WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Основні етапи становлення і розвитку ідеї суверенітету державної влади - Реферат

Основні етапи становлення і розвитку ідеї суверенітету державної влади - Реферат

Державна влада у концепції Г. Гегеля також обмежена, у даному разі правом. Як вершина "політичної держави" монарх реалізує владу не свавільно, а згідно з законами. Панування права є тією межею, яка стоїть на шляху свавіллю державної влади, її узурпації, посяганням на права і свободи особи, які визнані пріоритетом у цивілізованих суспільствах.

Почавши з простої критики абсолютизму, політико-правова думка поступово переходить до розробки певних механізмів, які стають на шляху свавілля абсолютної державної влади. Тобто представники ліберального напряму політико-правової думки "порушили" абсолютний характер державної влади, вказавши на необхідність її обмеження на користь прав і свобод людини. Загалом, йдеться про "необхідність поставити в центр життя суспільства людину як таку, особу з високим статусом і достоїнством, невідчужуваними правами...". Як зазначає далі російський професор С.С. Алексєєв, "права людини виявилися саме тією соціальною засадою, яка покликана визначити високий правовий статус людини, що не поступається становищу держави як суверена – носія політичної влади" [7, с.247].

Механізмом здійснення влади, який гарантує збереження зазначених цінностей, є розподіл влади, що міститься у концепціях представників ліберального напряму політико-правової думки різних країн: англійських мислителів І. Бентама, Дж.С. Міля, французів Б. Констана, А. де Токвіля та ін.

Крім того, для гарантування свободи пропонують: 1) представницьке правління (Дж.С. Міль, А. де Токвіль, Л. Гумплович); 2) звуження функцій державної влади лише до охорони безпеки і власності підданих (І. Бентам, В. фон Гумбольт).

Поява розгорнутих концепцій правової держави ХІХ ст., що стала початком третього етапу у розвитку теорії суверенітету державної влади, сприяла розвиткові ідей про панування безособової влади (С.О. Котляревський, Б.О. Кістяківський). У зв'язку з цим також з'являються теорії бюрократичного правління, технократії, технобюрократії, згідно з якими особа, що здійснює владу, механічно виконує норми досконалого закону.

Мислителі, вчені, підтримуючи принцип верховенства права, у зв'язку з цим іноді зовсім відкидають поняття суверенітету держави, державної влади, визнають суверенітет юридичною незалежністю, але не фактичною (О.С. Алексєєв, С.О. Котляревський, М.М. Коркунов, Ф.Ф. Кокошкін, С.С. Дністрянський, Г. Єлінек). Такі міркування пов'язані з неможливістю, на їхню думку, узгодження суверенітетів держав, які вступають у відносини між собою, також суверенітету держави і вимоги пріоритетності норм міжнародного права перед національним.

Шукаючи вихід, Г. Кельзен твердить, що норми міжнародного права мають стати нормами національного права, що збереже суверенітет державної влади, яка продовжуватиме функціонувати в рамках права, частину якого становитимуть адаптовані норми міжнародного права.

Г. Кельзен вважає за можливе обмежити державний суверенітет. Взагалі, на думку вченого, "еволюція права народів має привести до створення світової держави. А це означатиме трансформацію права народів у національне право, обсяг зобов'язуючої сили якого буде узгоджуватися із загальнообов'язковим правом народів" [8, с.326].

Досліджуючи творчу спадщину Г. Кельзена, деякі вчені доходять висновку, що абсолютизація ним міжнародного правопорядку привела його до твердження про взаємне заперечення міцного міжнародного правопорядку і принципу державного суверенітету, а відтак – про несумісність суверенітету із створенням системи безпеки [9, с.86-87].

На нашу думку, Г. Кельзен, проводячи нетривку лінію між національним та міжнародним правом, має на меті не протиставляти, а узгодити їхнє співіснування. Адже не можна не розуміти, що суверенітет державної влади не дає жодних підстав для порушення внутрішньодержавного чи міжнародного права. Суверенітет не протистоїть праву взагалі і не є чимось з ним несумісним.

Отже, четвертий етап у розвитку ідеї суверенітету державної влади тісно пов'язаний із розширенням міждержавного спілкування, з визнанням пріоритету загальновизнаних норм і принципів міжнародного права, однак у разі дотримання суверенітету, добровільності, рівності та взаємності у відносинах між державами.

Слід зазначити, що на цьому етапі дещо похитнулася позиція такої властивості суверенної державної влади як необмеженість. Але "обмеження", яких зазнає державна влада, є встановленням рамок її діяльності і не руйнує суверенітету державної влади.

Четвертий етап у розвитку ідей, що формують теорію суверенітету державної влади, пов'язаний з поглибленням міжнародного співробітництва. Дослідники цієї проблеми зазначають, що на цьому етапі постало завдання надати новому суверенітетові – незалежності, який замінив у свій час – всемогутність, конкретного змісту, сумісного з існуючим міжнародним правом [10, 11, 12].

Одне з останніх досягнень юридичної та політичної науки – висновок про те, що концепція суверенітету державної влади є частиною парадигми суверенітету, яку варто розглядати не окремо, а тільки в сенсі її еволюції в бік глобалізації суспільства. Такий підхід має глибокі історичні корені він особливо актуальний саме тепер у зв'язку з трансформацією міжнародної системи, природу і характер якої необхідно виявити для розробки нової концепції "державного суверенітету".

Загалом, зауважимо, що кожен акт зміцнення позицій державної влади викликав відповідні позитивні або негативні його оцінки з боку сучасників, що своєю чергою викликало наступний етап у розвитку державницьких форм – послаблення тиску на суспільство з боку держави. Далі знову настає етап абсолютизації державної влади. До того ж, на вершині цього процесу абсолютизм сягає мало не первісних форм, викликаючи в подальшому ще значніше, ніж на попередньому етапі, послаблення державної влади, що відповідно відображається у політико-правових концепціях мислителів, учених та у державно-правовій доктрині.

Отже, становлення та розвиток теорії суверенітету державної влади, як і багатьох інших явищ у природі і суспільстві, відбувається по висхідній спіралі. Спочатку виникають окремі ідеї, які часто не сприймаються сучасниками, відкидаються ними. І тільки через певний проміжок часу ці ідеї стають звичними для людської свідомості і у застосуванні до нових суспільно-політичних обставин визнаються прийнятними для державно-правової доктрини.

Політико-правова ідея суверенітету державної влади знаходить вияв у теорії державного суверенітету, у суспільно-політичному русі за її реалізацію, у практиці державотворення і в конституційній практиці. Сучасна теорія державного суверенітету є результатом тривалого розвитку основних концепцій суверенітету, вченням про властивості державної влади, про принципи її організації та функціонування як верховної, незалежної, самостійної, єдиної і неподільної.

Література

  1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. –№30. – Ст.141.

  2. Six books of the Commonwealth by Jean Bodin // Abriged and translated by M.J. Tooley. – N.Y.: barnes and Noble, 1967. – 212 p.

  3. Jean Bodin, Verhandlungen der internationalen Bodin Tagung in Munchen Hrsg von Denzer H. – Munchen: Buk, 1973. – 547 s.

  4. Палиенко Н.И. Суверенитет. Историческое развитие идеи суверенитета и ее правовое значение. – Ярославль, 1903. – 507с.

  5. Ж. Мере Принцип суверенітету / Пер. з фр. Л.Кононовіча. – Львів: Кальварія, 2003. – 216с.

  6. Гаєк Ф.А. Конституція свободи / Пер. з англ. М. Олійник та А. Коромишина. – Львів: Літопис, 2002. – 556с.

  7. Алексеев С.С. Избранное. – М.: Статут, 2003. – 480с.

  8. Kelsen H. General Theory of Law and State. – Cambridge, Mass., Harvard University Press, 1945. – 516 p.

  9. Кузьмин Э.Л. Мировое государство: иллюзии или реальность? Критика буржуазных концепций суверенитета. – М.: Междунар. отношения, 1969. – 199с.

  10. Оборотов Ю.Н. Современное государство: основы теории. – Одесса: Астроприн, 1998. – 132с.

  11. Ракитская И.Ф. Теория государства. – СПб: Альфа, 1999. – 144с.

  12. Antonowicz L. Pojecie suwerennosci w prawie miedzynarodowym (szkis teoretyczny) // Problemy teorii I filozofii prawa. – Lublin: Uniwersutet Marii Curie-Sklodowskiej, 1985. – 371 s.

Loading...

 
 

Цікаве