочину [26, с.99-100], перед- та посткримінальна діяльність [7, с.51; 27, с.45], тобто функціональна сторона злочинної діяльності [28, с.33] (діяльнісний аспект), а також сліди, знайдені на місці злочину, який механізм їхнього утворення, в який спосіб і як давно вони залишені, як діяв суб'єкт при досягненні поставленої мети, а також обставини вчинення злочину (інформаційний аспект) [15, с.45]. В аспекті предмета криміналістичної науки повинні досліджуватися тільки ті закономірності, які пов'язані з виникненням і розвитком зв'язків і взаємодії усередині механізму злочину, з формуванням і реалізацією способу злочину, виникненням і перебігом пов'язаних зі злочином явищ до- і посткримінального порядку і мають значення для слідчої, судової, оперативно-розшукової і експертної практики [29, с.6-61]. Механізм злочину – це складна динамічна система, яка включає в себе суб'єкта злочину, його ставлення до своїх дій і наслідків, до співучасників; предмет посягання, спосіб вчинення і приховання злочину; злочинний результат; місце, час та інші обставини, які становлять обстановку злочину; зв'язки і взаємовідображення між елементами механізму злочину [28, с.33]. У світлі вищевикладеного очевидним є те, що предмет криміналістичної науки ставить за мету розробляти криміналістичні характеристики злочинів у рамках закономірностей механізму злочину і його відображення у навколишньому середовищі. Всі елементи механізму злочину, перебуваючи в орбіті події злочину, утворюють структуру злочинного діяння, будучи взаємопов'язаними та відображаючись один в одному і в навколишньому середовищі, утворюють численні сліди злочину, які містять інформацію про всі істотні обставини аналогічних подій, тобто саме система взаємозв'язків в акті відображення, яка становить зміст механізму злочину і служить за інформаційну основу для розкриття, розслідування та попередження злочинів. Саме закономірності механізму злочину є "ядром" предмета криміналістичної науки, як у цілому, так і її галузей [29, с.67].Тому не можна включати у криміналістичну характеристику в якості структурного елементу відомості про механізм злочину чи надавати цим поняттям самостійного значення [6, с.167], а поняття криміналістичної характеристики вважати ширшим від поняття механізму злочину [6, с.177].

На підставі підходу, що ґрунтується на правилі про однопорядковість структурних елементів системи, доходимо висновків: 1) основою для структури криміналістичної характеристики будь-якого виду злочинів є елементи механізму злочину; 2) ще раз підтверджується нестатечність спроб включити у структуру криміналістичної характеристики окремих видів злочинів у якості структурних елементів (про що вже йшлося вище) низку теоретичних конструкцій і положень, які у такій якості виступати явно не можуть. Також немає жодних підстав називати структурним елементом криміналістичної характеристики класифікацію злочинів, на чому свого часу наполягав А.Н. Колесніченко [30, с.20], проте різноманітні класифікаційні системи повинні враховуватися при їхньому формуванні, проте не як структурні елементи.

Отже, формуючи криміналістичну характеристику фальшивомонетництва як систему криміналістичної інформації про цей вид злочинів, узагальнення відомостей про найтиповіші ознаки фальшивомонетництва слід здійснювати за колом елементів, які становлять механізм фальшивомонетництва.

Література

  1. Сергеев Л.А. Сущность и значение криминалистической характеристики преступлений // Руководство для следователей. – М., 1971.

  2. Салтевский М.В. О структуре криминалистической характеристики хулиганства и типичных следственных ситуациях // Криминалистика и судебная экспертиза.– К., 1982. – Вып. 25.

  3. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2 ч. – Харкыв: Консум, 2001. – Ч.2 – 528с.

  4. Бахін В., Лук'янчиков Б. Склад і призначення криміналістичної характеристики злочинів /Правничий часопис Донецького університету. – 2000. – №1(4) – С.39-43.

  5. Загальні положення методики розслідування злочинів // Криміналістика / За ред. В.Ю.Шепітька. – К.: Видавничий дім Ін ЮРЕ, 2001. – 682с.

  6. Чурилов С.Н. Криминалистическая методика: история и современность. – М., 2002. – 370с.

  7. Криминалистика / Под. ред. В.А. Образцова. – М.: Юристъ, 2001. – 760с.

  8. Ермолович В.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений. – Минск: Амалфея, 2001. – 304с.

  9. Гавло В.К. Теоретические проблемы и практика применения методики расследования отдельных видов преступлений. – Томск, 1985. – 333с.

  10. Криминалистическая характеристика преступлений (общие положения) / Отв. ред. В.И.Шиканов. – Иркутск, 1991. – 27с.

  11. Криминалистическая характеристика и пространственно временные факторы / Отв. ред. В.И.Шиканов. – Иркутск, 1991. – 32с.

  12. Журавель В. Криміналістична характеристика злочинів: реальність чи ілюзія? // Правничий часопис донецького університету. – 2001. – №1(6). – С.56-60.

Loading...

 
 

Цікаве