WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Роль контролюючих органів у боротьбі з легалізацією (відмиванням) доходів, здобутих злочинним шляхом - Реферат

Роль контролюючих органів у боротьбі з легалізацією (відмиванням) доходів, здобутих злочинним шляхом - Реферат

Потенційно це може спричинити проблеми з точки зору захисту прав людини, особливо, щодо принципу "nonbisinidem" (заборона подвійного накладення санкцій). Багато санкцій, що застосовуються контролюючими органами, хоча й мають назву адміністративних, фактично є карними заходами, застосування яких співвідноситься з кримінальною відповідальністю у розумінні статті 6 Європейської Конвенції з прав людини (EuropeanConventiononHumanRights). Європейський суд з прав людини розробив автономну концепцію кримінальної відповідальності, яка дає змогу йому підводити застосування значної кількості адміністративних санкцій під статтю 6, незважаючи на те, що законодавство країн, можливо, цього не зробило. Одним з критеріїв, застосовуваних Судом для визначення того, чи має місце кримінальне переслідування, є природа та тяжкість санкції, що була застосована. Беручи до уваги те, що за подібні порушення фінансових установ можуть застосовуватись дуже тяжкі санкції, їх застосування, незалежно від того, під яку категорію вони підпадають за місцевими нормами, відповідає кримінальному звинуваченню у розумінні статті 6, яка говорить, що, як мінімум, відповідач повинен мати право подати апеляцію проти накладеної на нього адміністративної санкції у незалежну судову інстанцію.

Можливим, ще більш далекосяжним, наслідком є ефект "nonbisinidem", який прив'язується до цих санкцій. До драматичних наслідків може призвести застосування положення про заборону подвійного накладення санкцій згідно із статті 4 сьомого додаткового протоколу до Європейської конвенції з прав людини. Така точка зору Суду може створювати проблеми щодо співіснування адміністративної та кримінальної систем санкцій у цілому та зокрема у тому, що стосується режимів боротьби з "відмиванням грошей" – адже недотримання правил, введених для боротьби з "відмиванням грошей", можна також брати до уваги під час розглядання кримінальної відповідальності фінансової установи у справі відмивання злочинних доходів. Якщо до фінансової установи вже застосовувались адміністративні санкції за недотримання превентивного законодавства, принцип "nonbisinidem", згідно з тлумаченням Європейського суду з прав людини, може звільнити її від кримінальної відповідальності за "відмивання грошей", або навпаки, оскільки дуже часто принаймні частина тих же самих фактів враховується під час обох процедур.

Однак на практиці проблема "nonbisinidem" може не виникати взагалі, і цьому є принаймні дві причини. По-перше, місцеві суди можуть не так суворо ставитись до принципу "nonbisinidem", як це робить Європейський суд з прав людини. По-друге, адміністративні санкції часто застосовуються до фінансових установ, тоді як до кримінальної відповідальності притягуються фізичні особи, що працюють у цих установах, з тієї простої причини, що згідно з законодавством деяких країн корпорації не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності.

Останніми роками у різних країнах було створено безліч спеціалізованих урядових закладів, у компетенцію яких входить діяльність стосовно протидії легалізації злочинних доходів. Держави створюють нові структури і систему структур для вирішення проблеми "відмивання" незаконних доходів. Ці установи зазвичай згадуються як "підрозділи фінансової розвідки" (ПФР).

Підрозділи фінансової розвідки стають чимраз привабливішими з погляду їхньої ефективності, тому що вони, як виявилося, можуть забезпечити швидкий обмін інформацією між банківськими установами і правоохоронними органами, а також між різними країнами, забезпечуючи при цьому захист інтересів невинних осіб, інформація про яких надходить до їх бази даних.

На структуру ПФР під час їхнього створення впливали два основних чинники:

1. Обмінний інформаційний центр. Більшість країн здійснювало боротьбу з легалізацією злочинних доходів силами вже існуючих систем правоохоронної діяльності. Деякі країни у зв'язку з їхніми невеликими розмірами і наявними об'єктивними труднощами при розслідуванні легалізації злочинних доходів, приходили до розуміння необхідності міжнародної кооперації. У результаті були створені так названі "обмінні пункти" для фінансової інформації. До функцій організацій, створених як такі пункти, було віднесено, насамперед, підтримку зусиль численних правоохоронних та інших органів з дублюючими, а іноді конкуруючими повноваженнями з розслідування легалізації злочинних доходів.

2. Інформація про підозрілі угоди. "Сорок рекомендацій з боротьби з легалізацією злочинних доходів", прийняті FATF, та інші регіональні ініціативи (Європейського Союзу і Ради Європи; CFATF і OAS/CICAD у Західній півкулі) встановили, що викриття підозрілих угод є обов'язковим для банківської системи. Це стало стандартною частиною пошукової діяльності під час розслідування справ про легалізацію злочинних доходів. Створюючи систему викриття підозрілих угод, деякі країни вбачали логіку в централізації цієї діяльності в окремій установі для організації ефективнішого збору, оцінки й обробки повідомлень про підозрілі угоди. ПФР часто виступають у ролі "буфера" між приватним фінансовим сектором, з одного боку, і правоохоронними органами, прокуратурою, судовою системою – з іншого.

ПФР, що виступають у якості якогось "чесного брокера" між приватними й урядовими секторами, у багатьох випадках завоювали справжню довіру приватного сектора до системи боротьби з легалізацією злочинних доходів у цілому.

Відтак беззаперечним є те, що комплекс заходів протидії легалізації (відмиванню) доходів, здобутих злочинним шляхом, повинен ґрунтуватись на існуючій в Україні системі права. Але реальним на сьогодні є й те, що в Україні ще не створена повноцінна законодавча база, яка б охоплювала усі аспекти цієї боротьби. Це своєю чергою потребує проведення досліджень та осмислення щодо проблем, які необхідно законодавчо врегулювати, встановити їхню першочерговість тощо.

Література

  1. Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", 2002 р.

  2. A. Haynes, Money Laundering and Changes in International Banking Regulation // JIBL, 1993.

  3. G.Stessens, De nationals en internationals bestrijding van het witwassen. Onderzoek naar een meer effectieve bestrijding van de profijtgerichte criminaliteit //Antwerp: Intersentia,1997.

  4. S.J. Galli and J. L. Wexton, Anti-Money Laundering Initiatives And Compliance – US Perspective: Money Laundering Control.// Dublin: Round Hall Sweet & Maxwell, 1996.

Loading...

 
 

Цікаве