WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правова інтеграція: загальнотеоретична характеристика - Реферат

Правова інтеграція: загальнотеоретична характеристика - Реферат

Отже, гармонізація та уніфікація відрізняються як за своїми результатами, так і за юридичною формою вирішення поставлених перед ними завдань. В разі гармонізації відбувається зближення права та законодавства, усунення суперечностей, розбіжностей, а при уніфікації – встановлення однакових (уподібнених) норм. Водночас уніфіковані норми фіксуються у юридично обов'язковій формі – договорі, а за допомогою актів, які не мають обов'язкової юридичної сили, може здійснюватися лише гармонізація [19, гл. 6].

Для проведення уніфікаційних робіт важливим видається попереднє порівняльно-правове дослідження проблеми, що дає можливість знайти найоптимальніші форми проведення правової уніфікації чи законодавства, найефективніші методи та засоби її здійснення. В наш час залежно від конкретних умов уніфікація права та законодавства може проводитися у таких формах, як міжнародно-правові договори, модельні акти, примірні договори, міжнародні звичаї, рішення міжнародних судових органів та ін. Прикладом однієї з таких форм може бути Типовий договір Європейської організації з економічного співробітництва та розвитку, який використовують під час укладення двосторонніх договорів між європейськими державами і третіми країнами.

Нормативно-правова уніфікація за своїм предметом може бути матеріальною (способи однакового регулювання прав і обов'язків) або процесуальною (введення єдиних процедурних правил); за метою та обсягом – такою, що охоплює прикордонні держави, держави одного регіону; універсальна (що охоплює всі або більшість держав світової спільноти), держави, що входять до складу міждержавних об'єднань.

Одним із різновидів нормативно-правової уніфікації є уніфікація законодавства, яка є процесом зближення законодавства шляхом встановлення чи введення у національні правові системи однакових (уподібнених) юридичних норм (нормативно-правових приписів).

Практична значущість та потреба у відповідних способах інтеграції чи в їхній сукупності збумовлюється характером взаємодії міждержавно-правової та національної правових систем, їхніх структурних частин.

Відзначаючи позитивні моменти правової уніфікації, водночас необхідно зважати на небезпеку абсолютизму в правовому уніформізмі. Термін "уніформізм" (лат. – uniformis) означає "уподібнений", "однаковий" і використовується у різних галузях науки [20].

Проблеми уніформізму в праві розглядалися як проблеми світового права (міжнародного уподібненого, єдиного права). Ідеї про єдину світову державу, світовий уряд, світове право засновані на принципах переходу від різноманітності до уніформізму (уподібненості, одноустрійності). Правовий уніформізм заснований на положеннях про необхідність створення системи уподібнених норм, що забезпечують однакове регулювання ряду відносин, особливо це стосується міжнародного приватного права. Правовий уніформізм відкидає національні особливості і пропонує узагальнені правові конструкції, універсальні у правозастосуванні щодо однорідних відносин.

У зв'язку зі збільшенням кількості суб'єктів міжнародного права, ускладненням міжнародних правових відносин, виникненням колізій при застосуванні різноманітних джерел як міжнародного, так і національного права правовий уніформізм є об'єктивною потребою часу. Він сприяє попередженню, уникненню юридичних колізій, забезпечує ефективне правозастосування, пристосованість, узгодженість джерел міжнародного та національного права. Водночас дія правового уніформізму не повинна бути абсолютною та безмежною.

Досліджуючи роль та значення правового уніформізму, В.М. Корецький відзначав позитивні його моменти, проте водночас застерігав від абсолютизації його значення, вказував на необхідність встановлення доцільності правового уніформізму в тій чи іншій сфері правового регулювання та визначенні меж дії і досконалих правових засобів. Головним питанням правового уніформізму В.М. Корецький вважав питання про відповідність встановлення уподібнених норм сучасним потребам [21, с.91].

В наш час правовий уніформізм поширюється на низку міжнародних приватноправових інститутів, хоча простежується тенденція до поширення його і на сферу міжнародного публічного права. А це потребує належного дослідження проблем правового уніформізму, встановленню передусім його доцільності та меж у тій чи іншій сфері правового регулювання, виявленню найдосконаліших правових засобів та їхньої своєчасності. Все це дасть змогу запобігти негативним проявам правового уніформізму, зокрема абсолютному вирівнюванню способів правового регулювання, зникненню різноманітності правового розвитку, а відтак і зниженню організуючої ролі права. Адже уніформізм як форма абсолютизму є згубним не тільки для права, але і для суспільства, оскільки умовою їхнього розвитку є наявність різноманітних форм та рівнів функціонування.

Уникнути негативних проявів правового уніформізму дає змогу належно сформований механізм взаємодії міжнародного та національного права, правильне поєднання основних способів правової інтеграції.

З'ясування сутності та призначення правової інтеграції, виокремлення її основних стадій та способів дали можливість виявити напрями формування такого механізму взаємодії, забезпечення ефективності інтеграційних процесів.

Література

  1. Новий тлумачний словник української мови. – К.: Аконіт, 1998. – Т.1. – С.574.

  2. Словарь русского языка. – М., 1984. – Т.1. – С.311.

  3. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. – М., 1996. – С.75.

  4. Марченко М.Н. Сравнительное правоведение. Общая часть: Учебник для юрид. вузов. – М.: Зерцало, 2001. – С.184.

  5. International Encyclopedia of Comparative Law. – N.Y., 1973. – Vol.II. – Ch.5.

  6. Cruz P. Comparative Law in a Changing World. – L., 1995. – P.23.

  7. Рене Давид Основные правовые системы современности (сравнительное право). – М., 1967. – С.31.

  8. Топорнин Б.Н. Европейськое право. – М., 1998. – С.275.

  9. Татам А. Право Європейського Союзу / Під ред. В.І. Муравйова. – К., 1998. – Ч.3.

  10. Комаров А.С. Принципы УНИДРУА как источник регулирования международных коммерческих договоров // ЭЖ. – Юрист. – 2001. – №4(156). – С.4.

  11. Бахин С.В. Субправо (международные своды унифицированного контрактного права). – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2002. – С.140-151.

  12. Бахин С.В. Понятие и механизмы международно-правового сближения правовых систем // Российский ежегодник международного права. – 2001. – СПб.: Социально-коммерческая фирма "Россия-Нева", 2001. – С.64-86.

  13. Новий тлумачний словник української мови. – К.: Аконіт, 1998. – Т.4. – С.636.

  14. Словарь русского языка. – М., 1984. – Т.4. – С.498.

  15. Лукашук И.И. Глобализация, государство, право. ХХI век. – М., 2000. – С.44-47.

  16. Бахин С.В. Правовые проблемы договорной унификации // Московский журнал международного права. – 2002. – №1(45). – С.129-143.

  17. Базедов Ю. Возрождение процесса унификации права: европейское контрактное право и его элементы // Российский ежегодник международного права. – 1998-1999. – СПб.: Социально-коммерческая фирма "Россия-Нева", 1999. – С.71.

  18. Нешатаева Т.Н. Иностранные предприниматели в России. Судебно-арбитражная практика. – М.: Дело, 1998. – С.42.

  19. Международное частное право / Отв. ред. Г.К. Дмитриева. – М., 2000. – Гл.6.

  20. Российский энциклопедический словарь. – М., 2000. – Кн.2.

  21. Корецкий В.М. Избранные труды: В 2 кн. / АН УССР, Институт государства и права. – Киев: Наук. думка, 1989. – Кн.1. – С.91.

Loading...

 
 

Цікаве