WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Роль контролюючих органів у боротьбі з легалізацією (відмиванням) доходів, здобутих злочинним шляхом - Реферат

Роль контролюючих органів у боротьбі з легалізацією (відмиванням) доходів, здобутих злочинним шляхом - Реферат

Реферат на тему:

Роль контролюючих органів у боротьбі з легалізацією (відмиванням) доходів, здобутих злочинним шляхом

У різних міжнародних актах наголошується значна роль, фінансових та кредитних установ у боротьбі з "відмиванням" злочинних доходів. Проголошення Принципів, які були видані Базельським Комітетом у 1988 році, уже застерігало, що наглядові органи не можуть залишатися байдужими до того, як злочинці використовують банки у своїх цілях. Якщо на початку поміркований нагляд обмежувався кількісними, економічними аспектами, то з часом він поширився й на якісні аспекти, зокрема такі, як забезпечення того, щоб фінансові установи, їх керівництво та акціонери відповідали усім встановленим вимогам. Група розробки фінансових заходів у боротьбі з відмиванням злочинних доходів (відома як FATF) підкреслювала ту важливу роль, яку відіграють контролюючі органи у проведенні заходів, спрямованих проти відмивання грошей, та вимагала, щоб поміркований нагляд поширювався на небанківські фінансові установи.

Хоча контролюючі органи мають широкий вибір засобів, за допомогою яких вони можуть боротися з "відмиванням грошей" (як це видно на прикладі статті 17 Типових положень CICAD – Міжамериканської Комісії у справі відстеження зловживання наркотиками), завдання, які їм треба вирішувати, мають двоякий характер. По-перше, вони мають інформувати органи, що відповідають за боротьбу з "відмиванням грошей" (тобто СФІ – служби фінансової інформації), про кожну операцію з "відмивання грошей", яку вони виявлять у процесі своєї наглядової діяльності. Крім того, вони мають повноваження, здебільшого адміністративні, карати фінансові установи, які не дотримуються правил, спрямованих проти "відмивання грошей".

У рекомендаціях 26 та 27 FATF від контролюючих органів вимагається співробітництво з судовими та поліцейськими органами. Європейська Директива у боротьбі з відмиванням грошей більш конкретна у цьому відношенні. Вона вимагає, "якщо у процесі перевірки кредитної або фінансової установи компетентними органами (тобто контролюючими органами) або якимось іншим шляхом ці органи виявляють факти, які можуть бути доказом "відмивання грошей", то вони повідомляють органи, які відповідають за боротьбу з "відмиванням грошей" (стаття 10). Цей обов'язок повідомлення, покладений на наглядові органи, може бути дуже важливим джерелом інформації, зокрема у випадках, коли фінансова установа не надає (достатньої) інформації про підозрілі операції внаслідок, наприклад, зловживань її персоналу або, що може ще траплятись у деяких юрисдикціях – того, що фінансовим установам законодавчо заборонено надавати подібну інформацію державним органам з власної ініціативи. Важлива роль поміркованого нагляду у цьому відношенні ілюструється тим фактом, що розслідування зловживань, у тому числі і пов'язаних з широкомасштабним "відмиванням грошей", у Міжнародному Банку Кредиту та Комерції (відомого як ВССІ) почалися з повідомлення Федеральної Резервної Системи США про кримінальну поведінку [2].

Підкреслимо, що цей обов'язок повідомлення, який прийнятий більшістю країн-членів ЄС, діє тільки тоді, коли контролюючі органи дізнаються про факти, що можуть використовуватись як докази "відмивання грошей", а не тоді, коли вони (як це може здійснюватись у випадку обов'язкового повідомлення з боку фінансових установ) ґрунтуються на звичайній підозрі. Наполягати на тому, щоб контролюючі органи повідомляли про звичайні підозри, було б грубим втручанням у систему довірчих відносин, що існує між фінансовими установами та контролюючими органами. Крім того, контролюючі органи мають усі можливості відрізнити "відмивання грошей" від звичайних кримінальних операцій. Все ж обов'язкове повідомлення, що сформульоване у статті 10 Директиви, не є чимось революційним, проте є частиною більш широкої правової структури ЄС, що стосується нагляду над банками. Наприклад, перша банківська директива (з поправками, внесеними другою банківською директивою) також містить відхилення від правила збереження таємниці наглядовими органами у випадках дій, що підпадають під дію кримінального законодавства.

Рекомендації FATF не містять спеціальних посилань на повноваження контролюючих органів щодо санкціонування, а лише посилаються у широкому значенні на їхню роль у забезпеченні того, щоб фінансові установи мали адекватні програми захисту від "відмивання грошей". Проте у своїй доповіді на Карибській Конференції з питань відмивання доходів від наркоторгівлі (1990) FATF закликала країни застосовувати відповідні адміністративні, цивільні або кримінальні санкції до фінансових установ, однак у зв'язку тільки з однією компонентою превентивної системи, спрямованої проти "відмивання грошей", а саме – на ті установи, які не зберігають записи до кінця періоду зберігання. Стаття 14 типових положень CICAD кваліфікує навмисне ухилення фінансових установ від заходів, що передбачені превентивною системою, скерованою проти "відмивання грошей", як кримінальний злочин.

Стаття 14 Директиви містить об'ємну вимогу, згідно з якою кожна країна – член повинна "визначити санкції, що мають бути накладені за недодержання заходів, які прийняті згідно з цією Директивою". Якщо розглянути санкції, що застосовуються за порушення превентивного законодавства країн-членів, які наведені у додатку до першої доповіді комісії з питання впровадження директиви про боротьбу з відмиванням грошей [3], то можна бачити, що за подібні порушення до фінансових установ можуть бути застосовані дуже суворі санкції. У більшості країн-членів подібні порушення караються адміністративними санкціями, які часто застосовуються контролюючими органами та можуть перевищувати мільйон ЕКЮ (наприклад згідно із ст.22 відповідного Закону Бельгії (BelgianMoneyLaunderingAct) від 11 січня 1993 року) [3]. Особливо це стосується тих юрисдикцій, у яких немає концепції корпоративної з кримінальної відповідальності. У інших країнах порушення караються згідно з кримінальним законодавством (Данія, Ірландія, Італія, Нідерланди та Великобританія). Фактично тільки контролюючий орган країни, резидентом якої є фінансова установа, має законне право застосувати найтяжчу санкцію – позбавлення ліцензії [3].

Це стосується також законодавства США, яке може бути яскравим прикладом відмінності кримінальних санкцій від адміністративних. Відповідний Закон (Annunzio-WylieAnti-MoneyLaunderingAct), прийнятий у 1992 році [4] дає в руки регулюючих органів банківської діяльності у США потужну зброю для реалізації законодавства, спрямованого проти "відмивання грошей". Після засудження фінансової установи за "відмивання грошей" регулюючі органи банківської діяльності (Федеральна Резервна Система, або інший первинний регулюючий орган, такий як, наприклад, Управління валютного контролю) проводять засідання, метою якого є визначення – чи треба позбавити банк-порушник ліцензії, страхування депозитів або передати управління опікуну, призначеному судом [4]. Проведення подібного засідання є обов'язковим при будь-якому засудженні у справі про "відмивання грошей", проте його можна проводити також у випадку засудження за порушення Закону про банківську таємницю (наприклад, за ненадання СTR (Currency Transaction Reports) – звіту про валютні операції).

Отже, у США повноваження контролюючих органів застосовувати "адміністративні", або "регулятивні", санкції чітко відокремлюються від оцінки покарання, яке треба застосувати до установи, що здійснюється у суді. Однак це можливо лише завдяки тому, що законодавство США підвело у дуже широких масштабах під кримінальну відповідальність порушення законодавства про "відмивання грошей", дозволяючи переслідування за порушення обов'язків щодо повідомлення та ведення записів (наприклад, Закон про банківську таємницю). У Європі, навпаки, більшість законодавців обмежились кримінальним переслідуванням "відмивання грошей", а порушення превентивного законодавства, спрямованого проти "відмивання грошей", залишили адміністративним (контролюючим) органам.

Loading...

 
 

Цікаве